Свобода волі

Розділ третій, у якому йдеться про значення термінів необхідність, неможливість, неспроможність тощо і про випадковість

Слова необхідний, неможливий та інші подібні дуже часто знаходять застосування в дискусіях про незалежну волю та моральний фактор; і тому треба ясно розуміти той смисл, у якому вони застосовуються.

Тут я можу сказати, що річ вважається необхідною в тому випадку, коли вона мусить бути, а інакше бути не може. Але це буде визначенням необхідності або поясненням цього слова не більшою мірою, аніж якби я пояснив слово мусить тим, що воно виражає необхідність. Слова мусить, може та не може потребують пояснення не меншою мірою, аніж слова необхідний та неможливий; якщо, звичайно, не брати до уваги, що перші слова застосовують діти й довідуються щось про їхнє значення раніше, аніж про значення других.

Слово необхідний, у тому значенні, в якому воно застосовується в повсякденній мові, є відносним терміном і має стосунок до певного протиставлення, чиє існування припускається тією річчю, про яку ми говоримо, протиставлення, що долається,  або марно намагається перешкодити їй або змінити її. Така річ є необхідною у первісному і властивому значенні цього слова, річ, яка є або буде, незважаючи на будь-яке передбачуване протиставлення. Сказати, що річ необхідна, це те саме, якби ми сказали, що неможливо, аби її не було. Але слово неможливо – це явно відносний термін і має стосунок до уявної сили, яка задіяна, щоб примусити відбутися якусь подію, але недостатня для того, щоб справити потрібний ефект; так само й слово неспроможний – відносне і має стосунок до спроможності або спроби, які виявляються недостатніми; таким самим відносним характером наділене і слово невтримний, і воно має стосунок до опору, який чиниться або може бути вчинений певній силі або потузі, що прагне справити ефект, але цей опір недостатній, аби стримати цю силу чи усунути її ефект. Узвичаєне поняття необхідності або неможливості припускає існування чогось такого, що перешкоджає спробі або бажанню.

Тут треба відзначити кілька аспектів:

1. Про речі кажуть, що вони необхідні взагалі, коли вони є і будуть незалежно від будь-якого можливого їм протиставлення від нас чи когось іншого, чи нехай там від кого або чого. Але кажуть, що речі необхідні для нас тоді, коли вони є або будуть незалежно від будь-якого можливого їм протиставлення від нас. Те саме зауваження стосується і слова неможливий і інших подібних термінів.

2. Ці терміни, необхідний, неможливий, невтримний та інші подібні мають безпосередній стосунок до дискусії про свободу та моральний фактор, коли застосовуються в останньому з двох щойно згаданих смислів; тобто як необхідні або неможливі для нас і в стосунку до будь-якого передбачуваного протиставлення або опору від нас.

3. Оскільки слово необхідність у своєму тривіальному й повсякденному застосуванні має відносний характер і завжди відсилає до якогось передбачуваного недостатнього протиставлення, то завжди, коли ми говоримо про якусь річ як про необхідну для нас, то йдеться про певне передбачуване протиставлення наших воль або якоїсь нашої вольової спроби чи зусилля, спрямованих у протилежний бік. Бо протиставити себе якійсь події ми можемо лише в тому випадку, якщо ми захочемо протиставити себе їй, тобто задіємо нашу волю. Кажуть, що речі мусять бути для нас або необхідно є, коли вони є або будуть, хоч ми бажаємо або прагнемо протилежного або намагаємося відвернути або усунути їхнє існування; але такий опір із нашого боку завжди виражається через або передбачає протиставлення наших воль.

Цілком очевидно, що всі подібні слова та фрази у своєму повсякденному застосуванні вживаються і сприймаються саме в такий спосіб. Ми кажемо, що річ необхідна, коли ми не можемо позбутися її, хоч би що ми робили. Так само ми кажемо, що річ неможлива для нас, коли ми хотіли би мати її й намагаємося, і докладаємо всіх зусиль, щоб вона була; а проте всі наші прагнення та зусилля нічого не дають. А коли ми називаємо щось невтримним, то це “щось” долає будь-який наш опір, спротив і всі наші намагання домогтися протилежного. І ми кажемо, що ми неспроможні зробити те або те, коли всі наші бажання та спроби, які ми лише можемо собі уявити, спрямовані на те, щоб зробити це, виявляються недостатніми.

