Корнеліс Бейл

Опора і втіха. Основи віри згідно з Гейдельберзьким Катехізисом

ЗАЧАТИЙ ВІД ДУХА СВЯТОГО І НАРОДЖЕНИЙ ВІД ДІВИ МАРІЇ. Недільний день 14

 

Запитання 35:         Що сповідуєте в словах: "зачатий від Духа Святого і народжений від Марії"?

Відповідь:                Що вічний Син Божий, Який є і залишається справжнім вічним Богом, прийняв через дію Святого Духа від плоті та крові діви Марії дійсно людську природу, щоб стати справжнім нащадком Давида, ставши подібним братам Своїм у всьому, крім гріха.

 

Коли Син Божий народився у Віфлеємі, Бог наблизився до нас як ніколи. У вигляді немовляти! Я потім дитинки. Підлітка. Й, нарешті, став відомим як чоловік років тридцяти.

Чому Бог підійшов до нас так близько?

Чи було це необхідно для того, щоб близько спілкуватися з нами? Але і в раю Адам та Єва дуже близько спілкувалися з Ним.[152] До того не було потреби в Господі Ісусі. Божа велич тоді ще не перешкоджала людині спілкуватись із Ним.

Так було до гріхопадіння, але і пізніше Він не покидав Свій народ. Енох "ходив із Богом"; так само і Ной.[153] А як близько спілкувався ГОСПОДЬ з Авраамом, Ісаком, Яковом! Пізніше, під час мандрів народу пустелею, Він жив серед них в окремій скинії. З Мойсеєм розмовляв так, як говорить хто до друга свого.[154] Потім протягом довгих століть Він жив у власному домі в Єрусалимі. Але також далеко за містом Він йшов поруч кожного самотнього мандрівника стрімкими гірськими стежками і до найвіддаленіших берегів.[155] Він був на вершинах гір і в долинах. Всюди. Чи ж міг Він власне стати ще ближче? Й чому було так конче необхідно, щоб Його Син став людиною? Тому що по-іншому Він не міг взяти на себе нашу провину. Тому Христос вбрався у нашу плоть і кров. Тому Він ходив у звичайних сандалях. Тому Бог шукав цього вкрай дивовижного зближення.

 

Спроби сатани перешкодити приходові Христа

 

Рятівна робота Христа розпочалася не в яслах у Віфлеємі, а ще в раю. Одразу ж після гріхопадіння Адам і Єва були врятовані. Христом. Ким ще? Але це трапилося на підставі того, що Йому тоді ще треба було виконати! На це спиралася і цього очікувала рятівна робота Бога протягом довгого періоду Старого Заповіту.

Не дивно, що сатана зробив усе можливе, щоб перешкодити Його приходу. Він замишляв смертельні напади на пращурів Ісуса: як на народ Ізраїльський загалом, так і на дім Давидів зокрема.[156] Коли це не вдалося, він спробував умертвити Ісуса ще до того, як звершилась Його праця: невдовзі після Його народження, але також і пізніше.[157]

Якби йому це вдалося, то Божа рятівна робота потерпіла би поразку по всьому фронту. На щастя, такі спроби одна за одною провалились. Христос звершив Свою працю на землі.

 

Нова тактика сатани для досягнення своєї старої мети

 

Тепер ми, можливо, думаємо, що та напружена боротьба залишилась позаду. Розповіді про єгипетського фараона чи Гамана, що ненавидів євреїв, – в минулому. Це правда. Прихід Ісуса на землю вже ніколи не можна буде повернути назад. Жахливе вбивство мільйонів євреїв в часи Другої світової війни вже не мало на меті знищити грядущого Месію. Це не був прямий напад на Нього.         Диявол мусить змиритися з тим, що Ісус звершив Свою працю на землі. Але він ніколи не зупиняється. Він не зміг стримати Ісуса. Тому намагається стримати нас. Бо немає різниці, чи зміг би він тоді зашкодити приходу Ісуса до нас, чи ж він заблокує наш шлях до Нього. Все закінчилося б тим самим. Тому сатана, щоб не підпустити нас до Христа, з великою ненавистю використовуватиме усі можливості, що залишились. Слідкуйте за ним! Ще й до сьогодні він створює перепони на шляху до Ісуса. Зокрема, він навіює людям думку, що не можна прийняти твердження про народження Христа від діви.

