Корнеліс Бейл

Опора і втіха. Основи віри згідно з Гейдельберзьким Катехізисом

Хліб наш насущний. Недільний день 50

 

Запитання 125:                            В чому суть четвертого прохання?

Відповідь:                                             «Хліба нашого насущного дай нам сьогодні» значить: Дбай про нас так, даючи нам все необхідне для тіла, щоб ми визнали, що Ти – єдине джерело всякого блага; що ні наші справи чи турботи, ні Твої дари не принесуть користі без Твого на те благословіння. Також допоможи нам відмовитися від сподівання на будь-яке створіння і завжди покладатися лише на Тебе.

 

Тут починається друга частина молитви «Отче наш». На відміну від перших трьох прохань, ми тепер три рази поспіль просимо того, що самі потребуємо: хліба, прощення і визволення від лукавого. На початку – прохання про хліб. Так нас навчив Христос. Отже, хай ніхто не думає, що Христос вважав, ніби їжа та питво не такі вже й важливі для Його послідовників. До того ж вони просять не лише хліба. Завдяки цьому четверте прохання набирає ще більшого значення.

 

Хліб наш насущний

Ніхто не може сказати з точністю, чи переклад «хліб наш насущний» є вірним. Наскільки відомо, слово «насущний», яке для нас стало таким звичним, у грецькій літературі більше ніде не зустрічається. Тому його значення залишається відкритим. Кожна спроба перекладу є здогадкою.[1051]

Це не означає, що сенс цього прохання залишається розмитим. Ми просимо «хліб наш» і розуміємо під цим і те, що ми їмо крім хліба, та взагалі усе, що нам необхідно для тіла: дах над головою, здоров’я, роботу, політичну і соціальну злагоду, чисте довкілля тощо. Ще ми просимо про цей хліб «сьогодні» чи, згідно Лк. 11:3, «кожний день», тобто день у день. Це нагадує манну в пустелі. Бог давав її ізраїльтянам щодня. Певність їхнього існування гарантувалася не великими запасами і ще менше – тим, що давала земля. У пустелі не збирають врожаїв. Кожного дня у тій голій місцині Він давав свіжу поживу з неба. Ісус хоче, щоб і теперішні християни кожного дня покладали надію на свого Небесного Отця, а отже, не на запаси чи різні джерела добробуту. Тому Він навчив їх молитися про хліб, якого вони того дня потребували.

Хліб необхідний усім. Це єдине прохання з молитви, яке усі люди – віруючі чи ні – вважають важливим. Те, чого Ісус навчив просити Своїх послідовників у п’яти інших проханнях, не цікавить інших, але хліба хочуть усі. Голод сповнює жахом. Хліб – це абсолютна передумова життя. З цим погоджуються усі люди. Але де бере той хліб початок?

 

Хліб з руки Божої

Типовим продуктом цієї землі є наш хліб із маслом. Усе світове населення залежить від того, що виробляє земля. Без їжі, одягу, кисню і багатьох інших речей людське існування неможливе. Усе це дає людині земля. Мешканці космічної станції підтримують своє існування за рахунок того, що вони взяли з собою із землі. У світлі цього, четверте прохання дивує. Земля у ньому не згадується. Христос навчив Своїх послідовників, що їм слід очікувати хліб їхній не від землі, а від Отця на небі. Вони добре знають, як той хліб потрапляє їм на тарілку: завдяки сіянню, жнивам, випіканню, транспортуванню, купівлі та іншим складним процесам. Економіка, торгівля, сільське господарство, погодні умови та безліч інших факторів роблять свій внесок. Той, хто не знає іншого, вважає, що земля – джерело нашого хліба. Але насправді Бог – це єдине джерело поживи. Кожний шматочок їжі йде з Його розкритої руки. Катехізис відсилає до того, що Павло сказав язичникам: Бог дозволив вам йти своїм шляхом, та все ж чинив вам завжди добро і дарував достатньо «їжі й радощів».[1052] Той, хто насолоджується вечерею, насолоджується даром Божим. Це стосується і тих, хто не молиться і не дякує за їжу. Ресторани і кафе живуть тільки з того, що тільки Бог може зробити і дати. Кожна смачна булочка з ізюмом бере свій початок у Нього. Уся тяжка праця не скасовує цього.

