А.Н. Хендрікс

Церковні служіння

3. Пресвітери

3.1. Пресвітер – це пастир

Метафора пастиря в Писанні

 

Звісно, можна висувати різні нові міркування щодо того, в який спосіб повинно здійснюватися сьогодні пресвітерське служіння. Ми живемо далеко не у час Буцера та Кальвіна, які багато в чому визначили методи, прийняті в наших церквах. Але, на мій погляд, щодо суті завдання пресвітерів думки не можуть сильно відрізнятися, якщо ми прислухаємося до Писання.

 

Павло та Варнава рукопоклали пресвітерів «у кожній громаді» (Дії 14:23). Здається, пізніше вони сформували певну «колегію» (див.: 1-е Тим. 4:14, де йдеться про «presbuterion», раду старійшин). Пресвітери мають бути «здібними навчати» (1-е Тим. 3:2) і «рядити», тобто здійснювати керівництво (1-е Тим. 3:5). Вони повинні мати «силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних» (Тит. 1:9). Як «пастирі» вони повинні опікуватися всією отарою (Дії 20:28). Вони є також «доглядачами» («єпископами») Божої громади (Дії 20:28).

 

Цікаво, що в нідерландському перекладі NBV в Діях, 20:28, вживається саме слово «доглядач», яке для сучасного читача має відгомін понять «наглядач», «контролер». Однак цей відгомін у даному випадку помилковий. Тому що слова «доглядач» та «доглядати» в Новому Заповіті мають специфічне пастирське забарвлення: вони описують те, що робить вірний пастир згідно з розділом 34 Книги пророка Єзекіїля, і те, що ми зустрічаємо в притчі про заблудлу вівцю (Матв. 18:12 і далі). Пастирі доглядають за вівцями із Христової пастви.

 

Про те, як саме метафора пастиря характеризує служіння пресвітерів, можна прочитати у апостола Петра, коли він звертається до своїх співпресвітерів: «Пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому...» (1-е Пет. 5:2). Грецький текст дозволяє навіть перекласти цей уривок так: «Пасіть стадо Боже… наглядаючи добре». Пасти вівці Божі означає, зокрема, спостерігати за ними, закликаючи їх знову і знову триматися того, що сказав Господь.

 

Тому нам не можна звужувати завдання пресвітерів і зводити його до того, що вони просто повинні «активізувати» громаду. Пресвітер – більше ніж тренер команди! Звичайно, він повинен «приготувати святих на діло служби» (Еф. 4:12). Однак помиляються ті, хто думають сьогодні, що в цьому і полягає служіння пресвітерів. Так, це важливий аспект їхньої роботи, але це не те, що характеризує пресвітера відповідно до Нового Заповіту. Це служіння характеризується радше поняттям «доглядання»: причому прикметно, що слова «пресвітер» і «доглядач» («єпископ») вживаються в Новому Заповіті синонімічно для позначення одних і тих же братів (порів.: Дії 20:17, де сказано про «пресвітерів», та Дії 20:28, де йдеться про «єпископів». Також 1-е Тим. 3:2, де сказано про «єпископа», і 1-е Тим. 5:17, де йдеться про «пресвітерів»).

 

 

Пастир у гостях

 

Впродовж століть домашні відвідини були головним засобом для здійснення «доглядання» за громадою. Пресвітери приходили в гості, щоб особисто зустрітися з членами церкви та прийти туди, де протікає їхнє життя. Історичним фоном є заміна римо-католицької сповіді. Пастирська опіка здійснюється не у сповідальні, а в розмовах удома. Особливу роль у запровадженні домашніх відвідин відіграв Кальвін. Не члени церкви йдуть до пастиря (для сповіді), а пастирі йдуть до членів церкви – відповідно до їх завдання пасти Божу отару.

 

Пресвітери відвідують членів церкви якраз для того, щоб «пильнувати їхні душі» (Євр. 13:17). Вони повинні з’ясувати, як у членів церкви проходить життя у вірі. Можна говорити про все на світі, але при цьому не можна упускати «глибокого буріння». Пресвітери повинні зрозуміти, чи справді в члена церкви є «страх Господній» і чи щиро він служить Богу.

 

Якщо Біблія закликає до перевірки своєї віри (кожен сам повинен аналізувати, чи вірить він твердим Божим обітницям), то чи ж не повинні «доглядачі» (пастирі) говорити про це і чи ж не лежить на них відповідальність щодо життя у вірі?

 

Привабливість та додаткова перевага домашніх відвідин полягає в тому, що вони дозволяють більше, ніж у проповіді, обговорити особисті радості та біди, особливі ситуації, запитання та труднощі.

 

Домашні відвідини мають характер служіння. Вони відрізняються від звичайної зустрічі братів з братами і сестрами, відрізняються від близьких розмов, які можна мати з різними членами церкви. Коли вас вдома відвідують пресвітери, ви зустрічаєте братів, які по-особливому покликані Христом, щоб доглядати за вами та здійснювати над вами пастирську опіку. Зокрема, вони мають завдання в усьому направляти вас до Слова Господнього, вести вас, напоумляти, потішати і підкріпляти. За допомогою домашніх відвідин їхня пастирська опіка набуває конкретної форми.

 

 

Святість громади

 

Скільки б у Новому Заповіті не говорилось про «взаємне» пасторство (порів., наприклад: Матв. 18:15 і далі; 1-е Сол. 5:14 і далі; Євр. 3:12 і далі), залишається істинним те, що Христос дає також братів, які по-особливому повинні спостерігати за всією громадою та піклуватися про неї. Очевидно, Він знав, що взаємного спостереження буде недостатньо для того, щоб зберегти Його церкву святою.

 

Церква має бути святою: відданою та посвяченою Богу, а не світу. Ця святість є насамперед Божим даром. Він освячує Свій народ (Лев. 20:8; 22:32). Коринтяни були освячені через Духа Божого (1-е Кор. 6:11; порів.: 2-е Сол. 2:13). Церква може розглядатися як зібрання «посвячених у Христі Ісусі» (1-е Кор. 1:2) і як святий народ (1-е Пет. 2:9).

 

Але те, що є даром, є водночас також завданням (Лев. 11:45; Рим. 6:19). Члени церкви повинні провадити святе життя (Євр. 12:14), бути святими в усім своїм поводженні (1-е Пет. 1:15) і не любити світу (1-е Ів. 2:15). Саме тут з давніх часів пресвітер має завдання навчати, укріпляти, застерігати і, якщо це потрібно, відкривати чи закривати Царство!