UKRAINIAN EVANGELICAL ALLIANCE OF NORTH AMERICA

BASIL KUSIW

1887 - 1958 Biographical Study by

LEO BYKOVSKY

English summary pages 89—90

Detroit

19 6 6

Winnipeg

Munich

УКРАЇНСЬКЕ ЄВАНГЕЛЬСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ В ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ

ЛЕВ БИКОВСЬКИЙ

ВАСИЛЬ КУЗІВ

1887- 1958

ЙОГО ЖИТТЯ Й ДІЯЛЬНІСТЬ

19 6 6 Мюнхен

Вінніпег

Детройт

English summary pages 89—90

Літературна редакція — Кость Туркало

Накладом 1 400 примірників.

Єпископ Василь Кузів у 1935 році. Bishop Basil Knsiiv in 1935.

“Тож промовив Ісус до Юдеїв, що в Нього ввірували: “Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, — а правда вас вільними зробить!”

Івана 8:31-32

“Нема релігії (або закону) вищого за прав­ду”.

Мотто бенареського Магараджі.⁸⁷)

ПЕРЕДМОВА

З певних причин у нашому народі, хоч і не з його вини, повелося так, що про людей іншого, ніж панівне в нас розуміння християнства, майже нічого не пишеться. Навпаки, таких людей всіма можливими способами обходять і замовчують, або невласти­во представляють їх, щоб нарід ставився з упередженням до них. Недавно мені довелося почути твердження, що з Г. С. Сковородою треба бути обережним, бо він був “суботником”. У цьому нема ані зерна правди, але хтось зацікавлений у тому, щоб цю неправди­ву й тенденційну думку поширювати. Це досить поширений і не­чесний спосіб боротьби з людьми інших поглядів і переконань.

Ця книжка про життя й працю бл. п. паст. Василя Кузіва робить великий злам у цій “традиції”. Вона розпочинає нову сто­рінку в історії українського релігійного життя. Вона говорить про новий тип української християнської людини, про яку мріяв Тарас Шевченко, коли писав в поемі “Єретик або Іван Гус”:

“А я нишком

Богу помолюся,

Щоб усі славяне стали Добрими братами І синами сонця правди,

І єретиками

От такими, як Констанцький Єретик великий!

Мир мирові подарують І славу во віки!”

Власне таким “сином сонця правди” і “єретиком”, що ви­ховався на Біблії та на духовій спадщині Г. Сковороди, Т. Шев­ченка, Кирило-Методіївського Братства, Панька Куліша, М. Драгоманова, Івана Франка, проф. М. Грушевського й інших передових світочів українського народу, стає перед нами постать паст. В. Кузіва. Він був одним із піонерів українського церковно-реформа­ційного (євангельського) руху в Північній Америці та в Україні. Він був одним із головних основоположників Українського Єван­гельського Об’єднання в Північній Америці та першим єпископом (суперінтендентом) Української Євангельсько-Реформованої Цер ­кви в Західній Україні.

Україна в часах церковної реформації в Західній Европі в 16-17 столітті мала на своїх землях поважне число людей, які не тільки цікавилися цим церковно-реформаційним рухом, але й самі стали по стороні цієї реформації. Відбувалося це переважно між тодішньою українською аристократією. А коли Україна підпа­ла під московське панування, через тодішні історично-політичні обставини, цей рух в Україні занепадає. Однак думки про потребу очистити наявні церкви від людських вигадок і поганських запо­зичень і далі снуються в свідомості визначніших духових батьків українського народу, про частину яких ми вже згадали, але ці думки лишаються тільки в сфері ідей-побажань. У половині 19-го століття вони оживають в українському простолюдді в формі так званого “штундизму”, тобто в євангельському християнстві, яке з часом переважно стає на дорогу баптизму та створює по­важний релігійний рух між українськими селянами та робітниками. На жаль, цей рух через історично-політичні обставини був тільки чисто релігійний і байдужий до національно-культурних потреб свого народу. Тим то він швидко підпав під чужий провід.

Тільки на початку цього століття в Північній Америці по­чинається церковно-реформаційний рух, який через науку Св. Письма, західньо-европейські церковно-реформаційні здобутки та духовні прагнення духових батьків українського народу, намага­ється збудити в ньому зрозуміння потреби церковних реформ, не залишаючи цієї справи тільки в сфері ідей та побажань, а починаю­чи її здійснювати в житті.

Дехто може цілком слушно спитати, чи не можна було про­вадити змагань за реформу української православної та като­лицької церков, ке виступаючи з них, як це на початках робив Христос і Його апостоли? Цього не пощастило зробити на довшу мету апостолам та західньоевропейським реформаторам і, як до­свід виявив, цього неможливо було зробити й у нас, бо ці церкви таких людей проголошують “єретиками” та піддають анатемі. Щоб мати легальну основу для цієї своєї акції, треба було органі­зовувати в Західній Україні Українську Євангельсько-Реформовану Церкву. Однак ті, що до цієї Церкви належали, були свідомі того, що ця Церква не була для них самоціллю. Вони знали, що коли ідея церковної реформи, за яку вони змагаються, здій­сниться, тоді сама по собі відпаде потреба існування окремої ре­формованої церкви, бо наявні церкви в українському народі через переведення реформ, згідних з духом Христової Євангелії, самі стануть реформованими.

Паст. В. Кузів у цих реформаційних намаганнях не був пер­ший, ані єдиний, і, напевно, не останній. Коли так склалося, що про нього першого появляється в світ оця книжка, то це не зна­чить, що хтось хоче промовчати значення й заслуги інших піонерів цього руху. Паст. В. Кузіву якось судилося все бути на таких місцях, що біля нього найбільше снувалася історія цього руху, а інші діячі цього руху в великій мірі від нього очікували ініціятиви та проводу. Ми певні того, що в Історії Українського Євангельсько-Реформаційного Руху, над якою тепер починається праця, знайдуть своє належне місце й усі інші піонери цього руху. Усі вони нам дорогі й близькі. До них належать: людина великих ду­хових обдаровань і знання душі нашого народу — паст. Іван

Бодруґ; визначний євангельський автор релігійних і світських книжок і редактор — паст. Зенон Бичинський; талановитий і за­служений український патріот і діяч на Христовій ниві —паст. Павло Крат; колишній греко-кат. священик в Галичині — паст. Во­лодимир Федів; пастори й справжні піонери в Північній Америці — брати Дмитро і Теодор Галенди; визначний діяч на полі добро­дійносте в Ню Йорку — паст. Д-р Володимир Купчинський; пастори А. Максимчук, Г. Тимчук, М. П. Березинський, Ілія Євстафіевич, Ілія М. Глова, Єфрем Періг, Іван Григораш, Дмитро Понич, Лев Бучак з дружиною дияконісою Марією, Андрій Вільчинський, Й. Й. Валентійчук, Олекса Бачинський, Іван Данильчук, Володимир Пиндиковський, Михайло Боровський; мученик за українську єван­гельську справу в Канаді паст. Йосип Чернявський; дияконіса Ма­рія Сопінка. Проповідники Української Євангельсько-Реформованої Церкви в Україні, які згинули під советами: Теодосій Довгалюк, Андрій Максим’юк і Роман Барна. Ще живі пастори: Д-р Т. Бай,

A.   М. Залізняк, Іван Р.-Ковалевич, Лука Стандрет, Іван Яцентій, Михайло Фесенко, паст. Теодосій Семенюк, який живе на засланні в Совєтському Союзі, й інші.

Варто тут з визначніших постатей світського стану, що вірно й заслужено несли, або й ще тепер несуть прапор Христової Євангелії в нашому народі, згадати з Канади: Василя Федуна, пер­шого посла українського роду до Альбертійського Парляменту,

B.   Овчаря з Канори, Дмитра Яремія з Росбурн, Р. Ґонсета (Ґонського) — визначного українського винахідника та промисловця в Північній Америці; зі З ДА: будівельного підприємця — Петра Ковальчука, братів Михайла Варніцького, Омеляна Онищука, Тим­ка Рудого, Івана Пасічника; українського підприємця в Канаді — бр. Михайла Козака, визначного підприємця з Едмонтону — Павла Рудика, братів Степана Салмерса й Миколу Залііцука з Ошави, братів Федора Хмару, Михайла Савицького та Дмитра Червінського з Канади; адвоката Д-ра Романа Морозовича з Городенки, адвоката Д-ра Романа Домбчевського зі Стрия, правдивого піонера цього руху в Коломийщині бр. Романа Кваснюка з Молодятина і Івана Винничука з Воскресінець, останні два з Коломийщини; Івана Петращука з Підліснева біля Делятина; Луку Крисюка з Олексан­дрії (Волинь), колишнього посла до польського сейму Іларіона Павлюка з Колесник (Рівенщина), Василя і Петра Дем’янюків з Тучина на Рівенщині і т. д., і т. д.

З приятелів і робітників, що походили з інших народів, вар­то згадати: в Канаді перекладача деяких творів з Шевченко- вого “Кобзаря” на англійську мову Д-ра Олександра Джардина Гонтера й пастора болгарського роду — Д-ра Р. Кацунова; швей­царця — паст. Д-ра Бурґгардта Ґантенбайна, голляндця — паст. Ф. Дресельгуіса; суперінтендента Євангельсько-Реформованої Церкви в Польщі — Степана Скєрського, що був сам людиною чеського походження; швайцарця, що був сеніором реформованих німців в Галичині — Д-ра Павла Роєра; визначного діяча Світової Ради Церков — Д-ра Адольфа Келлера зі Швайцарії, душпастиря президента ЗДА Вудрова Вільсона — Д-ра С. В. Біча; Д-ра Генрі Якова Вебера, принципала Блюмфільдської Богословської Семіна­рії; Д-ра Чарлса Рейнолдса в Нк>арку; чеха паст. Д-ра Вацлава Лосу з Пітсбурґу.

Ми тут не згадуємо про проповідників молодших віком, як також ми напевно не могли знати й згадати про багатьох інших заслужених проповідників, світських євангельських діячів, чу­жинецьких приятелів, про працю й заслуги яких тільки належно знає сам Господь Бог. Не один з них лишиться “невідомим вояком”, якому багато інші завдячують. Усе це лишається Історії Україн­ського Євангельського Реформованого Руху, над якою саме тепер розпочинається праця.

Ми свідомі того, як цього був свідомий і паст. В. Кузів, що прийдешність українського євангельського руху саме там, де живе на своїй землі наш нарід суцільною масою. Жорстокі й нелюд­ські теперішні обставини виключають там можливість існування цього руху. І тут, у вільному світі, цей рух не все мав і має для себе сприятливі обставини. Він усе ще мусить пробивати собі дорогу до свідомости наших людей впертою й послідовною працею.

Один молодий український письменник писав недавно в Україні, що Г. С. Сковороду не міг розуміти наш нарід у тодішніх часах, бо Сковорода своїм духовим розвитком переріс свій нарід на десять голів. Це саме й ми стверджуємо тепер. Багато наших людей ще духово не піднеслися то тієї міри, щоб могли належно розуміти й сприймати Євангелію Христову саме так, як її розумів паст. В. Кузів і інші тут згадані особи. Про це свого часу писав український євангельський поет — паст. Т. Довгалюк:

Тепер лиш проблиски,

Тепер лише підсніжні квіти . . .

Ми свідомі й того, що ті, які стали були на церковно-реформаційну дорогу, не завжди могли бути належно до неї підготовані. Вони мусіли прочищати пустирі, орати їх, а в такій стадії роботи грунт часто родить більше бур’янів, як посіяного зерна, заглу­шуючи його ріст. Це все дає нам певний досвід, приготовляє ґрунт прийдешнім нащадкам. Справа духовного відродження нації — це справа поколінь. Ми віримо, що початок, зроблений піонерами українського євангельського руху на церковно-реформаційній ниві, раніш чи пізніш видасть свій врожай сторицею. Він стане наріж­ним каменем духовно-релігійного відродження нашої нації. Той са­мий мученик українського євангельського руху, що згинув в совєтських концентраційних таборах у 1943 році на Соловках — паст. Т. Довгалюк, в тому самому вірші писав:

Тепер ще треба мучитись, терпіти:

Всім тим, що правду полюбили І серце сяйвом Бога освітили . . .

Та не впадіть ви, дивні піонери!

Бог ідеал кристальний освятив І всіх героїв сонця нагрядив . . .

А будучність належиться вже вам,

Відродження всесвітнього синам! . . .

Українські евангелики та всі прихильники церковних ре­форм у релігійному житті українського народу мають поважні під­стави бути вдячні бр. Левові Биковському, що опрацював цей життєпис паст. В. Кузіва. Інж. JI. Биковський заслужений украї­нець, науковець і переконаний український протестант. Він знав паст. В. Кузіва особисто, познайомившись із ним 1925 року в Подєбрадах у Чехії, де була невеличка українська євангельська гро­мада. Цю працю він написав, як вираз своєї особливої пошани до паст. В. Кузіва й до тієї благородної роботи, що її покійний ви­конував на Христовій ниві.

Бажаємо всім читачам цієї книжки, щоб вона стала для них правдивим благословенням і дороговказом до єдиного Спасителя людських душ і Посередника між Богом і людиною — Ісуса Хри­ста та до Божого Слова, записаного в Біблії, яке має бути основою для будьякого відродження людини та народу. Це Слово було тим, що просвітило розум і душу Г. Сковороди, Т. Шевченка, паст. В. Кузіва та всіх інших предтеч українського євангельського церков­но-реформаційного руху.

На закінчення хочемо висловити нашу найщирішу подяку бр. Григорію Пінюті за переклад резюме цієї праці на англійську мову, бр. Вікторові Боровському за переклад пояснень до світлин, інж. Костеві Туркалові за виправлення мови й правопису, бр. Іва­нові Кучмакові з його сином Ігорем за виготовлення віньєтки на окладинку, а всім жертводавцям, яких список подаємо при кінці цієї книжки, за їхню моральну й матеріяльну допомогу, яка умож­ливила появу цієї праці в світ.

В. Боровський

ВСТУП

Бурхлива доба української історії впродовж першої полови­ни ХХ-го століття складається з низки суспільних рухів-проявів у всіх ділянках українського життя.

Це стосується також і до релігійного життя нашого народу в усіх його галузях.

Українська Православна Церква відродилася, давши, на фо­ні масового в цьому напрямі здвигу, таку величню постать, як митрополит всієї України Василь Липківський.²⁵)

Українська Греко-Католицька Церква розквітла під звер­хністю митрополита Андрія Шептицького.¹⁵)

Одночасно відродилися й протестантські релігійні течії в Україні. У швидкому темпі проходять вони релігійно-національну консолідацію й намагаються стати третім рівнорядним національ­ним віровизнанням українського народу.³⁰), ³⁴), ⁴⁰).

Чільною постаттю в цьому русі був пастор В. Кузів, згодом єпископ[1]) (суперінтендент) Української Євангельської Реформо­ваної Церкви в Західній Україні й Почесний Голова Українського Євангельського Об’єднання в Північній Америці.¹),²),³),⁵),¹⁸),¹⁹).

Дня 24-го липня 1958 року Господь відкликав з дочасного життя пастора Василя Кузіва. З його особою тісно зв’язана історія новітнього українського євангельського руху. Не маючи змоги тепер належно й вичерпно оцінити в цілому його значення для українства, дозволяємо собі збірними зусиллями подати поверхові вступні відомості про життя й діяльність цього велетня духа, який не тільки світоглядово відродив, але й в щоденному житті проводив відвічну українську релігійну засаду —

“Молітесь Богові одному,

Молітесь Правді на землі,

А більше на землі нікому не поклонітесь ...”

(Тарас Шевченко)

ПЕРЕБІГ ЖИТТЯ

Василь Кузів народився 3 лютого 1887-го року в селянській греко-католицькій родині в с. Денисові на Тернопільщині, в За­хідній Україні. Село мало тоді марку національно-свідомого й радикального. Василів батько заможний селянин на галицькому

Паст. Василь Кузів, як гімназист, зі своїм батьком Іваном і мамою

Анною.

Rev. Basil Kusiw as a gymnasium student, his mother Anna and his father John.

Поділлю, діяльний член радикальної партії — все своє майно від­дав народній праці. Це й спонукало його виїхати згодом до Амери­ки з цілою родиною.

Малий Василь спочатку вчився в рідному селі. Потім до гімназії ходив у Бережанах. Існував там тайний український гурток “Молода Україна”. Одним із основоположників цього то­вариства був проф. 3. Кузеля. В. Кузів став активним членом цього товариства. Воно мало добірну бібліотеку, відбувались потаємні сходини, виголошувались там відчити і провадились дискусії на всебічні теми. Завдяки гуртковій праці національна свідомість хлоп­ця з нахилом, з батьківського дому, до радикально-драгоманівських поглядів, формувалася й світ став йому ширший та вільні­ший. Так творилися підстави для його майбутнього евангелизму, поступового громадського світогляду християнина та демокра­та ^т'')

Світлина Бережанської "Молодої України”.

Перший у другому ряді ліворуч В. Кузів.

The Berezhany “Young Ukraine.” В. Kusiw is at the extreme left, second row.

Передбачаючи в майбутньому дві можливості для себе: або здобути особистий добробут, або нидіти у злиднях — молодий В. Кузів рішив вийти у ширший та вільний світ. Отже у 1904 році виїхав він, разом з батьками, до З’єднаних Держав Пів­нічної Америки.“)

Тут, на початках, спіткало його велике розчаровання. Він став зразу фабричним робітником. Стрінувся з людьми зі свого села в нових обставинах. Досі В. Кузів був тої думки, що причиною нашого лихоліття були злидні й темнота. У ЗДА наші люди-робітники матеріяльно почувалися не зле. Але здебільшого вільний гріш обертали на п’янство, карти, а про освіту та взагалі якісь ідеали не дбали. Коли молодий ентузіяст В. Кузів заходився захопити їх українськими національними справами, вони поставились до нього згірдливо. Вони хотіли, навпаки, щоб він учився від них, як слід поводитись у Новому Краю.

Тому скоро В. Кузів став почувати себе чужим між своїми. У тому часі звернувся він, між іншим, також і до тодішнього ре­дактора українського часопису “Свобода” за порадою, що зі собою робити, щоб не лишитися назавжди робітником і добитися чогось ліпшого. Той порадив йому йти між чужих. Дарма, що він почу­вався чужим серед своїх, проте за порадою редактора юнак не пі­шов. Він вважав за неможливе відбиватись від своїх; вважав це за національний гріх.

Разом із молодим В. Кузівом виїхав до ЗДА його шкільний товариш Володимир Гривнак. Він осівся в Пітсбурзі, Па., а В. Кузів дальше, аж в Сент Луїс, Міссурі, де жив його брат та одно­сельчани. В. Гривнак згодом повідомив його, що вони закладаюті. у себе бурсу, щоб дати можливість здобути освіту тим, що її не набули у себе вдома. Ось це якраз і було потрібне В. Кузіву в його тодішніх прагненнях. Він негайно виїхав до Пітсбургу з легким серцем.