Особливо в Німеччині в дев’ятнадцятому столітті здійнявся цілий шторм критики цього положення нашого символу віри.[158] Він виник всередині церкви. Провідниками стали теологи. Вони хотіли утримати тогочасну людину в церкві. Але її дратувало сповідання того, що Ісус народився від діви. Для неї це був камінь спотикання. Тому треба було забрати цей камінь. Багато теологів не мали нічого проти того, щоб припинити сперечатися навколо цієї статті, оскільки нічого суттєвого не буде втрачено в вірі. Можна вірити в Ісуса, не вірячи в те, що Він народився від діви. Вони також вважали, що й Біблія не акцентує увагу на цьому положенні.

Чи правда це і як вони дійшли до цього?

 

Чи є, згідно Біблії, це положення віри менш важливим?

 

Ісус був справжньою людиною. Новий Заповіт повторює це раз за разом. Але, згідно уявлень сучасної людини, складність не в цьому. Вона полягає в іншому: чи народжений Він "без участі чоловіка"?[159] Цього Новий Заповіт не повторює раз за разом, а згадує лише двічі: в Євангелії від Матвія 1:18 і від Луки 1:35. Це вважають підозрілим. Але Бог говорить про те настільки ясно, що тих двох разів більш ніж достатньо. Вони чітко стверджують, що Ісус народився від діви.

Це зрозуміло. Але може постати запитання: наскільки важливий цей факт для Нового Заповіту? Чи може людина, якій складно прийняти цей факт, заперечувати його в крайньому випадку? Марко та Іван нічого не кажуть про це в своїх книгах про Ісуса на землі. Й апостол Павло неодноразово говорить про значення воскресіння Христового, але ніколи – про Його народження від діви. Можливо, це положення не належить до основ християнської віри? Вже багато років назад можна було прочитати в простенькій, але гарно укладеній євангелізаційній брошурці про те, що для того, щоб стати християнином, не обов’язково вірити в народження Христа від діви. Вірити в це можна, але не конче необхідно. Так само міркували і в Німеччині дев’ятнадцятого століття. Впливовий німецький професор Адольф фон Гарнак написав у 1892 році брошуру, яка пережила 26 перевидань протягом кількох місяців. Його позиція була такою: те, що Ісус Христос – Син Божий, належить до наріжних каменів нашої віри. Та чи народився Він від діви, ми можемо опустити.[160] В Нідерландах професор Ф.В.А. Корфф з Лейдена назвав значення народження від діви "радше другорядним". Він вважав його недостатньо важливим для включення в символ віри, де повинно зазначатися лише найголовніше.[161]

В Новому Заповіті народження від діви згадано лише двічі. Але що з того? Біблія – не систематичний посібник, в якому увага до різних догматів розподілена пропорційно. Якби так було, можна було би піднімати питання про те, що народження від діви, можливо, не так вже і багато значить для Нового Заповіту. Втім, Євангеліє – це звістка, що рахується з конкретикою свого часу. Вона не писалася в історичному вакуумі. Тому цілком природно, що одна тема розроблена більше, ніж інша. Тому значення догмату віри ніколи не можна вимірювати кількістю згадок про нього в Новому Заповіті.

