Олександер Домбровський

Нарис історії українського євангельсько-реформованого руху

СЛОВО ВІД АВТОРА

У році 1965 Провід Українського Євангельського Об’єднання в Північній Америці запросив мене написати Нарис Історії Україн­ського Євангельсько-Реформованого Руху. З мого боку не було речевих причин відкинути ту просьбу. В парі з моєю основною науковою діяльністю на полі стародавньої історії та ранньої історії Руси-України я вже понад 40 років цікавився широким вахлярем проблематики догматично-церковних принципів і ціх як світового, так і східньоевропейського, зокрема українського протестантизму, в складному зіставленні загального релігіознавства, а в першу чер­гу на тлі історії генези й початків християнства. Це в свою чергу штовхнуло мене у напрямку зацікавлення дальшими добами хри­стиянства, включно з добою Реформації, Контр-Реформації та вкінці релігійних течій XVIII-XIX століть. Тому тим більше наукова совість і почуття обов’язку диктували мені після деяких вагань прийняти це запрошення. Тим більше, що та ділянка стоїть повним облогом на полі наших історичних дослідів.

Приймаючи вкінці запрошення УЄО, я застеріг собі в умові, що ця праця має бути написана в світлі наукового об’єктивізму та в дусі релігійно-віровизнаневої толеранції у відношенні до інших християнських віроісповідань.

Уже в процесі підготовчої праці виринули труднощі в наслі­док того, що ми тут, на еміграції, не маємо вистачальних дже­рельних матеріялів до історії цього Руху. В першу чергу не розпо­ряджаємося джерельним і фактичним матеріялом до історії УЄРРуху на східноукраїнських Землях у часі від революції (1917 р.) до сьогоднішнього дня та на західньоукраїнських Землях від кінця Другої Світової Війни дотепер, бо совєтська влада злікві­дувала брутально УЄРРух. Багато архівного матеріялу пропало в огні нелюдських переслідувань на Рідних Землях. В даному ви­падку окупант воював не лише з виявами релігійносте, але й вираз­ним національним обличчям, яким той Рух відзначався. А поза тим навіть на американсько-канадському терені, де виходили євангель­ські часописи ще перед Першою Світовою Війною, деякі річники є неповні, бо першим піонерам Руху не вдалося послідовно зби­рати архів Руху, який у майбутньому міг би придатися історикові. Отже, крім писаних джерел треба було користати також і з усних оповідань деяких членів Руху, які доживають свого віку та за­держали в пам’яті моменти з історію того ж Руху. З вищеподаних причин ця публікація не претендує на повну Історію, лише на Нарис Історії УЄРРуху. Треба було в міру можливости зберегти для історії все те з того, що лише дасться зберегти.

Належне зрозуміння ваги опрацьовання Нарису Історії Руху виказав, між іншими, паст. В. Боровський, який, як член Історичної

Комісії УЄО, постачав мені джерельні матеріяли (річники євангельсько-реформованої преси, дещо з архіву) та служив деякими відомостями з минулого Руху. Крім того він виконував функцію координатора між автором і відповідними чинниками УЄО, які спів­працювали з автором у справі вірного відтворення світоглядового обличчя УЄРРуху в минулому й теперішньому та його історії. До заслуг пастора В. Боровського належить також опрацювання жит­тєписів головніших діячів УЄРРуху та інших документальних вста­вок у цей Нарис при допомозі матеріялів з євангельської преси та архіву УЄО, а також Вступного Слова від Видавця. За все те належить йому особлива подяка.

Згадую з подякою також і інших діячів Руху, які фактично, — отже, деякими матеріялами зі своїх приватних архівів, чи вкінці сердечним словом, — спомагали мене, щоб успішно закінчив діло. До них належать у першу чергу пастори: покійний українсько- євангельський патріот — І. Р.-Ковалевич; щирий ентузіяст пи­сання Нарису Історії УЄРРуху, що особливо очікував на нього, і, на жаль, не діждався — І. Яцентій, а з живих М. Фесенко і В. Вінявський. А зі світських діячів: теперішній президент УЄО — В. Багрій, інж. В. Яровенко, добр. М. Козак і добр. Іван Драган, не вичислюючи багатьох інших з браку місця. Нехай пам’ять про них, а також про всіх інших згаданих у цьому історичному нарисі діячів УЄРРуху, залишиться тривалою в історії цього Руху. Та особлива, бо молитовна подяка, належиться Богові, що в Своїй ласці вирвав мене з лабетів смерти та дозволив мені після важкої недуги докін­чити цю працю, як скромний дар не тільки для українського ре­формованого евангелизму, але й загальнохристиянської, україн­ської культури. Віддаючи цю працю до друку, згадую з безмежною тугою мій Рідний Край — мою Україну та місто мого дитинства й молодости — Львів, з яким, між іншим, є пов’язані мої перші за­цікавлення Біблією та перші особливі впливи Євангелії на мене.

Хоча розділ про важніші критичні думки світочів української культури у відношенні до хиб і релігійного формалізму в христи­янському світі і між нашим народом не належить безпосередньо до історії УЄРРуху, однак я опрацював його на особливе прохання Видавця, бо згаданий розділ вказує, що український евангелизм, чи Український Церковно-Реформаційний Рух, не є духовим без­батченком, а, навпаки, має поважні основи в думанні і творчості творців скарбниці української культури.

Редактор цього Нарису справив також деякі уступи, головно зі старших річників євангельської преси, або скоротив менш важ­ливі місця. Джерельні дані подані в тексті.

Олександер Домбровський Нью Йорк, Н.Й. У шістдесяті роковини Листопадового Чину — Першого Листопада,

Року Божого 1978.