Товариш його мешкав у пастора Олекси Нижанківського, брата славнозвісного українського композитора Остапа Нижанківського (1862-1919).[2]) Тут саме, у цьому осередку й ста­лося незабаром навернення В. Кузіва на евангелизм. На місці май­бутній бурсак довідався, що О. Нижанківський пастор української євангельської громади. Це його спочатку мало цікавило. Неділями він ходив до церкви на Богослужения більше з чемности й поваги до нового господаря, ніж з побожности. У церкві він пізнався з членами тієї громади, і це мало вирішальний вплив на дальший хід його життя. Громада була невеличка, щось із 25 осіб.

Мешкаючи в домі О. Нижанківського, В. Кузів мав нагоду пізнати його ближче. Найперше, говорили тут чистою україн­ською мовою, а не якимсь макаронізмом, що його творили нові наші “знімчені Юрки”. Віяло тут теплом до всього, що було народ­нім, національно-українським, збиралися пожертви на крайові по­треби тощо. Сам О. Нижанківський був надзвичайно товариський, шляхетно-услужливий, добре розумів кожного й по-громадському настроєний. Вищої освіти він не мав, тому з широкого погляду не брався організувати нової релігії, але його щире ставлення до всіх витворило правдиву дружбу та гармонійне співжиття. Збідолашений, під цим оглядом, В. Кузів почав в такій атмосфері приходити до себе й почувати, що він справді опинився серед своїх.

Та все ж таки тих ліпших людей було мало. Решта була та­ка, як описано вище. Те, що нові українські євангельські приятелі відступили від батьківської греко-католицької віри, його ні раду­вало, ні смутило. Релігія тоді для В. Кузіва була справою бай­дужою, навіть зайвою. Він дивився на неї, як на одну з причин нашого національного лиха, незалежно від того, чи вона була греко-католицька, чи православна, тим більше, що під покришкою православія ширилося в ЗДА між нашою іміграцією русофільство.

Треба тут зауважити, що В. Кузів пірвав був будьякі зв’язки з церквою ще в Краю. На це склалося чимало причин . . .

З важливіших були такі: всі учні гімназії в Бережанах обов’язково мусіли ходити до сповіді, а щоб мати контролю, кож­ний мусів при сповіді лишити картку. Молодші це робили щиро, а старші ставилися до цього легкодушно. Вони посилали замість себе декого іншого й передавали їм свої картки. Ті, що були на сповіді, але забули якийсь свій гріх висповідати, або згрішили після сповіді, мусіли йти вчасно перед причастям до сповідної “поправ­ки”. Гімназист В. Кузів, бувши вже в третій клясі, до сповіді ста­вився поважно. І ось одного разу, по сповіді, він чимсь прогрішився, і тому на другий день рано пішов молодий грішник до

Учні й учителі третьої гімназійної кляси в Бережанах у 1903-му році. В. Кузів по правому боці (х). З альбому добр. Костя Цурковського. Students and faculty of the third year gymnasium class, Berezhany, 1903. B. Kusiw is at the upper right (X).

“поправки”. “Поправляв” його сам катехит о. Соневицький, чо­мусь ославлений, як бережанський Сократ. По “поправці” треба було чекати на шкільну Службу Божу, щоб запричаститися. Щоб не чекати так довго (на голодне), “поправлені” причащались у священиків, що правили свої тихі Служби Божі. П’ятьох хлопців приступили до такого причастя. В. Кузів був між ними. Тільки двох із них встигли запричаститися, як раптом катехит влетів до захристії, вхопив дрючок, що ним світили свічки; і з ним вибіг на церкву. Побачивши це, молоді причасники, як горобці, пурхнули бічними дверима на вулицю. А два, що запричастилися, мали по­хилені голови й не бачили, як катехит вибіг на церкву. Він вхопив їх за коміри, затягнув до захристії і там товк ними, один до одно­го, потім кинув ними об землю й став копати ногами й бити. Хлопці, що встигли вибігти, дивилися на це з вулиці. Огірчений і сумний вернувся гімназист В. Кузів до бурси. По якімсь часі й ті два побиті з плачем туди повернулися. Одежа на них була пірвана й покривавлена. Від того часу молодий В. Кузів перестав вірити в сповідь . . .

За другу причину тодішнього невірства В. Кузіва була та обставина, що у вищих клясах гімназії на викладах природознав­ства говорилося одно, а на викладах релігії — друге. Учні диви­лися на релігію як на обман, щоб нарід держати в кігтях і вико­ристовувати. Як хто гадає, що В. Кузів і подібні йому покинули віру, то це зовсім не так; вони нічого не кидали, бо ж ніякої віри й не мали.

Заходи з бурсою в Пітсбурзі, Па., не повелися. Місія пере­несла О. Нижанківського аж до сгейту Норт-Дакота, де була ко­лонія українських баптистів. В. Кузів залишився в Пітсбурзі й мешкав в одного з членів євангельської громади. То були люди цілком протилежні до тих, що становили тодішню нашу еміграцію в ЗДА. Тверезі, чесні, жили між собою в правдивій дружбі, поша­ні, цікавились усім, що було корисне й цінне. До молодого сту­дента В. Кузіва ставилися з пошаною, і охочі були вчитися від нього, хоч він помічав, що багато було такого, чого б він сам міг повчитися від них.

От ці слова “нової” віри, живе, правдиве християнство привело його до того, що він зацікавився, застановився й почав досліджувати джерела цього нового життя. Зродилося в ньому бажання бачити ввесь український народ таким, яким бачив він його у співжитті з цими “відступниками”.

Перечитуючи уважно Новий Заповіт, він прийшов до пі­знання, що основна його ПРАВДА-доктрина — це зміна людини, її відродження, якого вона може дійти тільки силою звиш, силою Божою, а не людськими тільки зусиллями.

Хоч створилася йому тепер нагода студіювати католицьку теологію, але він пішов за голосом сумління, вступив на шлях часто тернистий, щоб бачити свій нарід “новим створінням”, став проповідником Євангелії, яка відчиняє двері до нового життя.

У тому часі став В. Кузів заходити й до американських євангельських церков. Хоч то були великі й пишні будівлі, а все­редині мали вони тільки голі стіни. Проста була й форма Бого­служения. Панував там глибоко-релігійний настрій, бринів чудо­вий спів, у всьому був взірцевий порядок, пристойне заховання вірних. Короткі, але змістовні, повчальні проповіді утвердили його в новому покликанні.

Його дивувало спочатку те, що в Америці не було ніякого примусу до церковного життя, що до церкви вчащала інтелігенція. Пізніше він довідався, що люди це робили з доброї волі, вбача­ючи, що ці блага християнської віри й науки потрібні для повного життя людини, без яких жив наш нарід, потопаючи в духовній темноті, пересудах та забобонах.-), ^1S).,¹⁹).

Серед таких обставин В. Кузів записався 1907 року на бо­гословські студії в Вестерн Теологічній Семінарії в Пітсбургу, Па. Наступного року перенісся на дальші богословські студії до Каледжу й Семінарії в Блюмфільді, Н.Дж. (передмістя Нюарку). Скінчив богословську науку на початку 1910 року й був рукополо­жений на пастора в одній з американських пресвітерських цер­ков в Нюарку, Н. Дж,²)

Будинок Блюмфільдського Каледжу й Духовної Семінарії, де вчився, а пізніше й професорував паст, В. Кузів.

Bloomfield College and Theological Seminary where Rev. Kusiw studied as a student and later lectured as a professor.

Закладання наріжного каменя під Першу Українську Пресвітерську Церкву св. св. Петра й Павла в Нюарку в 1910 р. Паст. В.

Кузів в епітрахилі (х).

Cornerstone laying: ceremonies at the First Ukrainian Presbyterian Church of Sts. Peter and Paul, Newark, 1910. Rev. Kusiw

pictured in his stole (X).

Перша Руська (Українська) Пресвітерська Конвенція Альберти. Веґревил, 6-го липня 1915 р. First Ruthenian (Ukrainian) Presbyterian Convention, Vegreville, Alberta, July 6,1915.

Тим часом пастор Іван Бодруг організував у 1909 році Укра­їнську Пресвітерську Громаду в Ню Йорку, Н. Й. І ось уже під час богословських студій В. Кузів, як студент Блюмфільдського Каледжу й Семінарії, став частково працювати в згаданій Укр. Пресв. Громаді (Церкві) в Ню Йорку, Н. Й., за пасторування там пасто­ра Івана Саластина.^[3]), ²⁰а).

Після рукоположения пастор В. Кузів цілковито заступив пастора ,І. Саластина в Укр. Пресв. Громаді в Ню Йорку, Н.Й. Працював там і проповідував від квітня 1910 до квітня 1912 ро^КУ-⁵).⁷⁷)- Діяльність його впродовж цього дволітнього періоду докладніше нам невідома, каже добродій Іван Пасічник, визначний знавець життя й діяльности В. Кузіва.⁰)

Дня 19 квітня 1910 року пастор В. Кузів одружився з до­бродійкою Софією Куш, українкою. Вона походила зі села Поляни, пов. Кросно, в Зах. Україні. Приїхала була з Краю до ЗДА у 1906 році.⁵)

Після резигнації пастора Володимира Пиндиківського, на початку 1912 року, Укр. Пресвітерська Громада в Нюарку, Н. Дж., покликала В. Кузіва в квітні 1912 р. до себе на пастора. Упродовж майже шостилітнього служіння цій Громаді, від квітня 1912 р. до листопада 1917 p., пастор В. Кузів вклав багато труду й моло­дечої енергії в реорганізацію Громади, веденні її та поширенні протестантизму серед українців в Нюарку Гі околиці.'),^э),⁷²), ^гз),

78 ^

У 1913 році, старанням В. Кузіва і при допомозі проф. д-ра Г. Я. Вебера, декана богословського відділу в Блюмфільдському Каледжі й Семінарії, було запроваджено українські пред­мети в програму навчання цієї школи. Тут В. Кузів мав доступ і вплив, бо це ж була його “Альма Матер”.

Студенти, які підготовлялись на українських проповідни­ків, крім предметів у вищій американській школі того типу, обо­в’язково вчилися: укр. мови, граматики, стилістики, поетики, істо­рії, укр. літератури; відбувалося читання творів видатних укр. пись­менників, вивчали історію України. Першим професором, а рів­ночасно й пастором в Укр. Пресв. Громаді в Нюарку, був В. Ку­зів. Він викладав тут згадані предмети з українознавства аж до свого виїзду на місійну працю в Канаді. Під час його відсутності! від кінця 1917 до 1920 pp., його заступав в цій педагогічній праці

Будинок бурси при Блюмфільдському Каледжі та Семінари, в якому жили

українські студенти.

The Bloomfield College and Seminary Dormitory where Ukrainian Students

were housed.

Паст. В. Кузів з Церковною Радою Української Пресвітерської Церкви в Нюарку, Н. Дж., в 1917 році. ПЕРШИЙ РЯД зліва: Дмитро Соловей, Іван Дусаненко, Іван Тарнавський, паст. В. Кузів, Микола Яцентій, Олекса Паньків, Василь Мельник. ДРУГИЙ РЯД зліва: Кость Яцентій, Стефан Гарцула, невідомий, Дмитро Гриців, Михайло Рудий, Іван Костура.

Rev. Kusiw with the Session of the Ukrainian Presbyterian Church of Newark, N.J., 1 917.

пастор Ів. Коцан. Потім знову, від 1920 до 1927 pp., з перервами, викладав В. Кузів. Від 1925 p., з огляду на виїзди В. Кузіва на місійну працю в Зах. Україну, виклади рівнобіжно з ним, перейняв д-р Л. Цегельський і провадив їх впродовж 1925-1930 pp. Спочат­ку студіювали ці предмети шість укр. студентів. Згодом число їх в “Українському Відділі” в Блюмфільді зросло до 40.^ä),⁹), ⁹а),⁷²'), ^7Я),^ЯЯ).

Під той час навмисне приїхав був з Канади до Блюмфільду відомий д-р Персивал Конді на курс укр. мови. Д-р П. Конді був тоді англійським баптистським пастором. Баптистська Церква по­кликала була його на суперінтендента російських баптистських громад в Західній Канаді, бо д-р П. Конді відомий був в Церкві, як знавець мов. Він знав крім англійської ще й французьку та ні­мецьку мови.

Як суперінтендент, узявся він учитися російської мови. Бо­гослужения в баптистських громадах провадили російською мо­вою. Відвідуючи ці громади, він спостеріг, що після Богослужения вірні між собою розмовляли іншою мовою, ніж тою, що нею про­вадились Богослужения. Від вірних довідався він, що то була українська мова, що росіян в Канаді було мало, а що люди, які входили за росіян, були українці. Д-р П. Конді не бачив сенсу вчи­ти далі російську мову, занехав її, а довідавшись про тодішній єдиний шкільний курс укр. мови, перенісся до Блюмфільду в ЗДА. Тут власне під впливом В. Кузіва зацікавився українством так, що побіч пастирської праці віддав решту свого життя укр. спра-

Bi.V^s),™),")- [4])•

У тому самому, приблизно, часі пастор В. Кузів дав почин для заснування “Укр. Відділу” при Публічній Бібліотеці в Нюарку, Н.Дж. Він зібрав засоби, а решту доклав сам і закупив поважну кількість укр. книжок для бібліотеки. Опісля дещо дав і міський уряд.⁷')

1915-16 р. пастор В. Кузів багато спричинився до остаточ­ного викінчення книжки пастора Зенона Бичинського п.з. “Іван Гус, історично-біографічна студія”. Вона вперше вийшла друком у грудні 1916 року. Книжка мала успіх серед читачів. Тому в 1932- ому році вийшла вдруге, з поправленою мовою, у Львові, а згодом у 1955 р. вийшло її третє видання, накладом Християнського Ви­давництва "Дорога Правди”, ч. З, Торонто-Вінніпег, 8°, 199 ст.^!|), 20_а)_; [5]).

До важливих подій з часу перед першою світовою війною (1914-18), пов’язаних з особою В. Кузіва, слід занотувати також спробу євангелізації Рідного Краю. Перед самою війною нав’язано було зносини з кількома студентами університету в Чернівцях, на

Недільна Школа при Українській Пресвітерській Церкві в Нюарку перед 1918-тим роком. Ліворуч стоїть паст. В. Кузів, а пра­воруч Д-р Давид Лоск (чех), завідувач Місійним Зарядом при Нюаркській Пресвітерії.

Sunday school of the Ukrainian Presbyterian Church of Sts. Peter and Paul, Newark, N.J., around 19J8. Standing- at the left

is Rev. Kusiw.

Буковині. У листах і дописах до часопису “Союз” (Пітсбурґ, Па.) вони виявляли живе зацікавлення євангельським рухом і настою­вали, щоб в Чернівцях починати місію. Але вибухла війна, зв’язки з тими студентами увірвались і та перша спроба євангелізації Краю скінчилась нічим.¹⁸)

До церковної і культурної праці пастора В. Кузіва, що кон­центрувалася в рамах нюаркської Укр. Пресв. Громади за той час слід віднести також вишкіл дияконіс, заснування “Жіночого Об’єд-

Паст. В, Кузів на весні 1926 року біля дому, в якому він жив зі своєю родиною. Деревця, які видно, виплекав він сам. Rev. Basil Kusiw by his home; Spring¹, 1926.

нання” дня 10 квітня 1916 p., на чолі з добродійкою Параскевою Варницькою, організація театрального гуртка у 1917-18 p., під проводом артистки Юлії Малевич-Шустакевичевої, яка потім упро­довж п’ятьох років, від 1919 до 1924, успішно провадила той театр, рівнобіжно з іншою своєю роботою.”),¹⁰), ⁷-), ⁷³), ^TS).

Під кінець 1917 року пастор В. Кузів закінчив свій перший період служіння Укр. Пресв. Громаді в Нюарку. Його заступив пастор Ів. Коцан.

У листопаді 1917 р. В. Кузів виїхав на місійну працю до Канади. У кінці квітня 1918 р. подалася за ним і його дружина з дітьми. Перебуваючи від кінця 1917 до вересня 1920 pp. на місійній праці в Зах. Канаді, пастор В. Кузів проповідував і вчителював в місцевості Райн, Саскачеван, біля Канори. Школа називалася “Ставчани”. Як видно люди, які там жили, походили з такої місце­восте в Зах. Україні. У школі було 8 кляс і вона мала біля 50 дітей. Місійна й педагогічна праця В. Кузіва в Канаді були успіш­ними, дарма, що доводилося йому й його родині провадити там тяжке піонерське життя, до якого вони зовсім не були пригото­вані             ⁵),”)

Вернувши восени 1920 р. з Канади до ЗДА, пастор В. Кузів замешкав з родиною в Блюмфільді, Н. Дж., в будинку, що належав до Блюмфільдського Каледжу й Семінарії. Від 1927 року, згодом, В. Кузів,заборгувавшись, купив собі власну хату.”), ”а).

На домагання укр. студентів В. Кузів знову обняв професу­ру українознавства в Блюмфільдському Каледжі й Семінарії. Пра­цював з перервами на цьому полі до кінця 1927 року.⁹), ⁹а).

Як було вже згадано В. Кузів пасторував від 1910 до квітня 1912 року в Ню Йорку, Н. Й. Після нього були там діючими пасто­рами до 1918 року — Андрій Іванишин та Іван Саластин. Після того Укр. Пресв. Громада в Ню Йорку, Н. Й., була нечинна. Після трирічної перерви пастор В. Кузів відновив її діяльність від б ли­стопада 1921 р. Таким чином він обняв вдруге, тепер часткове, там пасторування. Проповідував в Ню Йорку, Н. Й., неділями, тричі на місяць, а одночасно один раз у Нюарку, Н. Дж. Окрім нього працював в Ню Йорку одночасно й пастор Іван Коцан над розвит­ком там церковного життя. Таким чином пастор В. Кузів провадив Нюйоркську Укр. Пресв. Громаду впродовж майже п’ятьох років, аж до початку 1925 року. У 1925 р. за старанням В. Кузіва New York City Mission Society покликало на пастора д-ра Володимира Купчинського з Канади і В. Кузів передав Громаду в його ру­ки.²), ⁵),⁹), ²⁹а).

Упродовж 1920-1924 pp. пастор В. Кузів мав дві головні праці на руках: школу в Блюмфільді і Громади — в Ню Йорку й почасти в Нюарку. Число студентів в Укр. Відділі Каледжу з кожним роком збільшувалося. Уже виходили проповідники. Ідея евангелизму поширювалася з Нюарку, Н. Дж., й околиці серед українців. А сама Укр. Пресв. Громада дійшла свого найвищого у той час розвитку й справді стала “верховодом” всього українства на терені Нюарку.

Професоруючи в Каледжі й доїжджаючи до Укр. Пресв. Гро­мади в Ню Йорку, Н.Й., пастор В. Кузів не занедбував і культурно- громадської праці, як в Ню Йорку, так і в Нюарку. Одночасно пильно стежив за політичними і церковними рухами в Краю і про­вадив широку добродійну акцію в користь України.