Тому у нас не виникає питань щодо апостола Павла. Визнаємо: він ніде відкрито не згадує народження Ісуса від діви. Але раз за разом згадує воскресіння. Однак це не значить, що він не звертав уваги на народження Ісуса. Можна хвалити будинок і його міцну конструкцію, не згадуючи фундамент. Було б безглуздям виводити з того, що фундамент вважають неважливим. Бо говорячи про міцні стіни, звичайно, мають на увазі й те, що вони такі за рахунок міцного фундаменту.

Щось подібне можна вказати і у апостола Павла. Народження Ісуса стало для нього великою подією. Поворотним моментом. Виповненням часу. Тоді Бог послав Свого Сина, що "родився від жони та став під Законом".[162] Апостол Павло тут говорить у два способи про прихід Ісуса на землю: Він був посланий Богом і народжений від жінки. Він згадує Бога і жінку. Вочевидь, для чоловіка немає місця. Тому дуже природно побачити тут приховану вказівку на народження від діви.[163]

Те саме можна зазначити й про Івана. Він теж, очевидно, не вважав за потрібне прямо стверджувати, що Ісус народився від діви. Це вже зробили євангелісти Матвій і Лука. Іван писав пізніше від них. Це були часи, коли багато хто стверджував, що в Ісуса було несправжнє тіло, що Він був несправжньою людиною. Тому Іван особливо підкреслював те, що Ісус, крім того, що був Богом, був також людиною. Слово (Христос) було споконвіку в Бога, і Бог було Слово, і Слово сталося тілом.[164] Воно стало людиною з плоті й крові. Лише той, хто сповідує це, – від Бога.[165] Його увага була повністю зосереджена на цьому вченні. Можливо, Іван і не каже буквально, що Ісус народився від діви, але каже, що Він – хоч і справжня людина – від Бога прийшов.[166] Це вже виключає міркування про те, нібито Ісус прийшов на землю через сприяння чоловіка. В цьому сенсі це повністю збігається з народженням від діви. Відтак, ми не повинні сприймати два вірша про це в євангелістів Матвія і Луки як дві одинокі голки в снопі сіна.

З найбільш ранніх часів церква вважала цей догмат віри необхідним. Його відстоювали перед євреями і язичниками Юстин (народився близько 100 року) та Ігнатій (помер близько 115 року).[167] Наприкінці другого століття у Римі існував символ віри, в якому сповідували, що Ісус народився з Духа Святого від діви Марії.[168] В найстарішому виданні Апостольського символу віри це також зустрічається. Отже, ми можемо бути спокійні щодо того, що цей догмат віри не набув більшої цінності в пізніші століття, але був від самого початку суттєвою складовою скарбниці віри християн. Символ віри – це не збірка окремих істин, до однієї з яких за потреби можна поставитися з легковажністю.

 

Народжений від діви і все ж справжня людина?

 

Ісус мав тільки матір.

Він не мав кровного батька. Але ж чи став Він тоді подібним нам у всьому? Те, що людина має батька, – її суттєва риса. Чи не бракує цього суттєвого Ісусу? Так міркував відомий теолог Еміль Бруннер. Тому він не хотів вірити в те, що Ісус народився від діви. Він вважав, що Ісус міг стати справжньою людиною, тільки якщо Він народився від жінки і чоловіка. Як і всі. Ісус уподібнився нам також і тим, як був зачатий в лоні Своєї матері. Тільки так церква змогла б радикально і послідовно сповідувати те, що Ісус – справжня людина. В міркуваннях Бруннера спокушає те, що він не бажав зачіпати диво народження Ісуса. Зовсім ні. Тільки він вважав, що диво полягало не в непорочному зачатті, а – навпаки! – в тому, що Він прийшов у світ у цілковито людський спосіб.[169]

Але на противагу тому, що він пише, ми тримаємося більш ніж очевидних відомостей від Матвія і Луки.[170] Цим відкидаються будь-які його заперечення. До того ж зазначимо ще, що в своєму уявленні про те, що людина без кровного батька не може бути справжньою людиною, він недооцінює всемогутність Бога. Докази? Іван Хреститель сказав, що "Бог може піднести дітей Авраамові з каміння".[171] Зрештою, Бог Сам визначає, як Йому творити людей. Адам і Єва навіть не народжувались. І Єву, знову ж таки, зовсім по-іншому створено, ніж Адама. Та жоден з них двох не мав батька чи матері. Але вони були справжніми людьми. Тоді це напевно буде справедливо й для Ісуса, в Якого була матір.

