Егберт Брінк, Хенк Дрост

Троянда Мартіна Лютера

2. Чорний хрест, який робить мене білим

 

 

Перш за все, це чорний хрест в центрі серця, яке зберігає свій природній колір для нагадування мені самому, що віра в Того, Хто був розіп’ятий, спасає нас. «Бо кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений» (Рим. 10:10).

Лютер

 

У центрі знаходиться чорний хрест – і це є суть істини. Він знаходиться в центрі і навмисно має чорний колір. Це чорний хрест, який вбиває мене.

Хіба це не жахливо?

Ні, цей хрест дає мені життя – це дерево життя. Лютер вклав усе, у що вірив, у ці слова: «Сам хрест – це наша теологія. Ось де я повинен бути».

 

 Ми знаємо як він шукав спасіння, постійно шукав, постійно робив добрі діла і з відчаю пішов у монастир. «Якщо коли-небудь і був чернець, – пізніше він сказав, – хто своїми досягненнями міг би отримати місце на небесах, то це повинен був бути я». Хоча це його нікуди не привело. Лежачи у ліжку в кінці дня, він думає: я не знаю, що зробив неправильно сьогодні. І відразу в голові промайнула думка: гріх гордині! Ну ось, знову!

 

Чи відчуваєте ви це саме у власному житті? Знову і знову з’являється тривога: чи Бог ще схоче прийняти мене до Себе? Він бачить, що стільки разів я намагаюсь наблизитись до Нього. І знову невдача. Я знову зробив лише декілька кроків. Як я дізнаюся, що, незважаючи на все, Бог все ще приймає мене? І одночасно я розумію, що знову можу ще впасти в гріх, і що моє каяття у гріху було не достатньо глибоким.

 

 Цей шлях був безнадійним, аж поки Лютер не знаходить Господа біля підніжжя хреста, дивлячись на Христові рани. Там він дізнається, що Божа відповідь «ні» на всі наші зусилля набагато сильніша, ніж ми собі уявляємо.

 

Бог хоче, щоб Його справедливість була повністю задоволена. Наші зусилля, наші здібності, наш розум, наша воля, наші почуття – все це ніщо, марнота.

 

 Чорний хрест означає смерть і біль

 

Однак Божа відповідь «так» є ще сильнішою, ніж я міг собі уявити. Бог робить все правильно: наші несправедливості, недоліки, повну нездатність зробити щось добре, недбалість, відсутність любові Він виправляє і дає виправдання! Лютер спочатку не любив це слово, але тепер його ставлення змінилося. Досліджуючи тексти Псалмів 31, 71 та Послання до римлян, воно стало для нього зрозумілим. Воно стало ключем до раю. Мені потрібно все життя, щоб зростати як християнину, щоб самому хоча б трохи наблизитись до виміру глибини Божої любові. Сам я цього не зможу досягнути. Лютер говорив правильно: я водночас і грішний, і праведний.

 

Я можу зростати у вірі, але в цьому житті я ніколи не зможу поставити хреста позаду себе. Хрест ніколи не стане трампліном до вищого рівня життя. Рано чи пізно я знову обома ногами стану на землю. Або так, або мої стосунки з Богом будуть викриті такими, як вони є: релігійне самовихваляння. Дух постійно повертає мене до цього місця. Ви не зможете обійти хреста Христового, без нього у вас не буде прогресу і т.п., ви також ніколи не зможете віддалитися від нього. У той же час, ви не впадете нижче підніжжя хреста.

 

У центрі троянди Лютера знаходиться хрест

Віра в розп'ятого Господа спасає мене

 

Ви можете вірити у факти про Христа. Лютер називає це «холодною» вірою. «Ні, – каже Лютер, – ми повинні вірити у Христа. Я вірю, що Він робив все це для мене та для прощення моїх гріхів. Справжня віра радісно простягає руку до Сина, Який був розіп'ятий заради нас, і каже: “Це мій Улюблений, я належу Йому”».

 

Віра ставить нас поза самих себе, так що ми більше не можемо покладатися на власні сили, на свою свідомість, на себе самих і на свою працю. Замість цього змушені покладатися на щось інше, а саме на обіцянки і правду Божу. А вони не можуть обманювати.

 

Вчитися у Лютера означає те, що ми повинні залишити хрест у центрі. На цьому хресті знову і знову зароджується пісня хвали за те, що Бог, незважаючи ні на що, дає нам змогу побачити Його любов. Навіки я славитиму Того, Хто на хресті.

 

 

 

 

 

 

Помолимося молитвою Лютера

 

Господь Ісус Христос,

Ти моє спасіння,

А я твій гріх.

Ти взяв на Себе

Всі мої турботи

І віддав мені те, що належить Тобі.

Ти взяв на Себе все грішне

І дав мені те, на що я не заслуговую.

Я підходжу до Тебе

І радію з того, що я поруч з Тобою

І через перебування з Тобою, Ісусе Христе, я маю віру.

Нехай Тобі єдиному буде хвала.

Амінь.