У 1922 р. він дав почин до заснування першого жіночого товариства в Нюарку — “Укр. Жіночого Запомогового Това­риства”. На голову його запросив відому артистку Юлію Малевич- Шустакевичеву. Це товариство, каже в своїх спогацах добродій М. Шустакевич, відограло в житті укр. громади в Нюарку важ­ливу ролю. Воно було одним з чотирьох укр. жіночих товариств в ЗДА, які згодом створили “Союз Українок Америки” і добро­дійка Ю. М. Шустакевичева стала першою головою СУА. Це то­вариство давало постійну допомогу Рідному Краєві, а головно на­шим письменникам, як Ольга Кобилянська й інші.¹"),³'¹).

За той час пастор В. Кузів розгорнув широку інформаційну і пропагандивну працю серед американців, головно серед протестант­ських церков для укр. справи. Він влаштував, при допомозі інших, десятки концертів по протестантських церквах. На них виступала, як солістка, добродійка Ю. М. Шустакевичева і хор В. Кузіва під проводом диригента Романкова, а згодом проф. Ю. Кириченка. Концерти супроводилися доповідями В. Кузіва англійською мовою про укр. справи."')

Навесні, 23 травня 1923 p., стараннями д-ра J1. Цегельського, М. Шустакевича та пастора В. Кузіва з участю артистки Ю. М. Шустакевичевої, було організоване перше чисто українське радіопересилання в Ню Йорку та Вашингтоні.¹⁰),^3:і).

У міжчасі в Україні 1921-22 pp., як відомо, був великий го­лод. Він дошкульно зачепив також і нашу інтелігенцію в Києві. Проф. М. Грушевський, який жив тоді у Відні, звернувся з закли­ком до всієї еміграції про допомогу. Таку допомогу совєтська вла­да тоді дозволила була посилати.

В. Кузів був тоді, як згадано, в Нюарку, де була його пара­фія. Тут пощастило йому зорганізувати “Український Централь­ний Комітет” з допомоговими завданнями. Від 1922 p., за поштов­хом В. Кузіва, ця допомогова організація була переназвана на “Українську Центральну Раду”. До складу її входили всі довколиш­ні укр. церковні й народні організації, окрім комуністичних. В. Кузів очолював цю організацію.⁹),⁵¹),^).

Програма діяльности Укр. Центральної Ради, яка проісну­вала майже до 1941 року, полягала в тому, щоб допомагати мо­рально і матеріяльно Рідному Краєві та укр. еміграції в Европі.

Паст. В. Кузів із студентами Українського Відділу при Блюмфіл ьдському Каледжі та Семінарії в 1922-му році. Сидять від ліва: Іван Заблоаький, Лука Стандрет, паст. В. Кузів, Дмитро Лазар, Михайло Петрівський. Стоять від ліва: Другий: Іван Кустодо-

вич, 3-тій Іван Петрів, 5-тий Микола Чесляк. Решта невідомі.

Kev. Kusiw with students of the Ukrainian Section of Bloomfield College and Seminary, 1922.

Висилаючи допомогу університетським студентам в Европі, а далі посилаючи допомогу укр. інтелігенції в Україні, в часи голо­ду 1921-22 pp., на руки проф. М. Грушевського, В. Кузів листу­вався з ним упродовж 1921-24 pp. в справах тої допомоги. А між тим були заторкнуті й інші теми в їхньому листуванні, зокрема ре­лігійні. Щира виміна думок створила між ними дуже близькі при­ятельські взаємини.''⁷)

В. Кузів заходився спровадити проф. М. Грушевського до Принстонського Університету в Н. Дж., але той відмовився, бо за­думав вертатися в Україну.¹’)

Довідавшись, що В. Кузів євангельський пастор, проф. М. Грушевський, який цікавився всіма проявами нашого життя, ще з Відня в своєму листуванні підніс потребу морально-духовних цін­ностей, які б євангельська Церква могла внести в наше громадське життя. В його розумінні цього не могла дати Католицька Церква, до якої і до кіл, зв’заних з нею, він ставився критично. Про Право­славну Церкву він висловився в одному листі так: “. . . На Право­славну Церкву я не покладаю надії, хоч би вона й зукраїнізувалася, (хтів би я знати) які є можливості Євангельської Церкви?...”⁴⁹),⁵¹)

Про це становище проф. М. Грушевського до Євангельської Церкви В. Кузів повідомив євангельські американські кола. Вони вислали були одного зі своїх представників для обговорення з проф. М. Грушевським у Відні можливостей місійної акції на Укра­їні. По нараді цей американець звернувся до совєтського уряду в Москві з запитом, чи цей уряд згодився б на таку місію в Україні? Уряд погоджувався, але тільки з умовою, що Євангельська Цер­ква в Америці урядово визнає совєтський режим. Очевидно, що Церква такого визнання зробити не могла і увесь цей задум не дав нічого реального у своїх наслідках.⁵¹)

У 1922 році на з’їзді укр. євангельських пасторів у Рочестері, Н. Й., 14-16 березня з ініціятиви В. Кузіва і при співпраці пасторів: П. Крата, О. Нижанківського, 3. Бичинського, Ів. Бодруґа, Дм. Галенди, В. Купчинського та інших пасторів і чільних укр. громадян євангеликів, було організовано Українське Євангель­ське Об’єднання (УЄО) Північної Америки. Воно становить цен­тральну організацію українських євангеликів (укр. єванг. громад) ЗДА і Канади. Відтоді укр. євангельський рух набирає доскона­ліших організаційних форм (громадяни, громади, об’єднання). За­сноване УЄО впродовж 1922-1964 pp. мало великий організацій­ний вплив на життя укр. євангельської спільноти в Півн. Америці і поза нею. Пастор В. Кузів довгі роки очолював цю організацію.⁹)

У тому часі укр. євангельської літератури, крім Біблії, майже не було. Ця ділянка стояла облогом. І там, де В. Кузів не міг працювати своїми власними руками, працювала його думка, каже Ів. Пасічник у своїх спогадах, його моральна і матеріяльна підтримка. Він гаряче закликав тих перших незначних піонерів тво-

рити євангельську літературу, головно в Канаді, де їх було більше. Незабаром у наслідок того появилися перші брошури, більші або менші книжечки, співаники, переклади з англійської мови тощо.⁹)

По першій світовій війні (1914-1918) євангельське віро­визнання почало ширитися з особливою силою в Зах. Україні, під Польщею. На це склалося кілька причин. Чимало галичан обізнались із “штундою” в наддніпрянській Україні, і цей рух прийнявся серед них. До Галичини стали по війні повертатися емігранти з Америки, а дехто з них, бувши евангеликами, поширили свої релі­гійні переконання по селах. До Польщі прибули різні добродійні американські протестантські місії і їх діяльність та дух мали також вплив. З тих причин люди стали покидати унію, чи православіє. Звернули на це увагу російські та польські баптисти і почали їх організовувати під кличем байдужости до укр. національного жит­тя.

Тоді деякі свідомі українці між галицькими та волинськими протестантами звернулись по допомогу до УЄО, яке мало тоді осі­док в Нюарку, Н. Дж., під головуванням пастора В. Кузіва. За по­середництвом редакції євангельського часопису “Віра та Знаття”, який виходив під редакцією пастора П. Крата в Торонті, Канада, почалося листування з декотрими укр. евангеликами на Волині і в Галичині — от як з В. Боровським і товаришами Т. Довгалюком і Т. Семенюком в Олександрії, інж. Ш., братами Нечипоруками, а в Галичині передусім з д-ром Р. Морозовичем, В. Федівим і інши­ми.²'), ■**).

У зв’язку з цим ще перший Укр. Євангельський Собор в Рочестері, Н. Й., 14-16 березня 1922 р. ухвалив був понести світло святої Євангелії між рідний нарід в Україні. На початок було ухва­лено тоді післати братів пасторів В. Кузіва та П. Крата, оглянути, чи надійшов уже слушний час для укр. народу принести Добру Но­вину Господа Нашого Ісуса Христа. Та, хоч та ухвала відбулася ще в березні 1922 p., а той післанець Собору спромігся дістатися в Україну щойно в 1924 році. Убогі фінансові спроможності УЄО не дали можливости відразу вислати місіонера до Европи.

У червні 1924 року перший раз навідався у цій справі до Га­личини пастор П. Крат. Не занедбав він при цій нагоді відвідати й Чехословаччину, де було під той час на еміграції багато наших людей. Зокрема побував він у Подєбрадах серед студентства Укра­їнської Господарської Академії, де мав навіть рідню.

Від того часу, між іншим, під впливом гуситизму та місійної праці пастора П. Крата, датується навернення на Євангелизм і автора цих рядків.¹)

Відбувши наради з чеськими протестантськими колами в Празі, пастор П. Крат восени того таки 1924 р. вернувся з Европи до ЗДА й звітував з великою радістю, що ґрунт для євангельської місії серед наших людей в Зах. Україні й по Зах. Европі до­брий.²⁰), ¹⁸).

Під кінець 1924 року укр. євангельські кола почали готува­тися до “хрестоносного походу” в Україну. Зокрема пастор В. Ку­зів, маючи намір їхати, за постановою УЄО, в братському порозу­мінні з Американською Пресвітерською Церквою і професорами в Блюмфільдському Каледжі й Семінарії, остаточно передав протя­гом січня 1925 р. Укр. Пресв. Громаду в Ню Йорку, Н. Й., пасторові В. Купчинському, а виклади в “Каледжі” тимчасово новозапрошеному для цієї справи д-рові Л. Цегельському.

Після цього, правдоподібно десь 31 січня 1925 р. на пароп­лаві “Вашингтон” пустився В. Кузів у подорож на діло Господ­нє. Десь шість тижнів пізніше виїхав до Зах. України вдруге і пастор П. Крат. Згодом, слідом за ними, їздили у відвідини в Гали­чину ще й пастори: О. Нижанківський, І. Яцентій, їв. Роберт-Ковалевич, Й. Валентійчук і інші.²⁴),²⁹), ⁴⁸).

Ця перша подорож пастора В. Кузіва до Европи була біль­ше також розвідочного характеру в пошукуванні можливостей для місії. Відтоді, побіч своєї інтенсивної праці в ЗДА, пастор В. Ку­зів відбув впродовж 1925-1939 pp. ще шість місійних подорожей до Зах. України, щоб підтримувати там укр. церковно-реформаційний рух та створити Укр. Євангельсько-Реформовану Церкву. При тому, маючи на увазі допомогово-організаційні завдання, довелося йому побувати в різних часах у Німеччині, Чехословаччині, Ан­глії, Швайцарії та в совєтській Україні.

В Европі, по дорозі до Зах. України, відвідав пастор В. Ку­зів Берлін. Зустрівся тут з проф. С. Томашівським, якп”і пі 'і.трпмп'ї В. Кузіва в його задумах.⁴⁸)

Приїхавши до Галичини, пастор В. Кузів насамперед відві­дав своє рідне село Денисів, Тернопольського повіту."^s) (чч.965- 966).

Дня 14 лютого був він уже у Львові. Дня 15 лютого гостю­вав у д-ра Р. Морозовича, в Городенці. Тут, у хаті д-ра Р. Мопозовича 22 лютого 1925 р. відбулося, під проводом пастора В. Кузіва, перше укр. євангельське Богослужения на теренах Рідного Краю. Далі дня 25 лютого 1925 р. відбулося, також з його участю, Богослужения в Коломиї. Звідтам пастор В. Кузів подався до Ста­ниславова, що на початках був короткий час ніби осередком укр. євангельського руху в Зах. Україні.

Дня 25 березня 1925 р. у Львові також відбулося Богослу­жения з участю В. Кузіва. На ньому був присутній Ф. Сташинський, бібліотекар митрополита Андрія Шептицького. Він зголо­сився до Укр. Євангельської Церкви й почав живу агітацію словом і в пресі. Відтоді пастор В. Кузів приїздив, на початку своєї місії, до Львова щотижня, щоб відбувати тут Богослужения й провади­ти дальшу місійну працю.

Почали уряджати євангельські Богослужения й по інших се­лах і містах, куди тільки їх кликано. Вживання народної мови в цих Богослужениях скрізь викликало симпатичний настрій серед їх учасників.

Одночасно заходами пастора В. Кузіва українські про­тестанти звернулись з проханням до американських церков, щоб ті допомогли їм спопуляризувати український євангельський ре­формований рух у протестантському світі. Із цією метою відвідав тоді Зах. Україну д-р С. Біч, пастор пок. президента ЗДА — В. Вільсона, найвизначніший член Пресвітерської Церкви ЗДА. Його на конвенціях, або приватних гостинах, по містах і селах інформо­вано про ситуацію.

Головна конференція відбулася в Станиславові 31 травня 1925 p., на якій було чимало делегатів з різних галицьких міст і сіл. На цій конференції було зладжено й підписано меморіял до протестантських церков світу, щоб вони прийшли з допомогою українським евангеликам. З Галичини д-р С. Біч поїхав на Волинь для таких самих наочних спостережень.²⁹)

Пробувши понад п’ять місяців в Галичині й на Волині, па­стор В. Кузів бачив власними очима поле для євангельської місії. Але тим часом відомості з Нюарку, Н. Дж., й інші поважні церков­но-організаційні справи кликали вже його вертатися до ЗДА.

Повертаючись назад до ЗДА, пастор В. Кузів відвідав в половині червня 1925 р. Чехословаччину, зокрема Подєбради. Тут В. Кузів, разом із д-ром С. Бічем, пастором Ґерроном (з Оттави, Канада), сеньйором Чесько-Братської Церкви Совчеком та місце­вим пастором Шустером, відбув Богослужения і мав доповідь. Звідсіля, разом зі згаданими особами, від’їхав до Праги, де взяв участь у з’їзді Синоду Чесько-Братської Церкви. При тому підновив і поглибив дружні взаємини й стосунки, що їх розпочав був в ми­нулому (1924) році пастор П. Крат. Стараннями В. Кузіва багато студентів в Галичині й Чехословаччині зголосились, як кандидати студіювати єв. богословіє. Частині з них В. Кузів допоміг вступити на протестантську теологію в Европі, а шість було припнято до Каледжу в Блюмфільді в ЗДА.^ч1),⁹а), [6]).

Звідтам пастор В. Кузів від’їхав до Англії. Під ту пору в Кардифі, Англія, відбувався, від 22 червня до 2 липня 1925 p., Все­світній Собор Пресвітеріян. Українських євангеликів на Соборі за­ступав пастор В. Кузів. Укр. євангельська справа була тричі по­рушена на цьому Соборі: вищезгаданий д-р С. Біч промовляв раз, а пастор В. Кузів двічі, інформуючи Собор про релігійну ситуацію в Україні, чим викликав загальне зацікавлення. Таким способом учасники Собору рознесли сприятливі для нас відомості про ста­новище українців по цілому протестантському світі.²⁹)

До важливих подій, що відбулися в зв’язку з особою пастора В. Кузіва впродовж 1925 року і які стосувалися до його першої місійної подорожі, слід віднести ще й таку, коріння якої сягають 1921-24 pp., із часів його листування з проф. М. Грушевським у Відні.

На початку 1924 р., проф. М. Грушевський повернувся з еміграції в Україну.⁷¹) Бувши в Києві, він цікавився в дальшому листуванні також і справою євангельського руху. Зокрема він сте­жив за розвитком укр. євангельської місії, що її провадили пасто­ри — В. Кузів, П. Крат та Л. Бучак в Галичині, а відтак на Волині. На бажання проф. М. Грушевського, у постійному з ним листуван­ні, В. Кузів повідомляв його про хід місії та його відвідини Гали­чини. Рівнож, ще будучи на еміграції, проф. М. Грушевський, підо впливом В. Кузіва, написав книжку п. з. “З історії релігійної думки на Україні”. Вона була видана коштами зібраними УЄО і видру­кувана в друкарні Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові в 1925 році, в серії видань Укр. Соціологічного Інституту у Відні. У ній він підніс вартість протестантизму взагалі, його додатні впли­ви в Україні в минулому, як спроби реформації церкви такими ор­ганізаціями, як братства в середньовіччі, Кирило-Методіївське Братство у XIX ст., або в писаннях та діяльності таких історичних постатей, як Франц Скорина, Гр. Сковорода, Т. Шевченко, М. Костомарів, П. Куліш, Мих. Драгоманов, — і потребу протестантиз­му в Україні в сучасному житті.'¹¹), ^:‘°) (в другому вид. з 1962 р. сторн. 5-6).

Восени 1925 р. пастор В. Кузів вернувся до ЗДА. Тут вже чекали на нього нові, складні і відповідальні обов’язки. Справа в тому, що в другій половині літа 1925 р. пастор І. Коцан залишив своє становище. Отже, після приїзду В. Кузіва, Нюаркська Укр. Пресв. Громада Св.Св. Петра й Павла вдруге покликала його на свого пастора. На цьому становищі В. Кузів пробув майже десять років, від кінця 1925 р. до червня 1935 р. У зв’язку з цією подією між українцями в Нюарку й околицях розпочався великий релігій­ний і національно-громадський рух.

Тепер В. Кузів продовжував викладати деякий час (до 1927 р.) ще кілька предметів в Блюмфільдському Каледжі, але більше часу присвячував уже церковній праці в Нюарку. Тоді він був роз­горнув велику працю в церковній громаді. Зросло число членів, зреорганізовано було мішаний церковний хор під проводом дири-

Українська Пресвітерська Церква Петра й Павла в Нюарку. (Перший будинок). First building of the Ukrainian Pres­byterian Church of Sts. Peter and Paul, Newark, N.J.

гента проф. Ю. Кириченка.[7]) У зв’язку з виступами хору пастор В. Кузів мав короткі доповіді про укр. нарід, його життя й полі­тичні аспірації. В Укр. Пресв. Церкві часто відбувалися місійні Богослужения, виклади з виступами проф. пастора В. Кузіва, д-ра Л. Цегельського, пастора д-ра В. Купчинського й студентів, які приїхали з Подєбрад, Чехословаччина; відбувалися театральні ви­стави, концерти, дискусії на громадські теми. Інколи бувало, що обговорення тих проблем тривало три вечори поспіль! Це, думає дехто, був найплодотворніший період в історії цієї церковної гро­мади.⁸),”),⁷⁸).

Побіч вищезгаданої інтенсивної церковно-релігійної і популяризаційної праці, зв’язаної тим чи іншим способом з нюаркською Укр. Пресв. Громадою, В. Кузів пильно стежив за україн­ськими церковними рухами в ЗДА та в Україні. Він дбав про кон­структивну церковну політику на ширшу й дальшу мету, а пере­довсім про місійну євангельську працю в Україні.

Паст. ь. Кузів всередині Української Пресвітерської Церкви Петра й Павла в Нюарку, Н. Дж., Світлина з 1925 р. Образи з новозавітнім« подіям і подарував бр. Іван Плішна.