Та чи був Ісус в зв’язку із Своїм особливим народженням пов’язаний всіма фібрами Свого існування з нами? Це було необхідно. Для того, щоб врятувати нас, Він повинен був розділяти плоть і кров Божих дітей та бути нащадком євреїв і Сином Давида.[172] З цього приводу Біблія дає нам однозначну відповідь. В Ісуса була земна матір і Він справді був її Сином.[173] І як Син Марії Він теж був достеменно сином Авраама і сином Адама. Але по якій лінії Ісус був сином Давида? Щодо цього існують певні розбіжності. Чи був Він ним виключно через Йосипа, чи також незалежно від нього – і через Марію? Щодо лінії Йосипа сумнівів немає. Ангел невипадково звертається до нього як до сина Давида.[174] Й далі в Євангелії від Матвія 1:1-17 родовід Ісуса[175] простежується до Давида через Йосипа, якого названо чоловіком Марії.

Не будемо торкатися питання про те, чи відображає Євангеліє від Луки 2:23-31 родовід по лінії Марії чи по лінії Йосипа. Бо, згідно Катехізису, основним є те, що для того, щоб стати істинним сім’ям Давидовим, Ісус прийняв справжню людську природу з плоті й крові від діви Марії. Таким чином, вирішальним для Його походження від Давида є і залишається те, що Він – тілесний син Марії. Її плоть і кров. Тільки так Він міг – чи то по її лінії, чи виключно по лінії Йосипа – бути сином Давида.

 

Вагітність Марії не означає загрозу для шлюбу

 

Ті, хто відкидають непорочне зачаття Ісуса, мають ще одну стрілу в сагайдаці. Вони вказують на те, як Біблія підносить шлюб. Чи ж не стається так, що шлюб раптом виявляється недостатньо благочестивим для того, щоб Ісус став людиною? Надто людським? Фактично, це б суперечило усім словам похвали, що їх Писання висловлює щодо шлюбу.

Вони не можуть заперечити того, що в Новому Заповіті матір’ю Ісуса кілька разів відкрито названо діву Марію. Але вони пояснюють це так: вже досить рано стали вважати, що для Божого Сина Небесного недостатньо шанобливо зазначати, що Він народжений у шлюбі. Надто звичайно. Надто по-земному. Саме тому в Ісуса не могло бути земного батька. Й у такий спосіб ця думка закралася у Новий Заповіт. Але їй там не місце.

Ми категорично відкидаємо такі міркування. Вони засновані на фантазіях і є критикою Писання чистої води. Однак непряма загроза шлюбові через народження Ісуса від діви – нісенітниця. Йосип мусив взяти Марію до себе, і Ісус слухався його, як земного батька.[176] Ніщо не дає підстав вважати, що шлюбові це загрожує. Тим часом постає питання про те, що Біблія повідомляє нам про сенс непорочного зачаття.

 

Чому Ісус мав народитися від діви?