У цьому проханні жодного слова не сказано про нашу турботу і працю. Це не означає, що праця зайва. У Біблії достатньо говориться про тяжку працю і працю до поту, про сіяння і жнива, про поля і виноградники. Але зрештою Сам Творець годує усе світове населення. Те ж саме стосується і тварин.

Автор Псалму 104 усвідомлював це. Не дивно, що Катехізис відсилає напряму до нього. Псалмоспівець добре роздивився навколо. Він побачив, як працюють тварина й людина у пошуках їжі: худоба старанно випасалася, хижі звірі полювали, віслюки жадібно тамували спрагу, а працелюбна людина з першими променями сонця встала до роботи. Так вони у свій власний спосіб здобували собі поживу. Вони повинні були знаходити її на землі. Та враз псалмоспівець помітив щось особливе. Він побачив, як розкрилася рука Божа. Що з неї зійшло? Трава для худоби, м’ясо для хижого звіра, вода для віслюків і хліб для робітника, що працює з удосвіта. Для псалмоспівця було зрозуміло: якщо рука розкриється, вони наситяться. Якщо ж рука залишиться стуленою, вони помруть, незважаючи на свою працю.[1053] Ніхто не бачить цього неозброєним оком, але саме такою і не інакшою є дійсність. Ми беремо продукти не з полиць супермаркетів, а з власної руки Бога.

 

Єдине джерело всякого блага

Жодне інше прохання молитви «Отче наш» не починається так відверто: дай нам! І те, про що просять, розуміє і дитина: хліба! Хліб та інші життєво необхідні речі потрібні християнам так само, як і іншим. Різниця полягає у тому, що за ними вони стукають до Бога. Чи це все? Чи хочуть вони всього того ж, що й інші? Чи просять вони – принаймні у цьому проханні – тільки про хліб і здоров’я, і трохи достатку? У цьому випадку вони б були повністю задоволені, якби Бог дбав про них так, щоб їм якраз вистачило на прожиття.

Вони прагнуть більшого, ніж просто хліба. Вони хочуть, щоб про них дбав Той, Хто завдяки Христу став їхнім Батьком. Він – «єдине джерело всякого блага». Про усвідомлення цього вони моляться. Для них найголовнішим є не те, скільки хліба вони отримують, а те, що він походить з Його батьківської руки. Тому вони просять: дбай про нас так, щоб ми це визнали. Великі статки – не гарантія цього. Людям може так щастити по життю, що вони вже не вбачатимуть у Богові єдине джерело. З іншого боку, глибока бідність може сповнити людські серця такою гіркотою, що вони почнуть сумніватися у єдиному джерелі.[1054]

Тому питання про те, яка турбота для них найкраща, залишимо Йому. Відтак, відповіддю на це прохання може бути те, що багатші повинні будуть віддати частину своїх статків! Тоді їм не треба поводитися так, ніби Бог недостатньо прислухається до них. Адже Він хоче дбати про них так, щоб вони сподівалися тільки на Нього. Про це вони просять. Для досягнення цієї мети Він може вирішити, що краще забрати частину чи й більше їхніх статків. І тоді Він дає їм «всяке благо».

У цьому зв’язку Катехізис згадує слово Якова, що має великі наслідки. Від Бога походить «усяке добре давання та дар досконалий». Те ж саме відбувається і в часи нестачі, бо Він не знає змін чи «тіні відміни» (Як. 1:17). «Він продовжує давати, і те, що Він дає, продовжує бути добрим».[1055] Яків писав це до людей, які важко працювали за мізерну платню. Він вважав, що для цих експлуатованих бідняків Бог – джерело блага. Він у жодному випадку не покинув їх напризволяще. Вони у Нього навіть займали привілейоване положення. Адже вони вже належали до Його нового творіння. Вони називалися «первістками», бо – разом з усіма віруючими – були першими, хто став оновленим.[1056] Вони були в авангарді нового творіння. Завдяки Христу Бог став їхнім Батьком. Незважаючи на їхнє важке існування, цей Батько дав їм не камінь замість хліба, а благо. Вони не повинні були заздрісно дивитися на багатіїв. Багатії зів’януть, а вони отримають неминущий «вінець життя».[1057]

 

Благословіння

Вже раніше було вказано на те, що Павло сказав язичникам: живий Бог дав вам радощі їжі та питва. Їхня помилка полягала у тому, що вони дякували за це не Йому і прославляли не Його, а богів на кшталт Зевса чи Гермеса. Тому Він не давав їм нічого більшого за хліб. З плином часу для них це повинно було погано закінчитися. Бо хоча хліб і є дарунок Божий, але недостатній для того, щоб принести вічне життя.