Rev. Kusiw within the Ukrainian Presbyterian Church of Sts. Peter and Paul, Newark, N.J., 1926.

Молодь при Українській Пресвітерській Церкві в Нюарку, яка в 1925 році перший раз приступала до причастя (конфірмації).

Посередині паст. В. Кузів і Д-р Чарлс Рейнолдс, модератор Нюаркської Пресвітерії.

Young people having their first Holy Communion and Confirmation at the Ukrainian Presbyterian Church, Newark, N.J., 1925.

Rev. Kusiw appears in the center.

Приміром, маемо відомості з 31 січня 1926 p., що пастор і професор В. Кузів, голова УЄО, у зв’язку з відродженням Укр. Пра­вославної Церкви в наддніпрянській Україні, після майже дво­річних заходів, дійшов того, що Американська Єпископальна Церк­ва (англіканська) погодилась поставитися до Укр. Православної Автокефальної Церкви в наддніпрянській Україні і до подібних тій Прав. Церкві рухів на інших українських землях, так, як вона ста­виться взагалі до Церков Східнього Обряду Це признання амери­канськими єпископалами нашої автокефалії буде мати велике зна­чення в укр. церковному житті в майбутньому. Пастор проф. В. Кузів зробив цю прислугу братній Укр, Православній Церкві з обов’язку свого становища, як голова УЄО, ідея н завдання якого обслуговувати духовні потреби нашого народу, тримаючись вище від вузького сектанства.-¹¹)

Дня 2 березня 1926 р. відбулась в Атлантик Ситі, Н. Дж., конференція Американського Пресвітерського та Реформованого Об’єднання. Під час нарад один вечір був присвяченій справі євангелізації українців в Есропі. Реферував згаданий вже раніше па­стор д-р С. Біч, з Принстону, Н.Дж. З українців брав участь у тій конференції пастор В. Кузів, голова УЄО. Конференція ухва­лила підтримувати укр. євангельський рух усіма силами.-⁰)

Але найбільшу увагу, у своїй плідній церковній діяльності, пастор В. Кузів усе звертав на продовження й поглиблення успіш­но розпочатої укр. євангельської місії в Галичині. Він був увесь час в порозумінні з місіонерами, що там перебували, стежив за пе­ребігом місійної праці та подавав потрібну допомогу зі ЗДА. Врешті визнав за потрібне, для добра справи, самому туди наві­датися.

1 ото в травні 1926 р. відбув другу місійну подорож до Зах. України. Дня 10 червня 1926 р., на Вознесення, відбулося в Ко­ломиї величаве євангельське Богослужения, на якому пастор В. Кузів привітав від укр. євангеликів в ЗДА й Канаді всіх присут­ніх. Дня 15 червня в с. Воскресінці, біля Коломиї, на євангель­ському Богослуженні вітали пастора В. Кузіва. Дня 20 червня, то­го самого року, пастор В. Кузів проповідував в одній громаді біля Коломиї. Від 26-28 червня 1926 р. був пастор В. Кузів у с. Молодятині біля Печиніжина, тощо.

Дня 10 вересня 1926 p., у п’ятницю, пастор В. Кузів уже по­вернувся до ЗДА після тримісячного об’їзду по Зах. Україні. Він узявся зразу ж виконувати свої обов’язки, як пастор в Укр. Пре­світерській Громаді в Нюарку, Н.Дж., і як професор українознав­ства в Блюмфільдському Каледжі. Дня 19 вересня 1926 p., в не­ділю, Богослужения в Нюарку вже правив пастор В. Кузів.⁹),²⁹).

Дня 27 вересня 1926 p., в понеділок, члени головної управи УЄО — пастори: В. Кузів, П. Крат і В. Купчинський відбули нараду з д-ром Міллером, секретарем Центрального Бюра Допомоги Єван-

Після українського євангельського богослужения перед німецькою Євангельською Церквою в Коломиї в 1926 році. 1. Паст. Й. Валентійчук з Америки, 2. дияконка Марія Бучак, 3. паст. Лев Бучак, 4. паст. Павло Крат, 5. Д-р С. Біч з Америки (наліво від паст. П. Крата), 6. Д-р Адольф Келлер із ІІІвайцарії, 7. Д-р Ганс Кох з Відня, 8. паст, Павло Роер, сеніор реформованих німців в Галичині, сам швейцарець. Ліворуч від нього паст. Володимир Федів, 9. Д-р Роман Морозовим з Городенки, 10. паст.

Василь Кузів.

Worshippers leaving the German Evangelical Church of Kolorayja following a Ukrainian Evangelical service held there, 1926.

гельським Церквам в Европі, в справі євангельського руху між українцями в Европі.²⁰)

У наступному, 1927-ому році, пастор В. Кузів знову відбув, уже третю місійну подорож. З доручення УЄО та за підтримкою американських пресвітерських кіл, і в порозумінні зі своєю Укр. Пресв. Громадою в Нюарку, Н. Дж., і Блюмфільдським Каледжем, він виїхав навесні 1927 р. до Зах. України, а восени того самого 1927 р. повернувся назад до ЗДА.^П)

Важлива подія, що відбулася під час цієї третьої місійної подорожі В. Кузіва, була та, що він від 20 липня до 4 серпня 1927 р. побував у Києві.

Знаючи з листування, що в 1927 р. В. Кузів перебуває в Зах. Україні, проф. М. Грушевський запросив його й прислав йому урядовий дозвіл на приїзд до Києва. То були часи т.зв. “україні­зації”. При владі були “свої” українські комуністи: Чубар, Скрип­ник і інші. Тож проф. М. Грушевському не тяжко було дістати такий дозвіл. В. Кузів скористав із того і відвідав літом 1927 р. м. Київ. Він дуже хотів побувати на “Великій Україні”, а особливо побачитись з проф. М. Грушевським, почути від нього думки про свіжо пережиті події та його становище в конкретній формі до євангельського руху.

Перебуваючи в Києві, В. Кузів мав можливість ближче пі­знати проф. М. Грушевського та його родину, обговорити з ним справи, за якими приїхав, побувати на засіданні Історичної Секції Всеукраїнської Академії Наук та полагодити релігійно-організацій­ні справи. В останньому засязі мав він дві нагоди, про які писав потім в своїх спогадах, про зв’язки з укр. громадянством і цер­ковниками.

“Одного дня, писав В. Кузів, зібралося було поважне число приятелів і знайомих проф. М. Грушевського в його домі. В. Ку ­зіва попросили дати звіт з місії (в Галичині) та відомості про головні прикмети і засади Євангельської Церкви. Після закінчення реферату проф. М. Грушевський запропонував В. Кузіву лиши­тися в Києві та почати місійну діяльність між університетськими студентами. Причому обіцяв допомогти своїми впливами. Але ж В. Кузів не міг пристати на це, бо в міжчасі виявилося, що тгка праця була неможлива в умовах большевицької дійсности. Крім того на Західній Україні було, як він сказав: “жниво велике, а робітників мало”.

Проф. М. Грушевський дуже бажав, щоб В. Кузів зійшовся з тодішньою Управою Укр. Автокефальної Православної Церкви й доповів їм також про Євангельську Церкву, як то було зроблено в його домі. Довідавшись про чергове засідання Церковної Ради (у Софіївському Соборі), відіслав він В. Кузіва туди з одним зі своїх секретарів. Прийшовши, вони застали усю Церковну Раду, окрім митрополита Василя Липківського. Провідник не чекав на прихід митрополита, щоб представити йому В. Кузіва, і вийшов заки той прибув. Отже, коли прийшов митрополит, В. Кузів пред­ставився йому сам. Це було замало, щоб вдатися в інтимну роз­мову в країні, де часто свої своїм не довіряли, а не то чужій, не­знаній ще людині. У жовтні 1927 р. відбувся Другий Всеукраїн­ський Православний Собор. З наказу совєтської влади (Д.М.У) Собор приневолений був “зняти з митрополита В. Липківського тягар митрополичого служіння” (-⁵), ст. 10).

При відході у дверях представився В. Кузіву Володимир Чехівський, який запросив його до свого дому. Там вони мали на­году обговорити церковну справу взагалі та євангельську й пра­вославно-автокефальну зокрема. Цю пам’ятну розмову закінчив великий громадянин і церковник, В. Чехівський, словами: “Ви йдіть революційною дорогою, а ми підемо еволюційною. Ми си­лою ухвал наших Соборів зреформуємо нашу Церкву і зійдемось з Вами і встановимо Церкву на Україні на двох засадах: на науці Нового Заповіту і владі українського народу”. Цей заповіт, каже В. Кузів, — це дороговказ для духовного визволення і уздоровлення многострадального нашого народу”. З ним він від’їхав з Києва.²),⁹), ⁵¹), ■”).

Згодом В. Кузів, повернувши з Европи до ЗДА, властиво до Нюарку, Н.Дж., де він пасторував в Укр. Пресв. Громаді, ді­лився своїми враженнями з перебування в Зах. Україні і зокрема в Києві. На підставі цих розмов добродій їв. Пасічник, член тої Громади і близька до В. Кузіва людина, в своїх спогадах про В. Кузіва так, приблизно, доповнює опис його подорожі до Києва:

“В. Кузів дуже зрадів, пише Ів. Пасічник, отримавши запро­шення й дозвіл відвідати Київ. Він поважно думав, що євангель­ську місійну працю зможе перекинути зі Зах. України до Києва! У цій справі він там бачився і говорив з багатьма. Мав зустріч з укр. автокефальними священиками. Вони холодно дивилися на нього і холодом дихали на нього . . . Чекісти-жиди пропонували В. Кузіву зректися американського громадянства! Проф. М. Грушевського стерегла тайна поліція і В. Кузів, “гість”, був під над­зором! Все це побачив В. Кузів, розчарувався і тому на прохання проф. М. Грушевського лишатися в Києві відповів відмовно! Він повернувся звідтіля з переконанням, що “годі через Київ на Львів!” І в цьому переконанні зосередив свої думки і місійну діяльність на Зах. Україну . . . ” ⁹)

Тим часом у тому самому 1927 році, за старанням В. Кузіва, д-р Л. Цегельський написав свою популярну брошуру п. з. “Звідки взялася і що то є євангельська віра”, 32 ст. (Ню Йорк, 1927).^9>) Перед другою світовою війною ця книжечка вийшла п’ятьма ви­даннями. Шостого видання у 1951 році своєї брошури д-р Л. Це­гельський вже не побачив, бо недовго перед її випуском — 13 груд­ня 1950 р. — відійшов від нас. Сьоме видання 1958 року було ви­дане заходами УЄО в Детройті, ЗДА — Гільверсум, Голландія, для тих усіх, що “прагнуть правди й ліпшого розуміння христи­янства”.⁷^)

Того самого 1927 року проф. В. Кузів передав уже остаточ­но всі виклади в “Укр. Відділі” Блюмфільдського Каледжу д-рові Л. Цегельському, і той провадив їх до 1930 р.

Відтоді пастор В. Кузів цілковито віддається церковним справам в Нюарку й околицях, провадить справи УЄО та піклу­ється, здалека, перебігом місійної роботи в Галичині, що дедалі зростала.

Перші дві царини діяльности пастора В. Кузіва успішно роз­вивалися до 1929 року. Останньою подією був Собор УЄО 14 липня 1929 р. в Райні, Саскачеван, в Канаді, де колись (1918-1920) пасторував і учителював В. Кузів.'),⁷),*).

Від другої половини 1929 року охопила ЗДА й Канаду (і тривала, поступово згасаючи, майже до 1940 року) раптово страш­на, нечувана до того часу, господарська криза. Вона чорною тінню лягла на задуми й розрахунки В. Кузіва. Криза спинила всю цер­ковну й культурну всебічну його діяльність. Промисловий застій, безробіття, наслідком того загальні злидні серед американців і на­шими людьми, по-руїнницькому вплинули на всі дотеперішні укра­їнські та зокрема євангельські досягнення. Всі укр. організації спи­нили свою діяльність. Укр. євангельські церкви спорожніли, у тому числі й у Нюарку. Д-р Л. Цегельський у 1930 р. покинув ви­кладати в Блюмфільдському Каледжі. Студенти, що закінчили цю школу, були безробітні й розбіглися, бо їм загрожувала депортація назад до Галичини.

Величаві пляни пастора В. Кузіва про місію й його виїзд на стало до Зах. України, перед обличчям такої страшної біди, на кілька років затрималися без руху. Здавалося, згадують сучасни­ки, що все заломалося . . .

Не заломався тільки пастор В. Кузів! . . .

Він, з притаманною йому енергією, узявся особисто, з ціл­ковитою відданістю, до добродійної діяльности серед не тільки укр. євангеликів, але й серед усіх українців. Він випрошував для них харчі, підшукував працю, рятував від депортацій, поті­шав . . .")

У 1931 році його таки заходами й з допомогою Американ­ської Пресвітерської Церкви пастор Л. Бучак вдруге, з дружиною, виїхав у Зах. Україну на місійну працю.").

З часом уся Америка зжилася зі своєю депресією, унорму­валося й життя Укр. Пресв. Громади в Нюарку, але все зсунулося до сірої буденщини . . .

В. Кузів поволі, бачивши реальну сумну дійсність, а саме, винародовлення, що охоплювало наших людей, і інше, прийшов до висновку, що: “Ми не маємо майбутности в Америці. Америка

Будинок у Нюарку, Н. Дне., в якому жив паст. В. Кузів зі своєю родиною в 1933 році.

The Rev. В. Kusiw residence, Newark, N.J.; 19S3.

не Україна. Укр. протестантизм може існувати й розвиватися тіль­ки там, де є корінь укр. народу! ... “А тому, що він вірив непо­хитно (і аж до гробової дошки), що через протестантсько-єван­гельське виховання укр. народ стане політично сильний і в бороть­бі за самостійність України буде переможний, вирішив переїхати зі ЗДА до Галичини на сталу там місійну працю в цьому на­прямі . . .’*)

Здійснюючи ступнево цей творчий задум у другій поло­вині травня 1933 року, В. Кузів їде четвертий раз у місійну подорож до Зах. України. Дня 3 червня 1933 був уже в Коломиї, що стала на той час головним осередком укр. євангельського ру­ху в Зах. Україні. Після більше як річного там перебування на місійній праці восени 1934 р. пастор В. Кузів вертається до ЗДА і . . . відмовляється від пасторування в Укр. Пресв. Громаді в Ню­арку, Н.Дж.²),^!І).

У наступному 1935-ому році Нюаркська Американська Пресвітерія за рекомендацією УЄО знову покликала пастора В. Кузі­ва до місійної праці. Його заступив в Укр. Пресвітерській Громаді в Нюарку пастор О. Куман, який працював там від 1935 до 1939 року.

Пастор В. Кузів незабаром у червні 1935 року виїхав у п'яту подорож до Зах. України. Тут він очолив “на стало”, як годі здавалося, місію. Але пізніше сталося так, що тільки до осени 1939 року. Упродовж цього часу він постійно листувався з Нюарком і стежив за перебігом укр. євангельської справи в Аме­риці/’), ⁷-), •*),

Хор Української ГІресвітерської Церкви в Нюарку. Знимка з 1934 року. ПЕРШИЙ РЯД. Сидять зліва направо: Ольга Боліта (Горбач), Єлена Бучак (Чорномаз), Єва Чайчук, Стеля Чайчук, Євгенія Варницька, Лелія Онищук, Стефанія Шумська, прізвище невідоме. ДРУГИЙ РЯД: Зліва направо: Ольга Онищук, прізвище невідоме, Євгенія Гарцула, Ольга Гура, паст. В. Кузів, проф. Юрій Кириченко І, диригент, Семен Ґура, Марія Багрій (з дому Семенюк), Катерина Петришин, Єлена Яцента, прізвище невідоме. ТРЕТІЙ РЯД: Ольга Іваськів, Марія Шумська, Соня Варницька, Олекса Шумський, Василь Горбач, Дмитро Іваськів, Михайло Починюк, Богдан Бучак, Іван Борищук, Олекса Паньків, Емілія Онищук, Анна Атрохим, Марія Петришин. ЧЕТВЕРТИЙ РЯД: Генрих Грентус, Петро Черґотіс (грек), Іван Грентус, Олекса Сухоставський, Іван Петришин, Павло Атрохим, Захар Антонюк, Іван Наконечний, Микола Яцентій, Лев Герман. Choir of the Ukrainian Presbyterian Church of Newark, N.J., with its Director, G. Kirichenko, 1934. Rev. Kusiw is

seated to the left of the Director.

Дня 15 вересня 1935 р. на передмістю Коломиї[8]) — Багінсберґу, — в німецькій євангельській церкві, де на початку пра­вилися головніші укр. євангельські Богослужения, відбувся акт рукоположения пастора Василя Кузіва на єпископа (суперінтендента). Величавий укр. євангельський похід туди почався тоді від укр. євангельсько-реформованої церкви при вул. Дідушицького, ч. 9. Акту ординації доконав суперінтендент Євангельсько-Реформованої Церкви в Польщі Степан Скєрський, з Варшави, при асисті двох сеньйорів-пасторів Шефера і Роєра, швайцарця.²⁷), ²⁹).

З цим актом висвяти було сполучене також святкування 10-ліття укр. євангельського руху в Зах. Україні.⁴а)

На другий рік, навесні (або на початку літа) 1936 р. пастор В. Кузів навідався до Америки в якихось справах і при цій нагоді проповідував в Укр. Пресвітерській Громаді в Нюарку, Н. Дж. Вер­таючись назад, після короткого перебування в Нюарку до Зах. України, він забрав зі собою свою дружину, добродійку Софію Кузів.⁸⁵)

Під відданим, вмілим та енергійним керівництвом єписко­па В. Кузіва євангельська справа серед людности в Зах. Україні й на Волині успішно розвивалася. Ось деякі відомості з того часу, що їх черпаємо з хроніки укр. євангельського часопису “Віра і Наука”, який виходив тоді в Зах. Україні:

Дня 21 червня 1936 р. найбільша Укр. Єванг.-Реф. Громада в Степані на Волині, приймала гостей — єпископа Ст. Скєрського з Варшави та єпископа В. Кузіва, з дружиною, з Коломиї.

Дня 19 серпня 1936 р. було посвячення площі під церкву в с. Кобиловолоки, на Поділлю. Відвідав цю урочистість єпископ В. Кузів, в асисті пасторів — Вол. Демчишина, Вол. Боровського та А. Максим’юка.

Дня 20 серпня 1936 р. відвідав єпископ В. Кузів с. Яблонів, пов. Копичинці, в Галичині.

Після того відвідав єпископ В. Кузів, разом зі студентом богословії М. Боровським, Миколаїв н/Дністром.

Дня 14 жовтня 1936 р. в Кустині, на Волині, відбулося “Свя­то подяки за жнива”, з участю єпископа В. Кузіва.