Ми звикли, у своєму повсякденному використанні мови, застосовувати й розуміти ці фрази саме в такому значенні. З дитинства ми виробляємо в собі цю звичку, яка, внаслідок щоденного застосування цих термінів у такому розумінні, стає фіксованою й усталеною; і таким чином уявлення про нашу передбачувану волю, бажання та намагання міцно пов’язується з цими термінами і природно розбуджується в нашому розумі, коли ми чуємо ці слова. Ці уявлення й ці слова так нерозривно поєднуються й асоціюються, що не можуть існувати одне без одного – одне з них неминуче нагадує про друге, воно веде його за собою, і їх ніколи не можна відокремити одне від одного, вони існуватимуть у нерозривній єдності доти, доки ми живемо на світі. І навіть тоді, коли ми застосовуємо ці слова як терміни мистецтва, в іншому значенні, то, якщо ми не будемо надзвичайно пильними та обачними, ми невідчутно сповземо до їхнього повсякденного розуміння, а отже, почнемо вживати ці слова неточно й непослідовно. Цей узвичаєний зв’язок уявлень обманюватиме нас і заплутуватиме в наших міркуваннях та висновках щоразу, коли нам доводитиметься застосовувати ці терміни в такий спосіб, як терміни мистецтва.

4. Зі сказаного вище випливає, що коли ці терміни, необхідний, неможливий, невтримний, неспроможний та інші подібні застосовуються в тих випадках, у яких не може передбачитися ані протиставлення, ані недостатньо сильної волі, ані намагань, бо сама природа такого випадку виключає й заперечує будь-яке подібне протиставлення, волю чи намагання, то ці терміни тоді вживаються не у властивому їм значенні, а десь поза сферою їхнього застосування в повсякденній мові. Причина такого зміщення очевидна; звичайно ж, у таких випадках ми не можемо застосовувати ці слова з посиланням на передбачуване протиставлення, волю або намагання. І тому, коли людина застосовує ці терміни в таких випадках, то вона або не наповнює їх жодним сенсом, або вживає в якомусь новому сенсі, відмінному від їхнього первісного та властивого значення. Наприклад, якщо людина захоче висловитися в такий спосіб: мовляв, людині необхідно або людина мусить обирати чесноту, а не порок протягом того часу, поки вона віддаватиме перевагу чесноті над пороком; і що мовляв, неможливо, щоб було інакше й вона не робила цього вибору доти, доки вона віддаватиме цю перевагу – то така людина застосовуватиме ці терміни, мусить, необхідно тощо, не наповнюючи їх жодним значенням або сенсом, у якомусь новому розумінні, що відрізняється від повсякденного розуміння; бо, як уже було сказано, воно передбачає протиставлення, небажання й опір; а в даному випадку само припущення виключає й заперечує можливість подібної ситуації: адже точно визначене бажання й й точно визначений вибір включаються в умови цього випадку.

5. Зі сказаного також випливає, що ці терміни, необхідний, неможливий та ін. часто застосовуються філософами й метафізиками в розумінні, яке цілком відрізняється від їхнього повсякденного застосування та первісного значення: бо вони вживають їх у багатьох тих випадках, коли ніяке протиставлення не припускається або не може припускатися. Так вони застосовують їх, коли говорять про існування Бога до сотворіння світу, коли не існувало іншого буття, окрім Нього; або коли обговорюють усілякі характеристики та діяння Божественного Буття, такі як його любов до себе, його люблячу праведність, ненависть до гріха тощо. Так само вони застосовують ці терміни в багатьох випадках, коли йдеться про нахили та діяння створених розумних істот, ангелів та людей; тоді як у таких випадках будь-який опір волі виключається й заперечується самими умовами існування даної ситуації.

Метафізична або філософська необхідність нічим не відрізняється від достовірності. Я говорю тепер не про достовірність знання, а про достовірність, яка притаманна самим речам і лежить в основі достовірності знання про них; і вона ж таки лежить в основі непомильності висловлювань, які стверджують їх.

Фраза, яку часто застосовують для визначення філософської необхідності, а саме: Те, завдяки чому річ не може не бути або не може бути інакшою, ніж вона є, не може бути її адекватним поясненням, і то з двох причин; по-перше, слова може або не може потребують пояснення не менше, аніж слово необхідність; і перше так само може бути пояснене другим, як і друге першим. Тобто, якби хтось запитав нас, що ми маємо на увазі, коли кажемо, що річ не може не бути, ми могли б пояснити, що ми маємо на увазі перефразувавши свої слова як “Вона мусить необхідно бути”; і так само ми могли б пояснити необхідність, сказавши: “Це те, завдяки чому річ не може не бути”. А по-друге, це визначення пов’язане з уже згадуваною великою незручністю: слова не може або неспроможна є суто відносними і мають стосунок до сили, що задіяна до речі, про яку йдеться; а до цього, як я вже зазначав, слово необхідність, у тому розумінні, в якому його вживають філософи, не має стосунку.

