Егберт Брінк, Хенк Дрост

Троянда Мартіна Лютера

4. Біла троянда з колючками спокуси

 

 

 

Таке серце повинно знаходитись в центрі білої троянди, щоб показати, що віра дає радість, спокій і мир. Іншими словами, вона поміщає віруючого в білу троянду щастя, бо ця віра дає спокій та радість не так, як світ дає (Ів. 14:27). Саме тому троянда має бути білою, а не червоною, бо білий колір – це колір духів і ангелів (див. Мт. 28:3; Ів. 20:12).

Лютер

 

Ви коли-небудь придивлялись до троянди? Яке чудове творіння! Якби якась людина на землі змогла ідеально відтворити її форми, ми б проголосили її імператором! Але ми рідко визнаємо Господа, Котрий створює мільйони троянд.

 

Біла радісна троянда

Біла троянда як символ віри, що дає радість, спокій та мир

 

Кожного року я дарую таку троянду тим, хто зміцнює свою віру, і розповідаю про відкриття Лютера про чудовий обмін! Так само як чоловік і дружина спільно користуються всім, що мають, так само й Христос забирає в мене всі мої турботи, весь непотріб, всю мою провину і нікчемність, всі недоліки і прогріхи. А натомість дає Свою чудову, досконалу святість без гріха.

 

Отримавши це все, каже Лютер, не думайте, що вже всього досягнуто. Як віруюча людина, ви не позбулись своєї старої природи. Вона продовжуватиме мучити вас. І ваш головний суперник – сатана нападатиме на вас знову.

 

Біла троянда має колючки, колючки спокуси

 

Ви можете запитати себе знову, чи Лютер зрештою знайшов спокій в тому, що Христос зробив для нас на хресті?

 

 Він сам стверджує, що віруючій людині необхідні спокуси, бо саме вони зближують нас з Христом і утримують поряд з Ним. Саме через такий погляд багато хто наслідував Лютера, і це надихало їх у життєвій боротьбі. Ось їхні запитання: «Чи Бог хоче прийняти мене? Як Він може допускати все це? Чи Бог хоче мене покарати?»

 

Лютер це сприймає по-іншому. Християнське життя неможливе без спокус. Якщо ви не знаєте і не визнаєте свою нікчемність, якщо вважаєте, що у вас немає спокус, тоді знайте – ви в небезпеці, бо найбільша спокуса це та, яку ви навіть не помічаєте. Господь веде Своїх дітей від їхнього самодостатнього християнства до Христа. Лютер каже, що наші спокуси – це школа, де ми вчимося пізнавати Христа.

 Ми отримуємо досвід, коли застосовуємо свою віру для боротьби. Боротьба продовжується, сатана діє скрізь, де бачить живу віру. Таким чином, його атаки роблять християнина покірним і знову й знову ведуть його до Христа.

 

 

 

Дехто пояснював життєву боротьбу Лютера проблемами, пов’язаними з травмами, отриманими внаслідок жорсткого виховання. Сам Лютер сприймав свої спокуси як боротьбу з сатаною. Він страждав, він проклинав «нечистого диявола», але також знущався над ним, висміював його, порівнював з гноєм і відганяв своїми співами. Бог, казав Лютер, використовує сатану для Своїх цілей. Своїми нечестивими діями диявол завжди підштовхував Лютера в обійми Христа.

 

 «Наше майбутнє в безпеці, якщо сатана продовжує нападати на нас», – писав Лютер з великим пастирським розумінням і відчуттям. Барбарі, яка сама боролася з сумнівами щодо щирості своєї віри, він написав: «Я дуже добре знаю, що це хвороба, і перебуваю в лікарні вічної смерті. Нехай наш дорогий Господь Христос покаже нам Себе, щоб ти могла бачити і чути тільки Його, поки ти дійсно не знайдеш радість у Ньому».

 

Від Лютера ми дізнаємося, що віра не може бути без випробувань.

 

 

Не існує білої троянди без колючок. Бо вона цвіте біля підніжжя хреста, де Христос став ще могутнішим, а людина залишилась маленькою. Це було метою Лютера і в його диспуті з Еразмом Роттердамським.

 

 

 

 

 

Помолимося молитвою Лютера

 

Я порожня посудина,

Якій потрібно,

Щоб її наповнили.

Мій Господи, наповни її.

Я слабкий у вірі -

Зміцни мене.

Моя любов охолола -

Зігрій мене, дай мені стільки вогню,

Щоб моя любов виливалась

На мого ближнього.

Моя віра не настільки сильна й тверда,

Інколи я сумніваюсь

І не можу довіритись Тобі цілковито.

Господи, допоможи мені,

Примножуй мою віру й довіру.