Багато радости пережили укр. євангельські громади на Рівенщині, Волинь, з нагоди приїзду єпископа Укр. Єванг.-Реформов. Церкви В. Кузіва. Він відвідав 17-18 жовтня 1936 р. — Тучин, 19 жовтня —Олександрію, 20 жовтня — Свяття, 21 жовтня — Кустин (вдруге), 25 жовтня — Рівне, 22 жовтня — мало відбутися Богослужения в с. Ходосах, але заборонила польська влада . . .

Дня 25 жовтня 1936 р. відбулося в м. Рівному, на Волині, "Свято Реформації”, з участю єпископа В. Кузіва.

Чоло прецесійного походу українських реформованих євангеликів в Коломиї дня 15-го вересня 1935 року в 10-ті роковини початку українського євангельсько-реформованого руху в Західній Україні. Похід переходить перед Українським Народним Домом у

Коломиї.

Front rank of the Ukrainian Reformed Protestants procession, September 15, 1935, commemorating the tenth anniversary of the Ukrainian Evangelical-Reformed move­ment in Western Ukraine. The procession is pictured passing the local Ukrainian National Community Center in Kolomyja.

Єпископ В. Кузів між членами Української Євангельсько-Реформованої Громади в с. Кобиловолоках біля

Теребовлі на Поділлі.

Bishop В. Kusiw with members of the Ukrainian Evangelical-Reformed Congregation in the Village of

Kobylovoloky, near Terebovlya in Podolia.

Єпископ В. Кузів відвідує Українську Євангельсько-Реформовану Громаду в містечку Олександрії біля Рівного на Волині.

Bishop В. Kusiw visiting the Ukrainian Evangelical-Reformed Congregation in the Town of Alexandria near Rivno in Wolhynia.

Ординація на єпископа Української Євангельсько-Реформованої Церкви — паст. В. Кузіва в німецькій Євангельській Церкві в Коломиї 15-го вересня 1935-го року. Висвяту доконує єпископ Євангельсько-Реформованої Церкви в Польщі Степан Скєрський у сослуженні українських і закордонних духовних.

Rev. В. Kusiw being ordained Bishop of the Ukrainian Evangelical-Reformed Church

of Western Ukraine in 1935.

Учасники богослужения під час Пастирської Конференції Української Євангельсько-Реформованої Церкви в Делятині, що відбулася 2-7. VI. 1937 р. Посередині сидить єпископ В. Кузів.

Worshippers at the service held during the Ministerial Conference of the Ukrainian Evangelical-Reformed Church Delatyn, June 6, 1937. Bishop B. Kushv is seated in the center.

Єпископ В. Кузів після богослужения в Українській Євангельсько-Реформованій Громаді в містечку Степані на Волині 21 червня 1936 року. Богослужения там відбувалися в Українському Народньому Домі. Зліва направо в тогах паст. Василь Вінявський,

епископ Стефан Скєрський, єпископ В. Кузів і паст. Теодосіи Довгалюк.

Bishop В. Kusiw with the Ukrainian Evangelical-Reformed Congregation of Stepan, Wolhynia, following a worship service,

June 21. 1936.

Дня 15 листопада 1936 р. у Львові обходили також “Свято Реформації”, з участю єпископа В. Кузіва, пастора Л. Бучака і студента М. Борозського.

Від 8 до 14 квітня 1937 р. в Делятині відбулася місія з участю єпископа В. Кузіва.

Третього дня Великодніх Свят у 1937 р. громада в Іспасі вітала єпископа В. Кузіва.

В днях 2-7 червня 1937 р. відбулася в Делятині річна па­стирська конференція, при участі 16 місійних робітників і гостей, на чолі з єпископом В. Кузівим.

Дня 20 червня 1937 р. єпископ В. Кузів відвідав утретє м. Рівне, на Волині.

В днях 28-29 серпня 1937 р. відвідав єпископ В. Кузів села: Яблонів і Кобиловолоки, на Поділлі.

Дня 21 вересня 1937 р. гостив єпископ В. Кузів в Тростянці, пов. Костопіль.

Дня 19 листопада 1937 в Степані, пов. Костопіль, святкували “Свято подяки за жнива”, з участю єпископа В. Кузіва, і т. д., і т. д.

У липні 1938 р. єпископ В. Кузів візитує с. Колесники, на Рівенщині.²⁹)

Серед невпинної організацінно-місійної праці, візитацій, Богослужб, доповідей, конференцій і т. п. повсякденної місійної праці не занедбував єпископ В. Кузів, своїм звичаєм, і релігійно-органі­заційної праці на дальшу мету. До таких належала, у той час, справа перекладу Св. Письма на українську літературну мову. У 1935-36 році, заходами єпископа В. Кузіва і провідних кіл україн­ського євангельського руху, Бритійське Біблійне Товариство при­ступило до здійснення цього задуму. Переклад той було доручено найавторитетнішій у ділянці мови особі: проф. д-рові Ів. Ів. Огієнкові, тодішньому професорові Варшавського Університету. Він ще у 1921 році, перебуваючи в Тарнові з урядом УНР, звер­тався був до Закордонного Біблійного Товариства з пропозицією перекласти Біблію на сучасну укр. літературну мову. Але з огляду на революцію на Сході Европи цю справу не можна було полаго­дити. Товариство відповіло тоді проф. Ів. Огієнкові, що буде па­м’ятати про його бажання розпочати працю над перекладом Біб­лії. (⁸⁶), (ст. 224).

Здійснений переклад той перевіряла з богословського боку Ревізійна Комісія. Вона складалася з 8 осіб. Головою її, офіційно, був професор з Швайцарії Адольф Келлер, але він не вмішувався до справ перекладу Біблії. Фактичним головою Комісії був єпископ

В. Кузів (від укр. реформованих євангеликів), членом її — пастор Шебець (від укр. лютеран) і секретарем — пастор Л. Жабко-Потапович (від укр. баптистів). Решта членів Комісії мінялася. Зокрема, згодом, вже в ЗДА, узяв у ній участь від укр. православ­них проф. П. Ковалів.²”),³⁹), ⁷⁰), ^S4),^8(і).

Єпископ В, Кузів бере участь у Святі Реформації в місті Рівному на Волині 25-го жовтня 1936 року. Зліва направо: паст. Михайло Жураковський, лютерський пастор міста Рівного Сікора, у церкві якого відбувалося це свято; єпископ В. Кузів, пастори

Т. Довгалюк і В. Вінявський.

Bishop В. Kusiw participating' in the Reformation Day Festival, Rivno, Wolhynia,

October 25, 1936.

Пастирська Конференція Української Євангельсько-Реформованої Церкви, що відбулася 2-7. VI. 1937-го року в м. Делятині, Західня Україна. ПЕРШИЙ РЯД зліва направо: д-р Михайло Костів, пастори: Л. Бучак, Петро Яремко, єпископ В. Кузів, адвокат д-р Роман Домбчевський, паст. Іван Журило. ДРУГИЙ РЯД: Пастори Микола Жураковський, Володимир Боровський, Михайло Боровський (тоді ще студент), Андрій Максим’юк, В. Вінявський, Іван Гуцуляк. ТРЕТІЙ РЯД: Студент богословія Теодосій Бурко, пастори Теодосій Семенюк, Теодосій Довгалюк, студент А. Заборо-

вець, бр. Лука Крисюк і паст. Роман Барна.

Ministerial Conference of the Ukrainian Evangelical-Reformed Church, Delatyn, Western Ukraine, June 6, 1937.

До другої події, за той час перебування єпископа В. Кузіва на місії в Зах. Україні, належить його подорож звідтам до Швайцарії. Ця нагода трапилась йому восени 1937 року, коли його за­просили з доповідями про голосний уже на ввесь світ український євангельський рух. Тоді єпископ В. Кузів провів цілих сім тижнів, роз’їжджаючи по різних сторонах Швайцарії, по її містах і селах, буваючи між різними колами й верствами людей. Після того, в кін­ці 1937 p., єпископ В. Кузів вернувся до своєї місійної праці в Зах. Україні. Через рік, восени 1938 року, він від’їхав знову до ЗДА.⁴), -^!І),

Від осени 1938 до весни 1939 року єпископ В. Кузів пере­бував в Нюарку, Н. Дж., полагоджував місцеві укр. євангельські справи, інформував про становище місії в Галичині та здобупаг, в американських та українських євангельських колах дальшу фінан­сову й моральну підтримку для цієї богоугодної справи.

Наприкінці березня 1939 р. єпископ В. Кузів вирушає в свою шосту місійну подорож до Зах. України.'), [9]). Дня 3 квітня 1939 р. він був уже в Коломиї. З притаманною йому енергією взявся до місійної праці захоплений духовним життям місцевих укр. єван­гельських громад. На перший день Великодня в Коломиї єпископ В. Кузів виголосив палку й змістовну проповідь! ... В наступних днях Служба Божа відбулася в с. Воскресінці, біля Коломиї.

Дня 4 червня 1939 р. в с. Перемилів, на Поділлі, відсвятковано було ювілей з нагоди 10-літнього існування там євангельської громади, попереджений місійним тижнем. На це свято прибув єпископ В. Кузів. Він відвідав перед тим євангельські громади в селах: Кобиловолоках і Яблонові.

Дня 8 червня 1939 р. відбувся в Коломиї Синод Укр. Єван­гельської Реформованої Церкви в Зах. Україні з участю єписко­па В. Кузіва.

Заходами Бритійського Біблійного Товариства у 1937 році у Львові появився друком, нетерпляче очікуваний, переклад Св. Письма українською мовою. Перше видання обіймало тільки 4 Євангелії (видані поокремо й разом). У 1939 році у Варшаві був видрукований в одній книжці “Новий Заповіт”, з грецької мови і “Книга Псальмів” з давньо-гебрейської мови, усе в перекладі проф. д-ра Ів. Ів. Огієнка. Року 1942-го цей переклад “Нового Заповіту” з “Псалтирем” був передрукований в Швеції, в Штокгольмі, а в

1949      р. в Лондоні, Англія. Крім того 1949 року, заходами Івана Грабовця, це видання було перефотографоване в Гуммерсбасі, в Німеччині. (Видання з 1939 року, 8°, мало 376 + 97 сторн.-"), ^se).

Єпископ В. Кузів під час відвідин Укранської Євангельсько-Реформованої Громади в с. ГІеремилові, пов. Копичинці на Поділлі

в 1939 р.

Bishop В. Kusiw visiting the Ukrainian Evangelical-Reformed Congregation in the Village of Peremylov, Kopychynci, in Podolia,

1939.

Учасники Синоду Української Євангельсько-Реформованої Церкви, який відбувся 9-го червня 1937 року в Коломиї. Світлину

зроблено після Богослужения. Посередині сидить єпископ В. Кузів.

Participants in the special worship service held during the convening of the Synod of the Ukrainian Evangelical-Reformed

Church, Kolomyja, June 9, 1937. Bishop Kusiw is seated in the center.

На жаль, в повітрі повіяло війною! . . .

Єпископ В. Кузів поспішно, напередодні війни, вліті 1939 p., відвозить дружину до ЗДА. Побув у Нюарку короткий час і 31 серпня 1939 року знову вирушив у сьому й останню (у часі від 1925 до 1939) подорож до Зах. України, щоб продовжувати там місійну працю/')

Невсипуща місійна діяльність пастора, а згодом єпископа, В. Кузіва зі співробітниками впродовж 1924-1939 pp. в Зах. Україїні й на Волині, дала надзвичайні наслідки. За свідченнями пастора В. Боровського, який брав діяльну участь у тій праці, в Галичині й на Волині у 1939 р. було вже 35 українських євангельських реформованих громад і 68 місцевостей, з якими провід Української Євангельської Реформованої Церкви мав зв’язок і там можна було розпочати місійну євангельську працю. Укр. Євангельська Рефор­мована Церква в Галичині й на Волині разом мала коло 5,000 зареєстрованих членів, а число офіційно не оформлених виносило других 5,000 членів, бо з офіційним переходом з одної церкви до іншої, щодо протестантів, було пов'язано багато труднощів. Усіх місійних робітників, на той час, було 17, а 8 студентів студіювали богословів!⁴), ^ч-).

Єпископ В. Кузів під час відвідин Української Євангельсько-Реформованої Громади в с. Яблонові біля Копичинець на Поділлі. Ліворуч паст. Володимир Демчишин, а праворуч пастори В. Боровський та А. Максим’юк. Bishop В. Kusiw visiting the Ukrainian Evangelical-Reformed Congregation in the Village of Yablonov near Kopychynci in Podolia.

На цей раз єпископ В. Кузів дня 31 серпня 1939 року по­їхав до Зах. України через Швайцарію, бо мав там церковну кон­ференцію. Пробув у Швайцарії (удруге) до дня 22 вересня 1939 р. Але через воєнні події, через німецько-польську війну, від 1 ве­ресня 1939 p., до Зах. України вже не зміг доїхати ... і повер­нувся до своєї родини в ЗДА.⁴), ^Г|), '•’), "■’).

Від кінця вересня й початку листопада 1939 року єпископ В. Кузів мешкав в Нюарку, Н. Дж. У листопаді 1939 р. В. Кузів, все ще перейнятий місійним духом з Галичини, пробував організувати євангельську громаду в Філядельфії, Па., але безуспішно!⁰)

До Укр. Пресвітерської Громади в Нюарку, хоч і хотів, але через непорозуміння в Громаді, не міг повернути.^sr) Після відходу пастора Ол. Кумана, його місце зайняв пастор Лука Стандрет, колишній учень В. Кузіва. Пастор Л. Стандрет пробув на цьому становищі від початку 1940 до 1948 року.⁷-), ^кг>).

Отже В. Кузів, не бажаючи бути тягарем для родини, пішов (від початку 1940 р.) на працю до місцевого приватного гаражу дрібненького власника. Працював там і добродій Іван Пасічник, який знав В. Кузіва. Коли він побачив єпископа В. Кузіва першого ранку в гаражі і той сказав йому, що він тут буде працювати, — на ньому зимний піт виступив! . . . каже Ів. Пасічник.⁰), -’а).

Але в скорому часі, 1940-41, власник той гараж продав і “робітник” В. Кузів став на якийсь час безробітним. Після того в 1941 році вдалося йому влаштуватися на працю урядовця в скла­дах підприємства “Вестерн Електрік Ко.” в Нюарку, Н. Дж.^чп) На цій праці пробув він майже всю другу світову війну, від 1941 до 1946 pp.

Впродовж цього часу пастор Л. Стандрет часом запрошував пастора В. Кузіва проповідувати Слово Боже в Укр. Пресвітерській Громаді в Нюарку, Н. Дж. Багатьом було сумно, що така людина як пастор, єпископ і професор В. Кузів не з власної волі поневірався у фабриці на праці. Але він тим не переймався. Зу­стрічаючись у “вихідні дні” зі знайомими, він їх клепав, сміючись, по плечах та приговорював: “Отак, братику, доробляємося на землі Вашингтона!” . . .'), •"’), °), ^>Г|).

Працю в “Вестерн Електрік Ко.” В. Кузів покинув в кінці 1946 року.⁰)

Наступною славною сторінкою в житті й діяльності В. Ку­зіва, ідучи за бігом часу, було його перебування в Німеччині й Австрії серед українських скитальців у 1946-1948 pp. Воно було особливо важливою подією в історії нашого народу, зокрема в історії новітньої укр. еміграції.'), "'), ”), ¹⁴),^1S), ¹⁰),²³),⁸⁵).

Причин для виїзду В. Кузіва до Европи, на цей раз, було багато. Вони були складніші за попередні . . . Мотиви релігійні стояли тут на дальшому пляні. На першому було рятування нації! Невсипущий дух післанництва гнав його туди! У відповідь на крик

Єпископ В. Кузів серед українських євангельських скитальців в Ашафенбурзі (Баварія), дня 11-го

травня 1947 року.

Bishop В. Kusiw with Protestant Ukrainian war refugees, Aschafenburg, Bavaria, May H, 1947.

зі  скиталыцини на вічу в липні 1945 р. в Нюарку, Н. Дж., що було скликане з ініціятиви пасторів — Л. Стандрета і В. Кузіва, остан­ній голосом розпуки кликав: “Рятуймо цвіт народу від загибе­лі! . . ,”^э),⁸⁵).

Особливо пастор В. Боровський був той, що в листуванні з В. Кузівим добивався приїзду його до Німеччини. Він вислав В. Кузіву також і офіційне запрошення, яке помогло В. Кузіву, що його було вислано до Німеччини.⁴а).

Формально до праці між скитальцями в Европі, на власне бажання В. Кузіва і з ініціятиви УЄО, післала його Світова Рада Церков через УМСА, на рекомендацію заряду Заграничних Місій Пресвітерської Церкви в ЗДА. Фактично В. Кузів виїхав до Ні­меччини під опікою УМСА, як представник Світової Ради Церков, щоб подавати правну, моральну, а по змозі й матеріяльну допо­могу українським скитальцям. Він жертвенно працював там над захистом долі втікачів! . . .*)

У зв’язку з цим, іще перед виїздом пастора В. Кузіва до Німеччини, Укр. Пресвітерська Громада в Нюарку, Н.Дж., за­ходами В. Кузіва й інших заклала в себе “Укр. Євангельський Допомоговий Комітет”. Його очолив Омелян Онищук. Цей Комітет висилав пачки на європейську адресу В. Кузіва.⁰),^8;і).

Виїхав В. Кузів зі ЗДА, одягнувши уніформ американсько­го капеляна, дня 11 листопада 1946 р.⁴) Цю подорож з Америки до Европи відбув він морем, у тяжких післявоєнних обставинах комунікації, бувши вже майже 60-літньогд віку. Прибув до Ні­меччини під кінець листопада 1946 р. Осередком для своєї праці він вибрав місто Аугсбург, в Баварії, де був центр діяльности ІРО та різних окупаційних влад і їхніх агенцій.¹),²),³),⁹).

Приїзд В. Кузіва вітали всі українські втікачі, незалежно від віровизнання, політичної орієнтації чи місця походження. Уже на початку свого урядування В. Кузів отримав сотні листів від поокремих скитальців²⁸), ⁷⁰а) та численні запрошення відвідати та­бори з усіх кутів Німеччини. Упродовж свого перебування в Европі він відвідав майже всі табори в усіх трьох займанщинах Німеччини та Австрії, де були українці. Окремо відвідував він видатних укр. діячів, представників науки, культури й мистецтва. Зокрема 5 трав­ня 1947 р. в таборі Майнц-Кастель, над р. Рейном, відвідав В. Ку­зів Президента УНР пок. А. Лівицького, з його оточенням. У таборі Гайденав дня 16 травня 1948 р. відвідав він, в англійській займанщині, яку об’їздив в часі від 6 до 20 травня 1948, Митрополита Укр. Автокефальної Православної Церкви Полікарпа.

Свої відвідини таборів у Німеччині В. Кузів відбував із до­помогою й у супроводі інших осіб. Особливо допомагав йому орга­нізувати ці подорожі та їздив із ним пастор В. Боровський, до часу його виїзду з Німеччини.⁴а) Праця В. Кузіва впродовж дворічного

Єпископ В. Куз'в з групою українських євангеликів та членами україн­ського проводу табору для скитальнів в Корнберґу, Німеччина, в 1947 р. Bishop В. Kusiw at a Ukrainian displaced persons camp pictured with a group of Ukrainian Protestants and members of the camp’s administra­tion, Kornberg, Germany, 1947.