Філософська необхідність – це реально не що інше, як повний і фіксований зв’язок між речами, позначеними суб’єктом та предикатом висловлювання, яке стверджує істинність чогось. Коли існує такий зв’язок, тоді річ, яка стверджується у висловлюванні, є необхідною, у філософському розумінні, незалежно від того, чи припускається або може припускатися якесь протиставлення чи спрямоване в протилежний бік зусилля, чи ні. Коли суб’єкт і предикат висловдювання, що стверджує існування якоїсь речі, чи то субстанції, чи то якості, дії чи обставини, пов’язані між собою повним і незаперечним зв’язком, тоді кажуть, що існування або буття цієї речі є необхідним, у метафізичному розумінні. І саме в такому розумінні я застосовую слово необхідність у своєму подальшому дискурсі, коли я намагаюся довести, що необхідність не є несумісною зі свободою.

Суб’єкт і предикат висловлювання, яке стверджує існування чогось, може мати повний, фіксований і незаперечний зв’зок між собою в кілька способів.

1. Вони можуть мати повний і незаперечний зв’язок у собі й між собою, бо припущення, що вони не пов’язані між собою, приводить до суперечності або великого абсурду. Так, зовнішнє існування буття, розглянутого в загальному плані, є необхідним у собі; тому що, само по собі, було б грандіозним абсурдом заперечувати існування буття взагалі або сказати, що існує абсолютне й універсальне ніщо; бо якби воно існувало, то воно, як можна було б показати, було б такою собі сумою всіх суперечностей. Тому нескінченність Бога та інші його характеристики є необхідними. Тому необхідно, щоб, за своєю внутрішньою природою, два і два дорівнювали чотирьом; і необхідно, що усі прямі лінії, прокреслені від центру круга до його кола, мали однакову довжину; і необхідно, пристойно і слушно, щоб люди ставилися до інших людей так само, як вони хотіли б, щоб ті ставилися до них. Тому незліченні метафізичні та математичні істини необхідні в собі; суб’єкт і предикат висловлювань, які їх стверджують, досконало пов’язані між собою.

2. Зв’язок між суб’єктом і предикатом висловлювання, яке стверджує існування чогось, може бути закріплений і зроблений достовірним; тому що існування цієї речі вже відбулося і тому воно є або було і є, і тому можна бути певним у її існуванні. І тому висловлювання, яке стверджує нинішнє й минуле її існування, може завдяки цьому бути зроблене достовірним і неообхідно та незмінно істинним; минула подія зафіксувала й вирішила справу щодо її існування і зробила неможливим, щоб це існування не мало свого істинного предиката. Таким чином існування того, що вже відбулося, тепер стало необхідним; і стало неможливим, щоб не було істиною, що ця річ була і є.

3. Суб’єкт і предикат висловлювання, яке стверджує, що щось є, можуть мати між собою реальний і достовірний зв’язок наслідкового характеру; тобто існування речі може бути наслідково необхідним, оскільки воно може бути достовірно і твердо пов’язане з чимось іншим, що необхідне в одному з попередніх смислів; тобто воно може бути повністю і нерозривно пов’язане з тим, що абсолютно необхідне за своєю власною природою або з чимось таким, що вже достовірно виникло і існує. Ця необхідність полягає у зв’язку або може бути пояснена зв’язком двох або більше висловлювань одне з одним. Речі, які досконало пов’язані з іншими речами, що є необхідними, самі стають необхідними через необхідність наслідку.

І тут треба зазначити, що речі майбутні, тобто ті, які почнуть своє існування згодом і про які ми кажемо, що вони необхідні, є необхідними лише в цьому останньому розумінні. Їхнє існування не є необхідним у собі; бо якби було так, вони існували б завжди. Не є їхнє існування необхідним і через достовірне знання того, що вони вже виникли або відбулися. Тому єдиний спосіб, у який усяка річ, що має бути потім, є або може бути необхідною, це через зв’язок із чимось, що необхідне за своєю власною природою або чимось, що вже є або вже було; тобто якщо одне припускається, то друге достовірно буде його наслідком. І це також єдиний спосіб, у який речі минулі, за винятком тих, які існували вічно, могли бути необхідними до того, як вони виникли, або могли виникнути необхідно; а отже, і єдиний спосіб, у який будь-який наслідок чи подія, чи взагалі будь-яка річ, котра  коли-небудь мала або матиме початок, увійшла в буття необхідно або необхідно існуватиме від свого початку. І тому саме ця необхідність є тією необхідністю, з якою ми передусім маємо справу, коли беремо участь у дискусіях про акти волі.