І сьогодні багато людей насолоджуються дарами Бога. Вони повністю задоволені своїм процвітаючим життям. Їм не треба надто багато. Але насправді без Його благословіння нікому ці добрі дари Божі не принесуть користі. Ісус розповідав про багатія, чия земля вродила стільки, що це перевищило усі його сподівання. Він був змушений замінити старі клуні на нові, більші.[1058] Сказано – зроблено. За його розрахунками, він тепер міг довгі роки «весело» жити. Його новісінькі склади були вщент забиті. Раптом він помер. Тоді ні до чого стали йому усі багатства. Вони перейшли іншому. Хліб – це ще далеко не гарантія радісного життя.

Людина може тяжко працювати для свого підприємства чи до пізньої ночі вчитися, щоб отримати диплом. Ніхто цього не забороняє. До певної міри так і треба робити. «Як хто працювати не хоче, – нехай той не їсть».[1059] Бог не дає Свого благословіння ледарям. З іншого боку, «справи і турботи» людини нічого не додають до цього благословіння.[1060] Воно має унікальну рису. Де є благословіння, усе працює на добро. Завдяки йому неспокійне життя, сповнене бідності й нестачі, стає життям багатим. На противагу цьому, великі статки без благословіння не йдуть на користь. Добрий хліб і до хліба – це дар Божий, але він не збереже навічно тіло молодим і здоровим. Без Божого благословіння багатії зів’януть, як квіти-одноденки на сонці.

Таємниця Божого благословіння криється в Його обітниці: Я буду з тобою. Колись це назвали найпростішою і разом з тим найповнішою формою благословіння.[1061] Якщо Бог з тобою і для тебе, усе працюватиме на добро. Завдяки Христу Бог є для нас, і Він дає тільки те, що добре.

У жодному бюджеті благословіння не записують окремим рядком. Навіть у церковних бюджетах ніде не згадується такий рядок. Благословіння неможливо підрахувати, але усі наші багатообіцяючі починання, засновані лише на «справах та турботі», ні до чого не призведуть. Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому, усе будівництво тоді ніщо інше, як марнота (Пс. 127). Очевидно, за умови однакової якості існує величезна різниця між цементом з благословінням і без нього. Це стосується усіх продуктів харчування чи будівельних матеріалів. Люди скажуть: «Хліб – це хліб, а цемент – це цемент». Вони мислять у термінах економіки та якості, у той час як Псалом 127 аж тричі наголошує, що уся наша праця «даремна», якщо з нами немає Бога.

Це благословіння ніде не купити. Ним не торгують. Його не придбають найбагатші і завдяки Христу безкоштовно отримають найбідніші.

Отже, ніхто не може жити одним хлібом. Катехізис відсилає до висловлювання Мойсея: не хлібом самим живе людина, але всіма словами, що виходять із уст Господніх.[1062] Він називає це «словами». Цього достатньо, бо за словом Його виходить й усе, що є благом для Його народу. Таким словом була Його обітниця: Я спускатиму вам дощем хліб із неба (Вих. 16:4). Це слово з Його вуст сорок років поспіль давало манну у голій пустелі.

Його слова – єдина їжа, якою може жити людина. Не пшеничні ниви і навіть не манна є основою людського існування. Єдиний істинний продукт харчування – це Слово Боже. Люди можуть жити лише кожним словом, що виходить з Його вуст.[1063]

Інша справа, до якого життя людину ведуть Його слова. Завдяки Його слову починає рости пшениця на плодючій ниві чи спускається манна дощем у пустелі. Кожне слово сповнене сили, що несе благословіння. Тому людина житиме усім, що приходить з Його вуст, а саме усім, що Він пообіцяв і наказав у Своєму Євангелії. Той, хто триматиметься цього, отримає усі блага для свого тіла. Він ніколи не зів’яне, як квітка-одноденка, а житиме вічно.