Єпископ В. Кузів оглядає український табір для скитальців в Корнбергу, Німеччина, 1947 рік.

Bishop В. Kusiw visiting the Ukrainian displaced persons camp in Kornberg, Germany, 1947.

перебування його в Німеччині була вельми жертвенна й багато­бічна, як подано дещо з того нижче.¹), ³), ¹³), ¹⁴), ^ss),*°).

Місійна праця серед скитальців В. Кузіва не була заздале­гідь заплянована бути на першому місці. Але спонтанно, само со­бою, вона стала найважливішою. Було уряджено понад 20 урочистих євангельських Богослужень в місцях скупчення укр. скитальців по всій Німеччині. Вони збирали повні храми вірних і гостей. З ініціятиви В. Кузіва відбулося два з’їзди представників укр. євангель­ських громад зо всієї Західньої Німеччини: 1. в Ноєндетельсау, у Баварії, 22-25 травня 1947 р. і 2. в Аугсбурзі, теж у Баварії, 8-11 листопада 1947.^:,,;), ^т:')- З’їзди ці імпонували своєю дисципліною та єдністю укр. протестантів. Запляновано було організацію брат­ства ім. Гр. Сковороди, але до здійснення цієї справи не дійшло, бо годі почався був уже рух скитальців до заокеанських та інших країн. Так само, з цих самих причин не пощастило розпочати ви­дання часопису п. з. “Добра Новина”, що було його запляновано на думку В. Кузіва. Постанови згаданих з’їздів мали своє конструк­тивне значення для членів укр. євангельських громад і для всього євангельського руху серед скитальців.-), ^:1), ^1:1),¹⁴).

Єпископ В. Кузів в українському скитальчому таборі в Корнбергу, Ні­меччина, 1947 року біля авта, в якому він відвідував табори скитальців. Ліворуч паст. В. Боровський, який зорганізував ті відвідини та супро­водив його в тій подорожі; праворуч біля нього український баптист­ський пастор Олекса Гарбузюк.

Bishop В. Kusiw, second from left, visiting the Ukrainian displaced persons camp, Kornberg, Germany.

Велику увагу звертав В. Кузів на правну допомогу нашим скитальцям у тодішніх складних обставинах їхнього перебування в Зах. Німеччині.

Особливо численні були інтервенції в справах переселення скитальців до інших країн. В. Кузів ставився однаково поважно й з увагою до всіх, що зверталися до нього по цю допомогу.

Звернув також свою увагу В. Кузів на організацію мате­ріяльної допомоги скитальцям. Треба підкреслити, що ніяких спеціяльних фондів для матеріяльної допомоги скитальцям В. Кузів не мав. Усе, що він зробив у цій справі, було зроблено коштом власної поваги в євангельських колах, українських і американ­ських, у ЗДА й Канаді, як ось вищезгаданий Укр. Євангель­ський Допомоговий Комітет в Нюарку, Н. Дж. Акція матеріяльної допомоги В. Кузіва охоплювала укр. скитальців у всіх трьох зонах Німеччини та Австрії.

Неповних два роки пробув В. Кузів серед укр. скитальців у Німеччині. Так наблизилася осінь 1948 року. Добігав реченець відрядження В. Кузіва до Німеччини. Виїздова гарячка скитальців до заморських та європейських країн збільшувалася. Тому й змен­шувалася праця В. Кузіва. Врешті й перевтома та нервовий стан його теж вимагали відпочинку. Зробивши багато діла, В. Кузів 18 жовтня 1948 р. від’їхав до ЗДА. Тепло й сердечно про­щалося з ним укр. громадянство.^г,,а) Він також із жалем розлу­чався зі скитальцями. Але змушений був це зробити, бо його по­вороту домагались укр. євангельські кола ЗДА й Канади, зокрема Укр. Пресвітерська Громада в Нюарку-Ірвінґтоні, Н.Дж., де він був загалом пастором понад два десятки років.⁴³)

“Підсумовуючи допомогову діяльність В. Кузіва скитальцям у Німеччині, каже його давній приятель і однодумець добродій І. Базяк, треба сказати, що зроблено було дуже багато, а коли ще взяти під увагу ті скромні дійсні можливості, які були в розпо­рядженні В. Кузіва, то треба признати йому великі заслуги за цю його діяльність і висловити йому громадське признання . . . ”¹), ²),

^B),⁹),¹⁴),^,s),¹⁹)-³⁵)-

До цієї думки приєднується також і Іван Пасічник у своїх споминах про В. Кузіва, додаючи від себе, що “. . . ця скитальщина глибоко вразила пастора В. Кузіва . . . він віддав їй себе живим. Біль цієї скитальщини витиснув на ньому тавро, яке він носив на собі аж до останнього свого подиху . . . !”^м) (в рукописі стор. 68).

Продовжувати загальну акцію В. Кузіва в Німеччині був призначений добродій Гуго Бекер, англієць. В рамах діяльносте його в Ауґсбурзі постав “Укр. Євангельський Допомоговий Ко­мітет”, який провадив далі допомогову акцію укр. скитальцям.¹), ²⁰), ⁴³).

Перед від’їздом В. Кузіва його відвідав представник укр. преси в Німеччині. В. Кузів в розмові з ним висловив своє задо-

Єпископ В. Кузів серед українських євангельських скитальців в Ноендетельсау (Ьаварія) 2^-го іравня 1Я4/ р. з нагоди першого Українського Євангельського З’їзду в Німеччині. В тогах, починаючи зліва, укр. лютерський пастор Григорій Кузів, єпископ В.

Кузів, укр. лютерський пастор Василь Ломей і паст. В. Вінявський.

Bishop В. Kusiw with a group of Protestant Ukrainian displaced persons at the First Ukrainian Protestant Convention held in

Germany, Neuendetelsau, May 22, 1947.

Учасники українського євангельського богослужения в місті Ауґсбурґу, Німеччина, 1947 року. Посередині єпископ В. Кузів. Ліворуч німецький пастор (прізвище невідоме), праворуч паст, д-р Михайло Яремко.

Worshippers at an Ukrainian Protestant worship service, Augsburg,

Germany, 1947.

волення з вислідів свого перебування в Европі та вельми додатньо відзивався про скитальців — “цей цвіт народу”, — як він сказав.⁴³)

З Німеччини до Америки їхав В. Кузів через Швайцарію (утрете). Тут проїздом в Женеві полагодив він передовсім дві важливі справи: в Світовій Раді Церков склав, як їхній представ­ник, звіт зі своєї діяльности в Німеччині серед скитальців і подя­кував їм за допомогу в цій акції. Окрім того, відвідав митрополита д-ра Іларіона (кол. проф. д-ра Ів. Ів. Огієнка), який перебував то­ді на еміграції в Женеві, в справах перекладу Св. Письма. В. Кузів був з митрополитом д-ром Іларіоном віддавна в ділових взаєминах, бож завдяки почасти його заходам митрополит д-р Іларіон ще від 1935-36 р. опрацьовував переклад Біблії на українську мову. Бритійське Біблійне Товариство в Лондоні погодилось і частково почало видавати той переклад. В. Кузів був усе ще головою Ко­місії, що провадила ревізію цього перекладу.

Свій приїзд зі скитальщини до ЗДА пастор В. Кузів по­передив довгою статтею до “Свободи” з 16 листопада 1948 р. під заголовком “ДП в Европі”.'-)

Дня 9 листопада 1948 р. В. Кузів прибувдо ЗДА.⁴),⁵),⁹), Негайно розпочав він тут акцію допомоги скитальцям в Европі. “З цією метою зразу ж першої неділі, повернувшись, каже

Єпископ В. Кузів проповідує під час україн­ського евангельского богослужения в Аугс­бургу 1947 року.

Bishop В. Kusiw preaching at an Ukrainian Protestant service, Augsburg, 1947.

їв. Пасічник, влаштував він у Нюарку, Н. Дж., всенародне віче, де й сам промовляв, представляючи скитальщину. Рівночасно, у тій самій залі, влаштував виставку скитальчих харчів, Укр. мистці в Німеччині були зробили з гіпсу: хліб, масло, м’ясо, всяку посуди­ну, а в ній і страви, в різних кольорах і т. п. Вони подарували В. Ку­зіву на від’їздному цю збірку. Він з цього зробив тепер ужиток, пояснював кожну річ, від чого глядачі жахалися” (Ів. Пасічник).⁹)

Дальше переназвав та поширив діяльність дотеперішнього нюаркського “Допомогового Комітету”, який хоч був маленький, але відносно зробив був багато, на інші укр. євангельські громади в ЗДА й Канаді. Організація відтоді стала зватися “Укр. Єван­гельський Допомоговий Комітет”. На чолі цієї добродійної уста­нови по давньому стояв Омелян Онищук. Через цей Комітет В. Кузів збирав “ашуранси” на спровадження скитальців, збирав гро­ші, харчі від українців і американців . .

Єпископ В. Кузів читає Святе Письмо під час богослужения в українському скитальчому таборі в Регенсбургу, Ні­меччина. Світлину зроблено 21 вересня 1947 року. Поруч його стоїть д-р М. Костів.

Bishop В. Kusiw reading a passage from the Bible during a worship service at a displaced persons camp in Regensburg, Germany.

Єпископ В. Кузів оглядає скитальчий табір в Ерлянгені, Німеччина. Bishop В. Kusiw at the Ukrainian displaced persons camp, Erlangen,

Germany.

Одночасно оголосив він у часописах низку інформаційних статтей, підносячи вартість скитальців для нації і закликаючи укр, громадянство в ЗДА й Канаді і далі їм допомагати всілякими спо­собами . . . ⁵²),^S4),⁵⁶).

Дня 28 листопада 1948 року Укр. Пресвітерська Громада в Ірвінґтоні, Н. Дж., влаштувала величаве прийняття в честь пастора В. Кузіва, з нагоди його повернення по дворічній праці в скитальчих таборах. На ньому він інформував про перебіг своєї праці серед скитальців та закликав допомагати їм.¹⁶)

Днями 3-6 грудня 1948 р. відбувся черговий Собор УЄО в м. Ошаві, в Канаді, який усе відтягали до приїзду В. Кузіва з Европи. На ньому пастор В. Кузів склав звіт зі свого відрядження до праці серед укр. скитальців в Европі, і був обраний секретарем закордонних місій УЄО.⁴²)

Повертаючись зі Собору УЄО, В. Кузів по дорозі завітав до Детройту, Міч. Тут він від 12 до 14 грудня 1948 провадив різні старання в місцевому Укр. Допомоговому Комітеті, Поселенчому Комітеті Світової Церковної Служби та в інших установах у справах допомоги скитальцям в Европі. Зокрема пастор В. Ку­зів промовляв в Народному Домі до укр. громадянства, а до аме­риканців в одній церкві на зборах, що їх скликала Детройтська Ра­да Церков.²³), ^7П,) ⁴а).

У колишній Нюаркській, а від 1945 р. — Ірвінгтонській Укр. Пресвітерській Громаді був, як це зазначалося, від 1940 до 1948 pp. пастором Лука Стандрет, учень В. Кузіва. У 1948 році він, ще за­довго перед приїздом В. Кузіва з Европи, покинув Ірвінґтон і пізно восени 1948 р. виїхав до Канади, залишивши таким чином місце для В. Кузіва.

Пастор Л. Стандрет мав великі заслуги у провадженні Ірвінгтонської Громади. За його часу, у 1945 p., через багато всіля­ких причин, було продано в Нюарку, Н. Дж., церкву й дім. Богослужби відбувалися в тимчасовому найманому приміщенні. Одно­часно було розпочато працю над плянами збудування нового Бо­жого Храму, вже в Ірвінґтоні (передмісті Нюарку). Хоч то були дуже тяжкі часи, проте терпеливість і вирозуміння пастора Л. Стандрета, каже Ів. Пасічник, один з видатних членів тої Громади, вели її ближче до віри у відродження.⁹)

Після від’їзду пастора Л. Стандрета тимчасово обслуго­вував Громаду пастор д-р Володимир Купчинський, доїжджаючи з Ню Йорку, Н. Й., аж до приїзду В. Кузіва з Німеччини.⁵), ⁹), ⁷²), ⁷³).

За таких обставин В. Кузів почав проповідувати в Укр. Пресвітерській Громаді в Ірвінгтоні, Н.Дж., уже першої неділі після прибуття зі скитальщини, і став фактично її пастором від грудня 1948 року. Отже, втретє перебрав на себе згадані обов’язки в Ірвінгтонській Укр. Пресвітерській Громаді. Дня 16 лютого 1949 р. пастор В. Кузів був офіційно заінстальований. Перебув на цьому

Церковна Рада і Будівельний Комітет Української Пресвітерської Церкви в Ірвінгтоні в 1948-му році. Сидять зліва: Петро Ковальчук, Соня Варницька-Ріген, паст. В. Кузів, Софія Салюк і Лев Герман. Стоять зліва: Василь Горбач, Тимко Рудий, Іван Пасічник, Володимир Багрій. Church Session and Building Committee of the Ukrainian Presbyterian Church of Irvington, 1948.

становищі, хоч ніби то згодом і відмовився, майже до 8 грудня 1955 року.-'),"), "а), ■-), ^;!), '^г').

Упродовж майже семи (восьми) років В. Кузів ревно про­довжував свою церковно-громадську працю в Нюарку й околи­цях, розпочату тут ще від 1912-го року. Одночасно брав він активну участь у діяльності заснованого від 1922-го року УЄО в ПА. Він був поважним чинником в організації українського гро­мадського і культурного життя в ЗДА і при кожній нагоді з успіш­ними наслідками допомагав укр. скитальцям в Европі в їхній недолі.

З-поміж визначних починів пастора В. Кузіва впродовж цього часу, що вибігають поза межі поточних церковно-громадських турбот, слід занотувати ще такі.

У 1948-49 pp. з ініціятиви В. Кузіва робилися заходи біля видання “Українського Євангельського Альманаху”. Він мав пере­творитися згодом у щорічник укр. євангельського руху. До спів­праці під проводом В. Кузіва були запрошенні: письменник Юрій Тищенко (Сірий), колишній особистий секретар проф. М. Гру­шевського; інж. економіст Л. Биковський, добродій С. Федів, спів­робітник друкарні “Укр. Народнього Союзу”; письменник Т. Гре­бінка й інші. Збірник мав складатися з двох частин: статтей і ін­формаційних матеріялів про укр. євангельський рух. У тій справі відбулося кілька нарад, були розподілені теми, але до здійснення задуму через різні причини не дійшло.¹), -).

Тим часом були викінчені пляни нової церкви в Ірвінгтоні, Н. Дж., яку будовано під керівництвом Лева Германа та при актив­ній праці членів Громади. Дня 21 травня 1950 р. відбулося по­свячення нового церковного будинку. Чин посвячення відбувся вельми врочисто. Пастор В. Кузів перепровадив його з участю ще двох українських і сімох американських пасторів, при великому здвизі українських євангеликів, православних і католицьких хри­стиян. То був тріюмф, каже Ів. Пасічник, наполегливої праці ч молитви.¹'), ^т-), ^т:'), ⁴¹).

Від 1950-го року, тобто майже від заснування Української Вільної Академії наук у ЗДА, В. Кузів взяв активну участь в її діяльності й став членом Фундації Академії. Він підтримував фі­нансово цю установу, вчащав на її наукові й звітні засідання та ви­голошував доповіді в рямцях УВАН аж до кінця свого життя.¹),²),

Рівнож з ініціятиви В. Кузіва була започаткована організа­ція Кирило-Методіївського Братства. На засіданні КультурноОсвітнього Гуртка 8 квітня 1951 року при Укр. Пресвітерській Церкві в Ірвінгтоні, Н. Дж., розглянули проект статуту цієї орга­нізації в ЗДА, що його він склаз. Згідно з цим статутом Братство мало сприяти й допомагати українцям в установленні між ними Гі сусідніми народами таких взаємин, які виложені в “Книгах Битія Українського Народу” М. Костомарова й інших писаннях членів “Кирило-Методіївського Братства” середини ХІХ-го століття, а також тих укр. діячів, які продовжували діло того Братства, як Михайло Драгоманів, Михайло Павлик, Михайло Грушевський та інші. Схвалений в Культурно-Освітньому Гуртку проект статуту “Братства” було переслано до статутової комісії УЄО. Згодом йо­го було опубліковано для ширшого відома й обговорення, пере­довсім серед членів інших укр. євангельських громад. Але з цього шляхетного почину нічого не вийшло. Не було досить людей, щоб ним зацікавились.⁴¹),^r,s), ⁴а)

У цей період діяльносте В. Кузіва було засновано у 1951 р. “Товариство Пресвітерських Мужчин”, з Яковом Кузівим, старшим сином В. Кузіва, на чолі. Було зорганізоване також і товариство молоді п. н. “Вестмінстерське Братство”, з Павлом Пасічником, як першим його головою.⁷-), ⁷³).

Одночасно В. Кузів по-давньому головував у Ревізійній Ко­місії нового перекладу української Біблії (ініціятива якого в знач­ній мірі вийшла від укр. протестантів). У цій справі він постійно був у зв’язку з іншими членами Комісії, передовсім з укр. баптист­ським пастором Л. Жабко-Потаповичем, та митрополитом д-ром Іларіоном, як перекладачем. Відбував він час від часу подорожі до Вінніпегу в Канаді, для особистого полагодження цих справ.

У 1955-ому році переклад, після майже 20-річної праці пе­рекладача, був закінчений. У половині березня 1955 р. зібрались востаннє у Вінніпезі члени Ревізійної Комісії нового перекладу Св. Письма: пастор В. Кузів, голова Комісії, і пастор Л. Жабко-Потапович, секретар Комісії, де спільно з перекладачем митрополитом д-ром Іларіоном одобрили ос танні поправки в тексті. Через деякий час після того рукопис був одісланий Бритійському Біблійному То­вариству в Лондоні, Англія, для друку. Пастор Ів. Роберт-Ковалевич згадує, що він . . мав щастя бути присутнім і бачити, як ці три мужі з посвятою і гармонійно співпрацювали для великої Бо­жої справи, помимо того, що один був православний, а інші два євангелики-протестанти. Богові любий кожний той, що чинить волю Його . . .”“°), ⁷⁴), ^м),⁸⁶)-

З різними перешкодами і зупинками той новий переклад Біблії друкувався в Лондоні майже протягом шосте років і поя­вився в світ уже після смерти пастора В. Кузіва, у 1962-ому році для вжитку всього укр. християнського світу . . . (Лондон 1962, 8°. 1524 ст. + 4 мапи).