 

Чому в Ісуса не було кровного батька? Августин (нар. 354 року) мав про це чітко сформульовану думку. Кожна людина приходить у цей світ грішником через статевий акт, який сповнений гріха. Саме тому Христос прийшов на землю безгрішним. Вже тільки через те, що не мав земного батька! Бо Він "зачатий без похоті й жодної тілесної пристрасті й тому (!) не має первородного гріха".[177] Так думав Августин. Ми не знаходимо такого у Писанні. І не можемо вивести це з нього. Стережімося надто зрозумілих пояснень народження від діви. Павло говорить про велику тайну. Таємницю.[178] Тому стримані слова Кальвіна корисні для нас: вважаємо Христа вільним від будь-якої плями не тому, що Він народився тільки від матері без участі чоловіка, але тому що Він освячений Духом Святим.[179] Ісус був безгрішний не тому, що народився від діви. Зрештою, Марія була грішною дівою. І таїною Божою залишається, яким чином Він зробив так, щоб від грішної жінки – нехай і діви – народилась безгрішна людина. Давайте задовольнимося тим, що Дух Святий подбав про те, щоб Марія мала святу Дитину.[180]

Але чому Йосип не міг бути батьком Ісуса? Це пов’яжемо з тим фактом, що Ісус хотів народитися. Нас не питали, чи ми хочемо народитися. Нам про це не було що сказати. Але з Ісусом по-іншому. Його народження було свідомим вчинком. Тому Він не залежав від Йосипа й абсолютно добровільно прийняв людську природу з плоті й крові діви Марії.

Наприкінці цієї розмови здається, що ми просунулися не набагато далі. Ми обговорили й захистили таємницю втілення Ісуса. Цим таємниця не применшується, а поглиблюється. Через це наше зачудування Божим дивним вчинком зближення з людиною може тільки зрости. Між тим цей догмат віри має величезну цінність для нашого спасіння. Про це йдеться в окремому запитанні.

 

Запитання 36:         Яке благо приносить тобі святе зачаття та народження

                            Христа?

Відповідь:                Він є нашим Посередником, і у Своїй невинності та цілковитій святості віддаляє від лиця Божого міх гріх, що я в ньому зачатий і народжений.

 

На щастя! Тут запитується про цінність цієї статті для вас. Ми говорили про складні речі, та, нарешті, ставиться питання, яке практичне значення це має для нас. Що нам від того, що Ісус був так зачатий і народжений? Чому це має таку цінність для нас?

 

Чому цей догмат віри приносить нам радість

 

Ми не стаємо грішниками впродовж нашого життя. Нас не зіпсовано замолоду. Нічого надзвичайного не відбулося напередодні нашого народження. Цьому не можна було запобігти в той чи інший спосіб. Навіть досконалою генетичною маніпуляцією. Ми зачаті і народжені в гріху: спадково обтяжені з першої секунди нашого існування. Обтяжені жахливою провиною і ще не виявленою ненавистю до Бога і Його Закону.

Давид жахнувся, коли усвідомив це після смерті Урії. Він вчинив страшний злочин. Навмисне вбивство. Тоді він вже не був аж такий молодий. Як він дійшов до цього? Чи завжди він був такий? Він відстежував це в зворотному напрямку й хотів дійти до початків своїх вбивчих думок. Нарешті, він опинився біля власної колиски: "я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя".[181]

 

Ми не кращі за Давида.

Нам теж треба повернутися до нашого народження. Тут джерело. Те, в чому ми сьогодні оступилися, постало як бурхливий потік з того отруйного джерела.[182] Це джерело супроводжує нас усе життя.

Ми успадкували невідкупну для нас провину плюс зіпсовану природу. Ніхто не може повернутися до стану, який був перед тим, й розпочати все заново. Тоді б нам знову треба було народитися, та ще й без гріха. Абсолютно неможливо! Ми мусимо змінити все й не можемо того. Ми не можемо! Але Він все змінив для нас. Усе. Аж від самого початку.

Раптово Катехізис посеред речення стає дуже особистим: Він – наш Посередник, Який віддалив від лиця Божого мій гріх.

Він був зачатий й народився. Почав там, де починаю я. І звідки я відразу йду хибним шляхом.

