А.Н. Хендрікс

Церковні служіння

2.6. Катехізація та громада

 

Пастор, який проводить катехізацію, тим самим виконує покликання громади. В процесі катехізації церква передає своїй молоді апостольське вчення, щоб у такий спосіб привести цю молодь до учнівства (порів.: Матв. 28:19).

 

В процесі читання Нового Заповіту стає ясно, що навчання молоді не може бути ізольованою подією. Адже, згідно з Новим Заповітом, вся громада залучена до постійного процесу навчання. Знову й знову сама громада повинна навчатися. З огляду на це, кожен член церкви все своє життя, так би мовити, проходить катехізацію. Про віруючу людину ніколи не скажеш, що вона вже «відучилася».

 

В Новому Заповіті повторюється думка про те, що потрібно «зростати» в пізнанні, «примножувати» пізнання, «наповнюватись» пізнанням, «збагачуватись» розумом (порів.: Флп. 1:9; Кол. 1:9, 10; 1-е Сол. 3:12; 2-е Кор. 8:7). Апостол докоряє коринтянам, що не зміг викласти їм «мудрість Божу», тому що вони все ще поводилися як діти (порів.: 1-е Кор. 2:6). Він називає «немовлятами» тих, хто через своє тілесне мислення не може споживати «тверду їжу» (порів.: 1-е Кор. 3:1 і далі). В Посланні до євреїв сказано, що вони стали «повільними» (в укр. перекладі – «нездібними») до слухання, тому що їх потрібно ще навчати «перших початків Божого Слова»; вони ще не готові до споживання «твердої страви», призначеної для «дорослих» (порів.: Євр. 5:11 і далі).

 

Ефесянам Павло пише, що церква повинна, не зупиняючись, линути до «з'єднання віри й пізнання Сина Божого», линути до людської зрілості (порів.: Еф. 4:13). А колосянам він каже, що його праця націлена на те, щоб віруючі були «у любові поєднані, для всякого багатства повного розуміння» (Кол. 2:2). Церкві доручено навчати, але вона й сама повинна постійно навчатись.

 

Катехізація молоді має місце у цих широких рамках. Молодь залучається у великий навчальний процес, який здійснюється у громаді Ісуса Христа. Громада навчає своїх дітей, тому що вони з нею повинні йти на шляху до повного пізнання Сина Божого і «всякого багатства повного розуміння».

 

Це вчення із Нового Заповіту ясно вказує, що катехізація не може і не повинна бути ізольованою справою!

 

 

Реформація

 

Те, що катехізація є частиною великого навчального процесу в громаді (громаді, яка навчає і навчається), добре розуміли люди в добу великої Реформації. Навчання молоді церкви в той час точно не було ізольованою подією, до якої б громада була мало залучена або зовсім не залучена.

 

В Женеві часів Кальвіна всі жителі міста повинні були приводити своїх дітей «на катехізис» щонеділі о 12 годині. Там пастор звертався до якоїсь частини катехізису, який спеціально для цієї мети уклав Кальвін в 1542 році. Діти повинні були навчатись прилюдно його повторювати. Там же були присутні й дорослі. Вони також навчалися. Зокрема, в «Церковному устрої» від 1561 року сказано, що навчання дітей повинно відбуватися ‘en presence de lesglise’ («в присутності громади»). Проповідь по катехізису і катехізація практично співпадали.

 

В голландській громаді біженців, яка існувала в Лондоні, старші діти навчалися катехізису на недільному післяобідньому служінні. Вони повторювали частини катехізису, а пастор пояснював їх глибше, відштовхуючись від уривків Писання, що наводяться в катехізисі.

 

Реформатський «Церковний устрій», прийнятий у Пфальці в 1563 році, передбачав катехізисні богослужіння, на яких навчалися молодь та старші.

 

Порядок цих богослужінь був таким:

1. Пісня.

2. Молитва.

3. Читання Закону або короткого викладу з катехізису.

4. Навчальні настанови пастора, звернені до дітей.

5. Проповідь по катехізису.

6. Перевірка молоді перед церквою.

7. Обговорення наступних питань катехізису.

8. Молитва.

 

Реформатські церкви в Нідерландах в шістнадцятому столітті слідували цьому звичаю. Окремих катехізацій для дітей не проводилось. Церковне навчання молоді здійснювалось повністю в рамках загального церковного навчання. Після обіду в неділю відбувалось катехізисне богослужіння, яке в цілому мало наступний порядок:

1. Читання Писання.

2. Зачитування питань і відповідей з катехізису.

3. Проповідь по катехізису.

4. Читання напам’ять дітьми запитань та відповідей.

Лише у сімнадцятому столітті в церквах почали проводитись окремі катехізації для дітей, особливо після того, як на великому Дортському Синоді (1618–1619 рр.) було відзначено, що катехізисні богослужіння не дуже підходять для того, щоб «охопити» дітей.

 

 

Для роздумів

 

Я вважаю, що рішення Дортського Синоду були правильними. Я б також не виступав за повернення до старої практики, що мала місце у шістнадцятому столітті. Навчання молоді громади вимагає особливих заходів.

 

Але практика шістнадцятого століття може нам наочно показати, що навчання молоді та дорослих в громаді має розглядатися як одне ціле. Навчання молоді відбувається в рамках освітнього процесу, якому належить здійснюватися в церкві Христа.

 

Катехізація юнаків та юначок – це справа, яка має місце всередині громади. Громада навчає і навчається сама!

 

Я додам ще дещо. Наші діти – з огляду на завіт, якому вони належать разом із батьками, – є членами громади. Як сказано у відповіді на питання 74 Гейдельберзького катехізису, через хрещення вони «приймаються» (букв. – «прищепляються») до християнської громади. Це прийняття – подія. Громада стоїть навколо хрещальної купелі та приймає до себе дитину. Вона також приймає відповідальність за цю дитину. Ця дитина відтепер також і її дитина.

 

Відповідальність, яку приймає на себе громада біля хрещальної купелі, напряму пов’язана з катехізацією. Діти, яких хрестять, стали дітьми усіх нас. Ця обставина повинна призвести до того, щоб уся громада була залучена до того, що відбувається на катехізації. Пастор працює з дітьми громади!

 

Коли ми усвідомлюємо, що вся громада повинна як навчати, так і навчатися, тоді нам слід також задуматись над тим, як нам можна вдосконалити дещо ізольоване положення катехізації.

 

Я запропоную декілька думок для роздумів.

 

Перш за все, важливо, щоб у зібранні громади регулярно на служіннях молитви заходила мова про церковне навчання, і обов’язково на початку року.

 

Також мені здається бажаним, щоб пастор надавав громаді більше інформації про катехізацію (групи, час, навчальний курс). Ця інформація важлива не лише для батьків, але й для всієї громади.

 

Катехізація – це справа всієї громади, як і діти в громаді – це її діти. Можна також присвятити катехізації окремий вечір зустрічей громади.

 

Мені також здається цілком доречним, коли катехумени читають напам’ять на служінні відповідний уривок з катехізису. Шкода, що цей старий реформатський звичай зараз вийшов з ужитку.

 

В такий спосіб катехумени опиняються в осередку громади і пізнають на своєму досвіді: «Ми навчаємось разом з громадою. Громада – навколо нас. На катехізації ми стикаємось із вченням та віровизнанням церкви!»

 

Буде корисно, якщо ми розмірковуватимемо над цим і катехізація з часом все більше займатиме належне їй місце в житті громади. Буде також чудово, якщо пастор почуватиметься не таким самотнім, а ми усвідомлюватимемо: ми всі маємо бути залученими до катехізації!