 

Дай нам сьогодні

Ісус навчив Своїх послідовників не молитися відразу за рік чи тиждень. Хліба можна набрати на тиждень і зберігати його в холодильнику, але у цьому проханні йдеться про щоденні порції: дай нам сьогодні. Ми мусимо кожного дня наново усвідомлювати, що хліб наш приходить з Його руки.

Отже, слово «сьогодні» не забороняє нам думати про завтра. В березні, коли церква традиційно виокремлює один день для молитви про врожай, вона подумки лине більш як на півроку вперед. Ми можемо молитися про хліб на майбутнє. Навіть більше – ми можемо дбати про майбутнє. Одного разу за словом Йосипа у Єгипті були засновані гігантські запаси на майбутні сім голодних років.[1064]

Багатій з притчі у Лк. 12 робив на перший погляд те саме. Він теж наказав побудувати клуні і понабивати їх зерном. Та йому Бог сказав: нерозумний. У чому ж різниця між ним і Йосипом? Йосип кожного дня наново бачив, як відкривається рука Божа. Це виявилося тоді, коли він міг нагодувати свого батька і братів – народ Божий. Не Йосипові запаси зерна, а Сам Бог зберіг їм життя.[1065] Натомість багатій сподівався не на Бога, а на свої зернові склади.

Для християн «дай нам сьогодні» стає особливо актуально на початку прийняття їжі. Вживаючи їжу за столом, вони просять Його відкрити сьогодні Свою руку. Вони закривають очі і просять: навчи нас покладатися тільки на Тебе і більше не сподіватися на будь-яке створіння. «Більше не», – тонко підмічено у Катехізисі. Очевидно, вони схильні сподіватися на створіння й тоді, коли моляться про Його благословіння.

Після цього вони переходять до їжі. І більше нічого? Тоді вони – лише споживачі. Але вони отримують свій хліб, зважаючи на їхнє служіння в Божому Царстві. Це прохання – пряме продовження трьох попередніх. Для того, щоб жити на славу Його Імені, у служінні Його Царству та у відповідності до Його волі, їм необхідний хліб. Це не є прохання жадібного споживача, що просить про мій хліб. Діти просять свого Небесного Батька: дай нам сьогодні хліб наш насущний. Як діти одного Батька, вони разом працюють на одну справу. Для усіляких робіт на теренах церкви і освіти багато що треба.

Бог прислухається до їхнього прохання, щойно дає хліб тим, хто молиться до Нього як до Батька. Частину того хліба ще треба передати іншим членам родини, які без нього бідуватимуть. Бог відкриває Свою руку і завдяки роботі дияконів та різних гуманітарних організацій. Так Він нам всім дає хліб наш.

У світі багато нужденних. Поки багатьом треба слідкувати за вагою, вони бачать по телевізору кадри схудлих від голоду дітей. Чому для них немає хліба? Чи Бог дав нам їхній хліб, щоб ми його їм передали?

 

[1051] Й. Ван Брюгген називає це слово «незрозумілим», Matteüs, 112, 113. C.F. Evans, там само, 61 і далі вважає, що це прохання з цієї причини – «одне з найбільш обговорюваних речень в Євангеліях».

[1052] Дії 14:17.

[1053] Пс. 104:27-29; див. також 145:15, 16.

[1054] Повчальними є Прип. 30:8, 9.

[1055] E.L. Smelik, De brief van Jacobus, 34.

[1056] «Тотальне Боже оновлення починається з них. Вони вже тепер є представниками великого оновлення, яке здійснює Господь Ісус», L. Floor, Jakobus, 69.

[1057] Як. 1:11, 12.

[1058] Лк. 12:16 і далі.

[1059] 2 Сол. 3:10.

[1060] «Благословення Господнє – воно збагачує», тяжка праця нічого до нього не додає (Прип. 10:22).

[1061] У Бут. 26:3 Бог говорить: «Я буду з тобою і тебе поблагословлю», див. G. Kittel, TWNT II, 754.

[1062] Повт. Зак. 8:3.

[1063] «Їм треба було пізнати, що … і матеріальні речі не були основою, а самі ж спиралися на слова Божі», B. Holwerda, Dictaten exegese OT (Deuteronomium), 212.

[1064] Бут. 41:33-38.

[1065] Бут. 50:20.