Окремою ділянкою праці пастора В. Кузіва й всієї Ірвінгтонської Укр. Пресвітерської Громади була допомогова, добро­дійна й медична діяльність серед новоприбулих емігрантів. Зокрема хата В. Кузіва, пише в своїх споминах Ів. Пасічник, стала наче б то “маленьким іміграційним бюром”, і неначе “харчовим осередком”. Він нікого не випускав з хати без обіду або вечері! . . ,^г),^п)

Єпископ В. Кузів зі своєю дружиною Софією. Зліва направо син єпископа В. Кузіва Яким (в темному вбранні) зо своїм сином і дружиною. Направо син Данило зо своєю дружиною та дочкою. Світлину зробив бр. Я. Мельничук 15-го травня 1954 року

в день ювілею єпископа В. Кузіва.

Bishop В. Kusiw with his wife Sophie and other members of his family.

Поза тим пастор В. Кузів, разом зі своїми співробітниками, провадив закроєну на широку скалю культурно-інформаційну ді­яльність. Приміром, від 15 травня 1949 року й до кінця 1951 року він влаштував 29 виступів з хором, під керівництвом проф. Ю. Кириченка в американських громадах,'") де в доповідях на чисто українські теми картав посгуповання американської військової влади й ІРО в Німеччині, що перебувала під комуністичним впли­вом, супроти укр. скитальців. Через це в скорому часі попав у конфлікт зі згаданими чинниками й змушений був замовчати!

Влаштував він окрім того 9 доповідей в новому будинку церкви та в двох чужих залях на різні українські теми (не релі­гійні), запросивши для цього визначних укр. доповідачів, уже зпоміж свіжо-прибулих до ЗДА скитальців. Серед запрошених були такі доповідачі: д-р М. Стахів, проф. Світозар Драгоманів, відомий видавець Юрій Тищенко (Сірий), д-р Різдорфер, інж. Боб­рів, інж. Кужіль, інж. Черно, як також пастори: Гр. Домашовець, Теслюк, Буряк, Адамс та інші. Сам пастор В. Кузів виголосив був дві дуже повчальні доповіді: 1. дня 21 березня 1951 року про “Де­мократію і Церкву”, і 2. дня 1 квітня 1951 року на тему — “Т. Шевченко — Народній Пророк”. То була остання й найліпша, ка­же Ів. Пасічник, доповідь пастора В. Кузіва про Т. Шевченка.”), ^s')

Уся ця напружена й невпинна церковно-релігійна та гро­мадсько-культурна й наукова діяльність В. Кузіва впродовж зга­даного періоду його життя супроводжувалася журналістичною працею. В американській пресі він мав інтерв’ю з “Newark Evening News” та “Irvington Herald” в Нюарку, Н. Дж. Писав великодні або різдвяні послання для “Голосу Америки”. Позатим стало до­писував до євангельської та загально-української преси в ЗДА і Канаді.⁴), ”)

Дня 2 липня 1951 року несподівано помер (втопився) проф. Ю. Кириченко, диригент хору й близький співробітник В. Кузіва. ¹⁷) То був великий удар для В. Кузіва особисто й його концертових виступів. Відтоді працю славного батька продовжував Ю. Кири­ченко (син), також талановитий диригент.

Так працював пастор В. Кузів до 1952-го року. Почавши десь від 1952-го року став він занепадати на здоров’ю. Був у шпиталі. Худів. Було видно, пише в своїх споминах їв. Пасічник, що він забувався. Довго думав, заким щось сказав. Філософував. Дуже любив Т. Шевченка. Казав: “Коли б я міг, то поставив би Т. Шевченка поруч 4-х євангелистів!” . . .”)

Врешті, змушений захитаним станом свого здоров’я, з кінцем грудня 1954 р. В. Кузів вийшов на заслужений спочинок- пенсію. Перед його виходом на пенсію Ірвінгтонська Укр. Пресвітерська Громада, під проводом Петра Ковальчука, влаштувала пасторові В. Кузіву (влітку 1954 р.) прощальну гостину в пошану за його довголітню духовну працю серед українців.

Учасники богослужения, яке відбулося з нагоди Собору Українського Євангельського Об’єднання в Північній Америці, 4-го вересня 1955 року в Детройті, Мічіган. У першому ряді зліва український баптистський пастор Никодим Лукіянчук, пастори Л. Бучак, Йосип Валентійчук, Іван Робертс-Ковалевич, єпископ В. Кузів, пастори В. Боровський, Дмитро Галенда, Теодор Галенда

й бр. Іван Петращук.

Participants in a worship service held during the Convention of the Ukrainian Evangelical Alliance of North America, Detroit,

Michigan, September 4, 1955.

То був його ювілей праці! На цей ювілей прибуло чисельне громадянство та представники від американців і українців. Серед них були — від американців: д-р Ф. Ґетті, д-р Ч. Рейнолдс і д-р Стром. Від українців: пастор Л. Жабко-Потапович, інж. Л. Биковський, Павло Калиниченко, проф. П. Ковалів, Петро Ковальчук, В. Багрій і інші. Особливий привіт В. Кузіву від голови УВАН, проф. д-ра М. Вегухова, передав інж. Л. Биковський на письмі. Від Ірвінґтонської Церковної Ради промовляв добродій Іван Па­січник. Ювілейна заля була заповнена гостями: евангелики, право­славні й католики прийшли звеличати ювілятів — пастора Василя і його дружину Софію Кузівих.

Відповідаючи на всі ці промови й побажання, В. Кузів ви­голосив глибоку змістом і зворушливу промову. У ній, між іншим, сказав: “. . . Без Вас не було б Кузіва, без Вас сам Кузів нічого не вдіяв би, заслуги Кузіва — це Ваші заслуги!” Але Громада думала навпаки, пише Ів. Пасічник.¹¹) А до присутніх православних і като­ликів казав: “. . . То не Кузів зібрав Вас цього вечора до спільного стола, зібрала Вас сюди ідея Христа, Його любов, Його визволен­ня нас з гріхів. Оця гостина цього вечора, то доказ, що даремні штучні бар’єри, які ділять нас, а український нарід може бути сильно з’єднаний Христовою любов'ю . . .” (за приблизним записом Ів. Пасічника)/'), *')

Свої пастирські обов'язки В. Кузів виконував і далі тим­часово до прибуття нового пастора. Отже пасторування в Укр. Пресвітерській Громаді в Ірвінгтоні, Н. Дж., В. Кузів насправді закінчив 8 грудня 1955 року.⁴),'■'), °°)

Дня 8 грудня 1955 р. перебрав працю новий пастор — Володимир Кучер і В. Кузів зміг цілковито відійти на “спочи­нок”⁹), ⁷²), ^тз).

В. Кузів мешкав по-давньому при родині в Кренфорд, Н.Дж. (Cranford, N.J.). Він провадив від 1956 p., як свідчить його дружина-добродійка С. Кузіва, спокійне життя; працював у садку, читав і втішався внуками та родинним життям. Одночасно він і далі слідкував за всім, що серед українців взагалі, а серед укр. євангеликів зокрема діялося. Листувався, брав жваву участь у громадському, культурному й науковому житті, допомагав пора­дами, дописував до світської і релігійної преси, доповідав. Час від часу, запрошений, ставав за амвоном і виголошував пропові­ді ■ • •')/)

Але в травні 1957 року пастор В. Кучер несподівано поки­нув Укр. Пресвітерську Громаду в Ірвінгтоні, Н. Дж., забрав свою родину й повернувся до Канади. Відтоді В. Кузів, рад не рад, мусів приходити по неділях до церкви і перепроваджувати Богослужби . . .⁹),⁷²)

У часі від ЗО серпня до 1 вересня 1957 р. на черговому Со­борі УЄО було обрано пастора, єпископа й професора В. Кузіва почесним членом Українського Євангельського Об’єднання в Пів­нічній Америці.

Упродовж цієї, майже річної, як і попередньо, діяльности, здоров’я В. Кузіва поволі погіршувалося, доки на цьому посту смерть застала його.⁹°) У четвер, 24 липня 1958 року, В. Кузів ві­дійшов від нас у Пресвітерському Шпиталі в Нюарку, Н. Дж., на 71-ому році ЖИТТЯ . . .⁹), ⁴⁴), ⁶¹), ⁶¹а), ^в2), ⁶³), ^с4), ⁷⁷).

Пастирську працю В. Кузіва в Ірвінгтонській Укр. Пресвітерській Громаді, після його смерти, перейняв американський па­стор Дейвід Гюз. Він мав виконувати ці обов’язки до часу, поки Громада зможе запросити пастора, який би їй служив і україн­ською і англійською мовами.

РОДИНА

Відкликаний Господом до заслуженого вічного спочинку пастор В. Кузів осиротив не тільки дружину Софію, з дому Куш, двох одружених синів — Якова й Данила з невістками, трьох вну­ків, але й численних послідовників у службі українській євангель­ській ідеї . . .

Пок. В. Кузів матеріяльно був завжди бідний. Жив дуже скромно. Останні центи віддавав на народні потреби зі своєї мі­зерної “платні”. Хата, де жив, то хата з постійної фізичної праці його дружини, добродійки Софії Кузівої та синів.

Тому буде справедливо й заслужено згадати тут добродій­ку Софію Кузіву поруч довголітньої праці пастора В. Кузіва. Со­фія Кузіва була не тільки дружиною, але й другою матір’ю, або Ангелом Хоронителем пастора В. Кузіва. Вона, крім хатньої робо­ти й з дітьми, ходила на працю поза хатою всі роки, ходить і до­сі .. . Своїм зарібком вона підтримувала працю пастора В. Кузіва завжди так спокійно, терпеливо й скромно, що треба тільки ди­вуватися, де набиралися сили й терпіння в тієї жінки . . . ?⁴), °).

ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Щойно зреферовані фактичні відомості про життя й діяль­ність сл. пам’яті пастора Василя Кузіва, зладжені конспективно, скільки було можливости, а з часом треба доповнити їх, на нашу думку, відомостями про нього як: людину, релігійного і культур­ного діяча, громадянина, публіциста, педагога й науковця, з ви­світленням того значення, яке має ця велична постать для україн­ства. Через брак місця не будемо розпорошуватися, а звернемо увагу тільки на те, що його головно характеризує.

Подані нижче відомості черпаємо передовсім з творів са­мого пастора В. Кузіва. Поза тим про це влучно висловилися, при різних нагодах, представники чужинецького, головно протестант­ського світу, і українського, головно з еміграційних кіл, друзі, співробітники й численні його послідовники.

Кажучи про пок. пастора В. Кузіва, як людину, слід по­кликатися передовсім на думку заслуженого американського пресвітеріянського пастора д-ра А. Нортвуда. Він довший час спів­працював з В. Кузівим і добре його знав. У своєму посмертному слові над домовиною В. Кузіва підкреслив він скромність, успіш­ність і вірність, які характеризували Покійного, як людину, в його житті та праці.⁴⁵)

Редактор Антін Чернецький,[10]) світська людина, шкільний товариш В. Кузіва ще з часів Бережанської Гімназії, в своєму “Жмуті споминів”, присвячених “Пам’яті Доброї Людини”, проща­ється з пок. В. Кузівим такими словами: . . Відійшов і наш До­рогий Василь, щирий, вірний, прямий, але над усе скромний, че­сний, добрий . . . Дяка Тобі, Дорогий Василю, за те, що до останку Ти був вірний ідеалам молодости нашої, юних днів нашої весни. Дяка за те, що все був Ти — ЛЮДИНОЮ . . . І”⁷⁰)

Найбільше відзначився пок. пастор В. Кузів в своїй багато­гранній діяльності на полі релігійному. Тому характеристиці його, як церковно-релігійного діяча, слід присвятити більше уваги.

Добрий знайомий пок. В. Кузіва — І. Базяк, який знав його понад 35 років, дає таку характеристику Покійному: “. . . То був невгамований пастор. Найвищий ідеал його був проповідувати ПРАВДУ Христову людям. У цій своїй праці, як і належалося, він вибрав національний шлях і цим шляхом простував він без закру­тів. Правду Христову розносив він серед українців і засівав нею укр. національні терени. За понад сорок років своєї невпинної євангельської праці зробив він дуже багато. І не тільки в Америці, айв Краю. Де була якась прогріха, де була потреба в Правді Хри­стовій, там був пастор В. Кузів. Його не приваблювали ні життєві американські вигоди, ні титули, нагороди, вдячність, ні слава. Не­сти людям Правду Христову, проповідувати християнську любов до ближнього, він ставив вище від усього, над усе. Сім’я, діти не спроможні були спинити його, коли євангельська праця вимагала від нього залишити Америку й виїхати на кілька років до Рідної Галичини, бо там було ширше поле для його праці, там були нові терени. Ревність місіонера Правди Христової, християнської мо­ралі й людяносте серед людей, це був найвищий наказ для нього! Це ті речі, що відзначають духову вищість людини і поборюють зло. Як корабель-криголам ламає кригу в замерзлому морі, прокла­даючи собі путь, так пастор В. Кузів у своїй євангельській праці ламав нехіть людських душ до Христової Правди. На всякі небез­пеки на своєму шляху він не звертав уваги, неначе б то вони для нього не існували. Ішов завжди вперед просто, щиро, чесно. Не все ще у нас досконале, є багато ще серед наших людей морально викривлених, злобою наповнених, які кидають колоди під ноги іншим із заздрощів і нерозуму. Не спиняли і ці колоди пастора В. Кузіва в його праці.

Пастор В. Кузів жив в “оточенні” Т. Шевченка, М. Гру­шевського, Ів. Франка ... То були джерела натхнення і цілющої води для нього. Він черпав з них силу для себе і сполучав їх зі своїми євангельськими проповідями. Історичні підстави й соціяльні моменти відогравали велику ролю в його проповідях. Наша нова українська історія має дві епохи: Шевченка і Грушевського. Епохи сильні українським духом. Вони для нас, на жаль, мало ще вивчені, але без знання їх не можна розуміти завдань нації і так само не можна розуміти у всьому об’ємі і релігійного життя в Україні. А не розуміючи його глибоко, не можна працювати і на релігійному полі. Ці три духові велитні давали пасторові В. Кузіву натхнення в його проповідях. Він їм був відданий цілком. Цим пояснюється, що пастор В. Кузів ніколи не пропускав нагоди зустрітись з проф. М. Грушевським, бо в цих зустрічах він черпав духову, моральну і національну силу для себе і для справи, якій служив. Проф. М. Грушевський ставився до В. Кузіва з великою симпатією і вельми поважав його. Так само вельми цікавила пастора В. Кузіва і осо­ба Великого Митрополита Української Православної Церкви Ва­силя Липківського, цього великого реформатора і революціонера в Укр. Православній Церкві в часах нашої національної революції. Особа митрополита, його вчення і його реформаційні основи в Укр. Православній Церкві, що їх він поклав 1921 року, не знайшли ще належної оцінки і визнання. Його реформаторський дух глибоко пройняв українську людність в Україні і знищити цього духа вже не можна . . ,”¹),²),¹⁴)

Вищеподані відомості доповнює Ів. Пасічник у своїх спо­гадах про пок. В. Кузіва: “. . . Без Т. Шевченка у В. Кузіва ніщо само собою не обходилось. Чи це була проповідь у церкві, чи стаття до газети,чи в приватній розмові — скрізь фігурував Т. Шевченко, апостол українського народу й України . . . Пастор В. Кузів оцінював його раз, як “п’ятого евангелиста”, другий раз, як “тринадцятого апостола” і не було в нього ані однієї проповіді, де не було б Шевченкових думок, а то й не раз деклямував цілі вірші його. Так само Іван Франко, як і Т. Шевченко, були “членами” на­шої церкви і їхні думки лунали з амвону устами нашого пасто­ра”.³⁵), чч. 967-968).

Вищезгаданий добродій Іван Пасічник, довголітній приятель пок. пастора В. Кузіва, на закінчення своїх спогадів про нього так характеризує В. Кузіва, як церковно-релігійного діяча: . . Па­стор В. Кузів це основоположник українського євангельського ру­ху і найбільший провідник того руху у ХХ-ому столітті. На його вік припали найбільші події в світі, а зокрема великі події, пере­вороти, зміни й горе-горе в його рідній Україні, для якої він при­святив ціле своє життя беззастережно, без змін, без ухилів в той чи той бік. На вірній, щирій службі Богові, Україні і українському народові, в дні ясні й в дні хмарні, він відстояв непохитно на сто­рожі. Провідною зорею в його житті була йому Христова Єван­гелія. На цю службу Бог покликав Василя Кузіва з нетрів україн­ського простолюддя, не з палат, не з визначних родів, не з титуло­ваних чи свячених голов, не з багатих і ситих. Покликав його Бог на службу своєму народові чисто так, як був покликав найбіль­шого сина українського народу, Тараса Шевченка. І так, як Тарас Шевченко огненним словом воскресив тіло з гроба (підняв Укра­їну до свідомого життя), то так подібно й Василь Кузів горів ба­жанням, щоб Євангелія Христова просякнула те тіло своїм духом, духом любови, пошани, свободи, зрозуміння й відповідальности пе­ред Богом. Не за все бо відповідальні тільки самі наші вороги. Василь Кузів це історична постать, яка, без сумніву, займе одно з передових місць в історії українського народу, дармо, що за його часів так багато було в його народі тих, які не вміли, не хотіли, не розуміли, або просто гнали геть ті ідеї, які він голосив. Та цим він ніколи не зраджувався, знаючи аж надто добре, що найтрудніша праця — це реформація перестарілих і шкідливих навчань цер­кви, яка в нашого народу за зміною кричить аж до неба вже кілька соток літ . . . Василь Кузів ясно бачив, у чому неволя українського народу й тому часто повторяв: “Яка твоя релігія, то такий і ти!”⁸"’) (в рукописі, сторн. 85-86).

Пастор Лука Стандрет, учень і співробітник В. Кузіва на полі ширення Правди Христової, так характеризує В. Кузіва, як людину й передовсім релігійно-церковного діяча: “. . . бл. п. Василь Кузів був ревним, невгнутим і безкомпромісовим українським евангеликом, але ставився дуже толерантно до українців і до всіх людей інших віровизнань. Він щиро вірив у релігійну свободу в ан­глосаксонському розумінні й особисто практикував її все і всюди. Був непересічним, ідейним і культурним провідником, українським громадянином. Речі сприймав більше розумом, ніж чуттям, був зрівноважений і поміркований, ніколи не був схильний до релігій­ного або політичного фанатизму і сектантства. Мав глибокі й до­бре обґрунтовані релігійні переконання й вироблені політичні по­гляди, яких послідовно тримався. Ніякій масовій гістерії, модним релігійним і політичним кличам не піддавався. Був стійким борцем за все, що вважав за добре, справедливе і в інтересі українського евангелизму й українського народу. Був товариським і тактовним, визначався змислом здорового гумору, розумів прекрасно психо­логію своїх людей і з нею рахувався. Це безперечно, також по­могло йому в церковній і громадській праці, з якої він добре ви­в’язався — “Боротьбою доброю боровся, дорогу скінчив, віри до­держав” (2 Тим. 4:7).⁶),⁷⁷)

Упродовж останнього десятиліття, від 1948 до 1958, пок. пастор В. Кузів, піклуючись про утвердження укр. євангельського руху, все більше став думати про упорядкування в суцільну си­стему своїх цінних думок, висловлених в цій справі в різних його писаннях на протязі багаторічного, відданого служіння цій національно-релігійній ідеї. З того мала вийти книга п. з. “Українська Євангельська Доктрина”, основоположна, теоретично-програмова студія, що стала б за підставу для українського евангелизму. Він мав для цього в своїй уяві вже уложений плян і думку ... У цій справі радився з іншими, у тому числі й упорядчиком цієї розвід­ки. Цей “заповіт” він хотів лишити по собі і то не тільки для укр. євангеликів ... На жаль, через переобтяження пастора В. Ку­зіва різними поточними церковно-громадськими і культурними справами, а одночасно через погіршення його здоров’я, цього за­думу не міг він здійснити.¹),²).

