Егберт Брінк, Хенк Дрост

Троянда Мартіна Лютера

6. Оточені Життям

 

 

 

І це поле оточує золоте кільце як знак того, що таке блаженство на небесах триває вічно і йому немає кінця. Воно є вишуканим, кращим за всі радощі і блага, так само як золото є найціннішим, найдорогоціннішим і найкращим металом.

Лютер

 

«Ніхто не буде одружуватися, якщо не очікує від шлюбу щастя. Так само й надія на вічне життя – це сила, яка веде нас вперед». Лютер жив в очікуванні «прекрасного останнього дня», коли Бог виконає всі Свої обіцянки. Однією з них була обіцянка повного здоров'я для всіх тих, хто довірив себе Христу.

 

Це чекає на нас лише в майбутньому? Чи ми вже зараз щось відчуваємо? Справді, ми вже дещо відчуваємо!

 

«В даний час ми поміщені в лоно Бога, як початок нового створіння, аж поки не досягнемо повноти після воскресіння з мертвих».

 

 Ні, Лютер не хотів жити так, наче це майбутнє блаженство вже присутнє тут і зараз. Він гаряче виступав проти фанатиків, які намагалися реалізувати майбутній задум Бога тут і зараз, з новими людьми в ідеальній церкви чи політичному оточенні (Ян ван Мюнстер, Карлстад). Тут і зараз ми живемо обітницями.

 

 Це схоже на те, як лікар обіцяє пацієнту повернути втрачене здоров’я. Той вірить цій обіцянці і сподівається на зцілення, тому слухняно приймає приписані ліки. Чи уздоровився вже цей хворий? Ні, він і хворий, і здоровий одночасно. Насправді він хворий, але оздоровлюється, сподіваючись на зцілення, що йому пообіцяв лікар, який, у свою чергу, вже певним чином вважає цього хворого здоровим, бо він впевнений у процесі лікування.

 

Лікар вже почав лікувати хворого! Наше нове життя не починається згодом, на небесах. У стосунках з Христом ми вже зараз стаємо причасниками вічного життя. Так як Він Сам сказав: «Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерті повік!» (Ів.8:51), а це значить, що він буде мати вічне життя.

 

Золоте кільце Життя навколо троянди. Таке неймовірне благословення понад всі земні радощі і земні блага!

 

Коли тринадцятирічна донька Лютера, Магдалена, померла, він зробив напис на її могилі:

 

«Я, Магдалена, найулюбленіша дитина Лютера, спочиваю тут разом з усіма святими, покладаючись на спокій у Господі. Тепер я гість Бога. Я була смертною дитиною, мама народила мене від смертного насіння, але зараз я живу, і я багата в Господі, завдяки крові і смерті Христа».

 

 

Так помер і сам Лютер, в усвідомленні того, що смерть Христа забезпечила йому життя. «Смерть, я тебе не боюсь, бо є ще одна смерть (смерть Христа), яка знищує тебе. І ця смертна смерть сильніша, ніж та смерть, яку вона знищує». Юстус Йонас, служитель Слова і друг Лютера, запитав його: «Чи ти бажаєш померти у вірі в Господа Ісуса Христа, чи ти підтримуєш вчення, яке сповідував в Його ім'я?» В напруженні багато людей чекали його відповіді, чи зараз, на смертному ложі, Лютер не відмовиться від своїх слів як єретик. Не залишивши їм найменшого сумніву, він чітко і безпомилково відповів: «Так». Він покладався на обітниці Божі.

 

 

 

 

Незабаром після його смерті хтось знайшов аркуш паперу, на якому незадовго до своєї смерті писав Лютер. За його твердженням, Слово Боже – це наше джерело. Навіть всього життя людини недостатньо, щоб спорожнити це джерело. Висновок його рідною мовою звучить так:

 

"Wir sind bettler. Hoc est verum."

 «Ми жебраки. Це правда».

 

Ми надзвичайно залежні від Слова Його.

Ми дуже залежимо від Господа у Христі.

 

 

 

 

 

Помолимося молитвою Лютера

 

Я бідний,

Ти – багатий.

І ти прийшов,

Щоб змилуватись над бідними.

Я грішник,

Ти – праведний.

Моя хвороба називається «гріх».

Але Ти є повнота праведності,

Тому я залишаюся з Тобою.

Я нічого не можу дати Тобі,

Лише отримати від Тебе.

Амінь.