Коли йдеться про ці дискусії, то буде корисно також зазначити в тому, що має стосунок до метафізичної необхідності, що (згідно з тим розрізненням, яке ми провели раніше, між необхідністю метафізичною і і необхідністю в її повсякденному розумінні) речі, які існують, можуть бути визнані необхідними або загальною, або конкретною необхідністю. Можна сказати, що існування речі необхідне загальною необхідністю, коли, якщо ми візьмемо до уваги всі можливі обставини, є підстави бути переконаними в їхньому існуванні; або коли, під кутом найзагальнішого та найуніверсальнішого погляду на речі, суб’єкт і предикат висловлювання, яке стверджує її існування, будуть вочевидь пов’язані між собою незаперечним зв’язком.

Ми можемо сказати, що подія або існування речі необхідні конкретною необхідністю або в стосунку до конкретної особи, речі або часу, якщо нічого з того, що можна виявити в цій особі або про цю особу, річ або час, анітрохи не змінює нашої переконаності в достовірності цієї події або існування цієї речі; або може абсолютно не братися до уваги при визначенні незаперечності зв’язку між суб’єктом і предикатом у висловлюванні, яке стверджує існування цієї речі; тобто коли ситуація є такою, принаймні в стосунку до цієї особи, речі або до цього часу, як у тих випадках, коли існування було б необхідним необхідністю найуніверсальнішою з універсальних і найабсолютнішою з абсолютних.  Таким чином є багато речей, що трапляються у стосунку до конкретних осіб, речей, до виникнення яких ані ці особи, ані їхня воля зовсім непричетні, принаймні тепер, речі, які, незалежно від того, необхідні вони чи ні у стосунку до речей узагалі, проте необхідні у стосунку до них і в стосунку до будь-якого їхнього хотіння в цей час, оскільки вони спроможні протистояти всім актам їхньої волі, якби такі були проти них спрямовані. Я ще матиму нагоду пояснити це зауваження на конкретних прикладах, у своєму подальшому дискурсі. Чи то речі, які необхідні конкретною необхідністю, необхідні також і загальною необхідністю, це питання, яке заслуговує подальшого розгляду. Та незалежно від цього, воно не може вплинути на необхідність проводити таке розрізнення в тих випадках, коли виникає потреба.

Сказаного може бути досить для пояснення термінів необхідний та необхідність як термінів мистецтва і як термінів, які часто застосовуються філософами-метафізиками та авторами-полемістами, коли вони говорять про божество, в розумінні відмінному й ширшому від первісного значення цих слів, яке побутує в повсякденній мові і яке було раніше пояснене.

Те, що ми сказали, аби продемонструвати значення термінів необхідність і необхідний, може бути також достатнім поясненням протилежних термінів неможливий і неможливість; бо вони відрізняються лише тим, що останні мають негативне значення, а перші – позитивне, а в усьому іншому різниці між ними немає. Неможливість – це те саме, що негативна необхідність або необхідність того, щоб речі не було; і цей термін також застосовується як термін мистецтва, відрізняючись від свого первісного і повсякденного значення приблизно так само, як ми це бачимо й у випадку необхідності.

Те саме можна сказати й про слова неспроможний та неспроможність. Ми вже зазначали, що ці терміни, у їхньому первісному й повсякденному застосуванні, мають стосунок до волі та намагань, які можна припустити в розглядуваному випадку і які недостатні для того, щоб спричинити виникнення бажаної речі, попри всі намагання домогтися того, щоб вона виникла; та оскільки ці терміни часто застосовуються філософами й богословами, а надто тими авторами, які беруть письмову участь у дискусіях про незалежну волю, вони застосовуються в цілком відмінному й набагато ширшому значенні й уживаються в багатьох випадках, за яких не можна собі уявити ніякої волі чи намагань домогтися виникнення даної речі, бо вони актуально заперечуються та виключаються самою природою даного випадку.

Як і зі словами необхідний, неможливий, неспроможний і такими іншими, щось подібне сталося і з терміном випадковий. Будь-яка річ може бути названа випадковою, або такою, що сталася внаслілок непередбаченого або нещасливого випадку, у первісному значенні таких слів, коли її зв’язок зі своїми причинами або антецедентами, згідно з усталеним плином речей, виявити не можна; тому вона належить до тих речей, які ми не можемо передбачити. А передусім ми називаємо ту річ випадковою або непередбаченою у стосунку до нас, коли річ, яка нам не байдужа, чи то йдеться про оказії, чи про суб’єктів, трапляється чи виникає без нашого попереднього про неї знання й поза нашими намірами чи планами.

Але слово випадковий дуже часто вживається в зовсім іншому смислі; воно позначає не ту річ, чий зв’язок зі зчепленнями подій ми не можемо виявити, щоб її передбачити, а щось таке, що не мало ані підґрунтя, ані причини, з якими її існування мало б фіксований і достовірний зв’язок.