Егберт Брінк, Хенк Дрост

Троянда Мартіна Лютера

5. Поза своєю власною волею, я впевнений

 

 

Така троянда повинна духмяніти в небесно-блакитному полі, символізуючи, що така радість у дусі і вірі є початком майбутньої небесної радості, яка вже починається, але має надію на те, що ще не виявлено у повноті.

Лютер

 

«Еразм - це жаба, що квакає». З цією заявою Лютер помістив Еразма у свій зоопарк. Лютер мав повний зоопарк супротивників. Один став цапом, інший – поганою собакою; Еразм – жаба, що квакає, та слизький вугор. Що б ви не думали про таку барвисту мову, принаймні ви можете зрозуміти емоції, які вона передає.

 

 

Лютер вважав це питання настільки важливим, що написав книгу проти поглядів Еразма, яка називається «Рабство волі» – книгу, яку він сам вважав однією з найважливіших.

 

 Еразм написав книгу, в якій стверджував, що людська воля здатна робити певний вибір. «Якщо ви називаєте людську волю мертвою, – стверджує він, – тоді людина є жертвою. В такому разі, ми повинні скасувати суди, бо без людської волі ми не можемо судити вбивць та інших злочинців. Якщо їхня воля є рабською, то яке право має суддя, щоб їх засудити ?» Еразм хотів стати на захист відповідальності людей. Що ж в цьому не подобається Лютеру? Чому виникає такий запеклий конфлікт?

 

Справа в тому, що розбіжності у поглядах Лютера і Еразма не стосуються відповідальності людини. Обидва вважали, що суддя повинен карати злочинців за навмисно скоєні злочини. Таким чином, врешті решт, чи може людина обирати між злом і добром?

 

 

 

Лютер робить мудрий висновок. Він говорить: «Людина володіє свободою волі щодо того, що знаходиться під її контролем, але не щодо того, що поза її контролем».

 

Людина може і повинна робити вибір у цьому світі. В сучасній термінології – це сфера психології. Психологія чітко окреслює межі вибору, за який ми несемо відповідальність. Ви несете відповідальність за свій вибір, але, додає Лютер: «Людина не має вільної волі з питань, які виходять за рамки її розуміння». Тут йдеться не про питання нашого життя у цьому світі, а це стосується сфери милості, стосунків з Богом, що вже є теологічним питанням. Тобто, тут обирає Бог, а не людина. Після того, що сталося в Раю, нам залишається тільки один близький нам вибір – вибір проти Творця. Віра повинна йти від Бога. Ми не зможемо вибрати Бога, якщо Він нам не допоможе в цьому.

 

Тому, це стосується сфери діяльності Бога. Це робить емоційний тон обговорення зрозумілим. Вшанування Бога – дуже делікатне питання. До цього слід додати й інші делікатні питання Реформації, наприклад, впевненість нашої віри.

 

Філософ із Голландії, Еразм, поставив це найважливіше відкриття Реформації під сумнів. Бо якщо спасіння – це мій вибір, отже, й моя власна робота, а таке тлумачення повертає нас назад до папських міркувань про значення наших зусиль та всі інші жалюгідні невизначеності. Ми знову втратимо всю радість.

 

Впевненість у вірі – це біла троянда радості і, додає Лютер, «ця троянда духмяніє в небесно-блакитному полі, символізуючи, що така радість у дусі і вірі є початком майбутньої небесної радості». Якщо це вже не моя власна воля, а воля Господня, тоді я впевнений в результаті. Тепер, коли Сам Бог опікується питанням мого спасіння (а не я сам), я у ньому цілком впевнений.

 

«Якщо серед тісноти піду, Ти оживиш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і правиця Твоя допоможе мені, для мене Господь оце виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, чинів Своєї руки не полиш!» ( Пс. 137(138) :7-8).

 

Це і є рай на землі.

 

Що ми можемо тут дізнатися від Лютера?

 

 

Боже обрання дозволяє благодаті залишатися благодаттю. Як тільки ми починаємо вирішувати, що людина має робити (ми так часто це чуємо сьогодні: ви повинні зробити свій вибір; Бог нічого не зможе зробити, якщо ви не відкриєте Йому своє серце), ми беремо кермо влади у свої руки і як результат отримуємо невпевненість. Як мені впоратись з цим усім?

 

Тільки тоді, коли дозволите Богу бути Богом, ви зможете жити без напруги, поруч зі своїм Батьком. Так само як дитина хвалиться силою свого тата і вилазить йому на коліна, так само й Давид у Псалмі 137(138) зближується з Господом: «Якщо це робиш Ти, тоді я в безпеці».

 

Божа любов покриває мене як блакитне небо – і в житті, і в смерті.