Він змінив моє життя. Від самої вихідної точки. Своїм незаплямованим початком Він покриває мій осквернений початок. Я зробив фальстарт, який не можу відмінити. Та кожен, хто вірує в Нього, зачатого від Духа Святого й народженого від діви Марії, немовби сам народжується в день Різдва Христового. Бо Христос прийшов до нас, щоб взяти на Себе наше осквернене гріхом зачаття і народження, передаючи нам Своє святе зачаття та народження. Як наслідок, Бог чинить так, ніби це я був без гріха зачатий і народжений. Хто вірує у Немовля Христа, може обмінятися місцями з Немовлям Христом.

 

[152] Бут. 3:8.

[153] Бут. 5:24; 6:9.

[154] Вих. 33:11.

[155] Пс. 139:9, 10.

[156] Вих. 1:22; Ест. 3:13; 2 Хр. 22:10.

[157] Мт. 2; Лк. 4:29; Ів. 10:31.

[158] Y. Feenstra, Het Apostolicum in de twintigste eeuw, 33 і далі. G.C. Berkouwer, Het werk van Christus, 104.

[159] Див. статтю 18 Нідерландського віровизнання.

[160] Y. Feenstra, там само, 52 і далі.

[161] F.W.A. Korff, Christologie II, 315.

[162] Гал. 4:4.

[163] Див. також Кorte Verklaring до Гал. 4:4.

[164] Ів. 1:1 треба читати, пов’язуючи з віршем 14.

[165] 1 Ів. 4:2, 3.

[166] Ів. 7:29; 8:42; 9:30, 33.

[167] F.W.A. Korff, там само, 292, 293 та G.C. Berkouwer, там само, 103.

[168] Christelijke Encyclopedie, в статті ‘Apostolische Geloofsbelijdenis’.

[169] E. Brunner, Der Mittler; Y. Feenstra, там само, 80 і далі; G.C. Berkouwer, там само, 105 і далі.

[170] Як Бруннер ухиляється від цих місць у Писанні, див. Y. Feenstra, там само, 82; G.C. Berkouwer, там само, 107.

[171] Мт. 3:9; Лк. 3:8.

[172] Див. статтю 18 (другу частину) Нідерландського віровизнання.

[173] Лк. 1:31, 42, 43; 2:7.

[174] Мт. 1:20.

[175] Щодо питання про те, чи є Ісус Сином Давида по лінії Йосипа чи й також Марії, див. J. van Bruggen, Christus op aarde, 100 і далі. Текст Катехізису, здається, веде нас до думки, що Ісус був "істинним сім’ям Давидовим" (також і) через родовід Марії. Адже Він прийняв людську природу з її плоті й крові, щоб стати істинним сім’ям Давидовим. Див. також Zach. Ursinus, Het schatboek, 281, 284. До речі, у статті 18 Нідерландського віровизнання припускається подібний зв’язок: після твердження, що Ісус у плоті походить з роду Давидового, йдеться про те, що Він – плід лона Марії. Чи такий зв’язок є екзегетично виправданим, залишається окремим питанням, див. J. van Bruggen, там само, примітка 3 до розділу 4.

[176] Мт. 1:20, 24; Лк. 2:48, 51.

[177] G.C. Berkouwer, там само, 125.

[178] 1 Тим. 3:16.

[179] J. Calvijn, Institutie II, 13, 4.

[180] Лк. 1:35. Ми також вважаємо спекулятивним міркування про те, що Дух Святий зайняв місце земного батька. Так висловлювався Д. Т. Волленховен, який зазначав, що Христові в жодному разі не мало бракувати "батьківського фактору" і що повинно було бути "створене чоловіче сім’я", див. Berkouwer, там само, 128. Але ангел сказав Марії, що на неї "злине" Дух Святий і Його сила обгорне її. Не менше за це, але і не в тому сенсі, що Дух Святий зачав Ісуса. Про певний шлюб між Духом і Марією (порівнюваний із божественними шлюбами в язичницьких міфах) нема й мови, там само Berkouwer, 119-121.

[181] Пс. 51:7.

[182] Стаття 15 Нідерландського віровизнання.