Окрім того, пастор В. Кузів все своє життя мріяв написати більшу працю, присвячену глибокій аналізі ідей Т. Шевченка та його релігійному світоглядові. Але передчасна смерть перервала й цей його задум . . .”), ³⁷а),^С7).

Думки пастора В. Кузіва, вельми важливі для обгрунтован­ий й успішного розвитку укр. євангельського руху, перейняло, після його смерти, Українське Євангельське Об’єднання в Північ­ній Америці (УЄО). Ця найвища й центральна для укр. євангели­ків організація, взялася найперше зібрати й опублікувати всі, по можливості, писання пок. пастора В. Кузіва.⁰⁸)

Про пастора В. Кузіва, як громадянина, висловлюється ви­щезгаданий редактор А. Чернецький.⁷⁰) Він вважає, що В. Кузів ще з дитячих літ, підо впливом свого батька, мав нахил до радикально-драгоманівських поглядів. У гімназії він їх викристалізовував і оформив. Згодом, ставши евангеликом, на тій основі угрун­тував свій поступовий громадський світогляд християнина і де­мократа. Пастор В. Кузів був, на його думку, українським патріо­том. Завжди й скрізь перед чужими В. Кузів представляв себе, як українця! Мав серед чужинців багато знайомих і сердечних друзів. Дружні зв’язки лучили його, між іншим, з пастором Норма­ном Томасом, провідником американських соціялістів. Пастор В. Кузів тішився дружбою з усіма українськими провідними людьми свого часу, як редактор “Свободи”, пок. д-р Л. Мишуга, проф. Ро­ман Придаткевич і багато інших. Був шанований за свій такт і прихильність укр. справі і укр. народові, з яким не розлучався до смерти . . каже добродій М. Шустакевич.¹⁰) Пастор В. Кузів був також свідомим укр. державником. Уже в часі першої світової війни В. Кузів був одним з організаторів українського віча амери­канських українців, яке проголосило тоді значення і право укра­їнців на самостійне державне життя. Зокрема пастор В. Кузів від­чував потребу й бажав зміни українського національного гимну. Оцей, якого маємо тепер — “Ще не вмерла Україна”, казав В. Ку­зів, скопійований з польського гимну — “Jeszcze Polska nie zgi- n§Ia ...” Це так само, як версія, що Мати Ісуса “Krolowa Polski”, а українські ченці скопіювали цю версію й казали, що мати Хри­стова є “Царицею Руської Землі”. Пастор В. Кузів поважно ду­мав зацікавити своєю думкою українських поетів і музик-композиторів, щоб вони створили новий український національний гимн.⁸⁵) (в рукопису сторн. 90-та).

Бачимо пастора В. Кузіва, як педагога спочатку, як професора-викладача впродовж 1913-1927 pp., з перервою у 1918-20 pp., у Блюмфільдському Каледжі й Семінарії. Згодом у 1918-1920 pp. він викладав в публічній школі в Канаді. Деякі відомості про пер­ший період його успішної діяльности подає колишній учень В. Ку­зіва — пастор Лука Стандрет: “Замітне, каже Л. Стандрет, що перших шістьох студентів,[11]) яких у 1913 році молодий пасторентузіяст В. Кузів “заагітував” і завербував до вищезгаданої шко­ли в Блюмфільді, Н. Дж., всі скінчили науку, а чотири з них по сьогоднішній день працюють на євангельській ниві серед свойого народу. А саме: Лев Бучак, довголітній пастор укр. євангельської громади у Львові, колишній совєтський в’язень, а тепер пастор укр. пресвітерської церкви в Гамільтоні, Онт.; Іван Яцентій, па­стор укр. пресвітерської церкви в Ошаві, Онт.; Осип Валентійчук, пастор укр. єванг.-реформованої Братської Церкви в Клівленді, Огайо, і Лука Стандрет, пастор укр. євангельської Злученої Цер­кви Канади і колишній редактор “Канадійського Ранку”. Померли: брат Михайло Паньків, який довгі роки виконував дуже корисну працю, як місіонер-кольпортер від Пресвітерського Видавничого Заряду в ЗДА і Дмитро Кукурудза, що був професором біології в одному алабамському Каледжі, ЗДА.⁷⁷)

Діяльним був пок. пастор В. Кузів також, як публіцист; до­писував він постійно до американської й української преси. Його статті, чималі розміром, друковано в українських часописах: най­більше в “Канадійському Ранку” (Вінніпег, Канада), “Вірі і Нау­ці” (Коломия, Зах. Україна), “Союзі” (Пітсбург, Па.), “Єван­гельській Правді” (Торонто, Канада) та інших євангельських ча­сописах. Давніше часто дописував він до “Свободи” (Джерси Сіті,

Н.Дж.), коли редактором був Омелян Рев'юк, який прихильно ставився до укр. євангельського руху. Коли ж д-р Л. Мишуга став редактором, В. Кузів писав до “Свободи” менше . . . Перебуваючи на місії в Галичині, бував у Львові і мав інтерв’ю з редактором “Діла”, який похвально і з признанням написав статтю про В. Ку­зіва.'), ^я)

Тематика писань В. Кузіва була широкою своїм засягом. Вона обіймала опис важливих подій з укр. євангельського життя та зауваження з приводу них, проповіді, полеміку — особливо з Католицькою Церквою, звіти й опис подорожей та місій, спогади, історично-релігійні дописи, доктринальні і організаційні проблеми протестантизму взагалі і укр. евангелизму зокрема, цикль статтей про укр. скитальців в Европі, замітки про культурні й загально- громадські справи, різні інтерв’ю, рецензії тощо. Усі ці статті й дописи відзначаються ясністю й переконливістю викладу, влучни­ми зауваженнями, гостротою критики. У них знаходимо багатющий матеріял не тільки теоретичного, світоглядового та організацій­ного характеру, а й для української історії, зокрема укр. євангель­ського руху, за довший період часу.¹)

Наукова та науково-організаційна діяльність пок. пастора В. Кузіва мало досліджена до цього часу. З матеріялів, що їх ма­ємо, довідуємось, що в 1916 р. була надрукована книжка пастора

3.      Бичинського — “Іван Гус”, історично-біографічна студія, до опрацьовання якої чимало спричинився також і В. Кузів.⁰),-°а)

Далі знаємо про його науково-організаційні заходи в 1924-25 pp. в справі видання книжки проф. М. Грушевського — “3 історії релігійної думки на Україні”, Львів 1925 (Нове вид. Мюнхен 1962). Рівнож мав В. Кузів згодом зносини з Науковим Товариством ім. Шевченка у Львові, до книгозбірні якого передав все своє цінне листування з проф. М. Грушевським за роки 1921-24.²⁹)

Перебуваючи в Европі, властиво в Німеччині, в 1946-48 pp., був деякий час членом Українського Суходольного Інституту на чужині.¹) У виданнях останнього умістив 1948 р. свою розвідку — “Михайло Грушевський і Євангельська Церква” (Спогади). По­вернувшись до ЗДА, він поширив цю працю й опублікував її в

1951     р. в “Канадійському Ранкові”, п. з. — “Моя подорож до Ки­єва”. У ній, окрім релігійно-історичних матеріялів у вигляді спо­гадів, подав цінну й унікальну характеристику проф. академіка М. Грушевського та його родини.¹)

Від 1950 р. до кінця свого життя В. Кузів брав жваву участь у діяльності Української Вільної Академії Наук у ЗДА, з осідкомв Ню Йорку, Н. Й. Підтримував її фінансово, вчащав на наукові конференції й працював, як член у двох установах Акаде­мії: Комісії для вивчення історії української еміграції в Америці та Комісії для вивчення пореволюційної України. У зв’язку з цим виголосив впродовж 1952-1958 pp. в різних установах УВАН-у три такі доповіді: І.Дня 17 травня 1952 р. на поширеному засі­данні Історичної Секції доповідав на тему: “Відділення церкви від держави в історії ЗДА”. У доповіді коротко спинився на історії взаємин Церкви й Держави в історії людства, потім зреферував історію ЗДА й схарактеризував ролю Церкви в історії цієї країни, де є повна свобода віри. 2. Дня 4 червня 1955 р. доповідав на за­сіданні Комісії для вивчення пореволюційної України про: “Укра­їнський Протестантський рух протягом першої і другої світових воєн” (1914-1945). 3. Остання доповідь В. Кузіва відбулася 20 квітня 1958 р. на пленарній науковій конференції УВАН-у на тему: “Проблема психології й релігії в здоров’ї людини”. У цій доповіді пастор В. Кузів подав матеріяли зі своїх спостережень.⁵⁹), ⁶⁰), ⁶¹)

Не тільки до релігійної, але й наукової діяльности В. Кузіва треба зачислити також і його працю в Ревізійній Комісії перекла­ду Св. Письма на українську мову, що його виконував на замов­лення Бритійського Біблійного Товариства, під доглядом Комісії, заслужений український науковець і релігійний діяч — Митропо­лит д-р Іларіон (колишній професор д-р Ів. Ів. Огієнко.⁷⁴),^Sli) Пе­рекладач у своїх спогадах про діяльність Комісії згадує, що “голо­вою її був пастор В. Кузів — особа високоінтелігентна й спокійна. Завдяки тому Ревізійна Комісія ніколи суттєво й методологічно не втручалася в працю перекладача, але часом давала цінні бого­словські вказівки”.“) (сторн. 256-та).

Підсумовуючи ці побіжні характеристики пок. пастора В. Кузіва і кінчаючи наші скромні відомості про його життя та ді­яльність,⁶⁹) можемо повторити за редакцією часопису “Канадійський Ранок”, що відійшов від нас: “. . . загально-відомий україн­ський євангельський духівник, видатний церковний і громадський діяч, колишній пастор в Канаді, двічі в Ню Йорку, Н. Й., і три­кратний пастор Української Пресвітерської Церкви в Нюарку- Ірвінґтоні, Н. Дж., колишній професор української мови і літера­тури в Блюмфільдському Каледжі й Семінарії, єпископ Української Євангельсько-Реформованої Церкви на західньо-українських зем­лях, голова Ревізійної Комісії для нового перекладу Св. Письма українською мовою, представник американської УМСА й Світової Ради Церков між скитальцями в Західній Европі, довголітній Го­лова, а останньо почесний Голова Українського Євангельського Об’єднання в Північній Америці, співробітник Української Вільної Академії Наук і постійний дописувач до української і чужоземної релігійної та світської преси . . . ”^в1)

Пок. проф. Л. Білецький, президент Української Вільної Академії Наук в Канаді, в його поясненні Шевченкового “Івана Гу­са” писав:

“Єретик” — це той, що йде наперекір усій традиції думок, ідей, поступовань його доби, що віджили; це той, що ламає всі звички свого оточення, всі правди духового життя, філософії.

релігії, сучасних йому провідників суспільства; це той, що загор­тає протерті дороги, протоптані стежки і прокладає нові, до нього незнані; це той, що визнає нові провідні ідеї для своєї нації, тво­рить нову сторінку її історії; він “єретик” для короткозорих су­часників і великий Месія для великого майбутнього його нації; “Єретик” — нова людина, творець скрижалів для нової великої правди, що має запанувати в ім’я нового життя його народу...”⁶⁹)

Отож достойний підсумок-перелік життєвих заслуг для українства пок. пастора В. Кузіва можемо звести до одного, ко­роткого речення: відійшов від нас “ВЕЛИКИЙ ЄРЕТИК!” ... в найліпшому Шевченківському розумінні цього слова!

Це найліпше і дуже влучне визначення тієї величньої поста­ті, якою був пок. пастор В. Кузів! . . .

—              “ . . . Ми бачимо, стверджує в іншому місці пастор В. Боровський, близький співробітник пок. пастора В. Кузіва, що йо­го життя було недаремне і посів його що раз більше починає кільчитися! ...”

Завданням майбутніх дослідників буде докладно вивчити життя й багатогранну та плідну діяльність цієї Величньої Постаті в новітній історії українського народу, зокрема з’ясувати ролю й заслуги пок. пастора В. Кузіва в розвитку українських релігійних рухів в Україні та поза нею . . . Дбаючи про це, УЄО пощастило цілком зберегти й дістати під свою опіку ввесь архів пок. пастора В. Кузіва.⁶⁵)

Одночасно прихильники пок. пастора В. Кузіва заснували “Пропам’ятний Фонд ім. пастора В. Кузіва”. Завдання цього Фон­ду видати й поширити українську євангельську літературу, а тво­ри В. Кузіва в першу чергу.“)

Приятель В. Кузіва, ще зі шкільних часів, редактор А. Чер­нецький подав нам, у вже цитованих спогадах, не тільки підсум­кову характеристику постаті й діяльности пок. пастора В. Кузіва, а з’ясував те значення, яке він мав в історії світового й українського церковно-релігійного життя такими словами: “Ва­силь Кузів перейде в історію не тільки українського євангельсько­го руху, як непересічного формату маркантна його постать, але теж і до історії українського народу у діяспорі . . . До евангелизму прийшов В. Кузів із драгоманівщини, поглибив його наукою, але корінь його був на рідній землі, у перших наших протестантів про­ти мертвих форм церковної обрядовщини. Мрією В. Кузіва було створити товариство ім. Гр. Сковороди, яке б ширило євангель­ську віру не тільки мовою, але й духом українську . . . Відійшов від нас, каже А. Чернецький, чільний репрезентант українського євангельського руху, ЙОГО ОРГАНІЗАТОР, діяч, якого ми могли з гордістю показати світові і який мав там голос, або достойно нас заступав . . . ”⁷⁹)

ПОХОРОН

Похорон В. Кузіва відбувся в суботу, 26 липня 1958 року, в год. 2-гій після полудня, з Першої Української Пресвітерської Церкви, при ч. 36, Гаррисон Пл., в Ірвінгтоні, Н. Дж., пастором в якій Покійний був довгі роки.

Похоронні відправи, в ущерть переповненій церкві, над від­критою домовиною, провадив колишній голова Нюаркської Пресвітерії д-р Артур Нортвуд.

В американській частині відправи взяв участь також і те­перішній голова Пресвітерії в Нюарку — пастор Ліліян Мекґі.

З українського боку у відправі взяли участь: пастор Лев Бучак, з Гамільтону, Канада; пастор Іван Яцентій, з Ошави, Ка­нада; пастор Володимир Боровський, з Детройту, Міч., та пастор Д-р Лев Жабко-Потапович, видатний український баптистський релігійний діяч.

Пастор Л. Жабко-Потапович прощав В. Кузіва від імени Біблійного Товариства. Говорив він про свою співпрацю з Покій­ним при ревізії перекладу на українську мову Біблії. У ньому він бачив людину, яка продовжувала ідеї Кирило-Методіївського Братства, цебто П. Куліша, М. Костомарова, В. Білозерського, Т. Шевченка й інших, які горіли бажанням дати своєму народові Св. Письмо рідною та зрозумілою мовою.⁴⁵) Закінчив свою промову словами: “ ... У цю хвилину Твоя Рідна Земля здригнулась! плаче за Тобою! . . . ”°)

Співав у церкві мішаний хор, під орудою Ю. Кириченка (си­на), який виконував також співи на органах. Коли той хор, улюб­ленець В. Кузіва, заспівав йому востаннє “Вічную Пам’ять”, уся церква залилась сльозами і голосним схлипуванням. — “Я ба­чив, пише в своїх спогадах присутній на похороні Ів. Пасічник, що плакали “дуби”, мужчини, які мабуть від немовляток ще не плакали! ...” А я думав собі: “Гей, гей! Ховаємо немов Богдана Хмельницького, тільки не того, що тягнув до Сходу, а того, що тягнув до Заходу! і без шаблі і без булави, тільки з Біблією на йо­го грудях . . . ”⁹) — “Правдиво написали в “Свободі” в день його смерти наголовок: “Помер пастор Василь Кузів — основополож­ник українського протестантизму!”⁸⁵) (в рукописі, сторн. 88).

Тіло пастора В. Кузіва поховане в родинному гробівці на Голивудському цвинтарі, в Юніон, Н. Дж.

На цвинтарі востаннє прощав Покійного, як Єпископа Укра­їнської Євангельсько-Реформованої Церкви, Почесного Голову Українського Євангельського Об’єднання та основоположника української євангельської доктрини й організатора українського євангельського руху — екзекутивний секретар УЄО пастор В. Бо­ровський. У своєму патріотичному, а водночас і програмовому, надгробному слові, він порівняв Постать Покійного та ролю й зна­чення його зі світової слави ученим і єпископом Яном Амосом Коменським, основоположником Чеської Братської Церкви.⁴²) Він був так само, як В. Кузів, похований на гостинній чужій землі. Церкву, яку очолював Я. А. Коменський, ворог не зміг знищити. Вона була твором Божим і тепер існує навіть тут в Америці.

—                “Ми віримо, сказав пастор В. Боровський, що те буде й з Українською Євангельсько-Реформованою Церквою. Те, що Бог розпочав через покійного пастора В. Кузіва та інших братів-піонерів, не така справа, яку могла б довершити якась одна одиниця за свого життя, а навіть і одне покоління. Це справа всіх вірних дітей Божих в українському народі, не тільки теперішнього, але й прийдешніх поколінь! Не тільки наш нарід у своїй масі ще да­леко не цілком зрозумів християнських і патріотичних поривів По­кійного та йому подібних. Не завжди їх розуміло і його найближче оточення, а навіть не раз власна родина, але це зрозуміння буде приходити й воно приходить! Хоч здобутки його життя здаються нам сьогодні й незначними, але вони багато більші, як ми собі їх уявляємо! Вони прочистили тернистий шлях євангельському хри­стиянству в український нарід і увійшли в його історію . . .

Відкликання Господом своїх вірних слуг до заслуженого відпочинку та слави кладе на нас, що ще залишилися тут на землі, поважні зобов’язання: вірно та ревно продовжувати започатко­ване через них Господом діло, його розбудовувати та поглиблюва­ти. Будьмо вірні Христові та Його Євангелії. Даймо Св. Духові жити та діяти в наших серцях, освячувати наше життя та багатіти розумінням визвольної Правди!

Покійний пастор В. Кузів іще за життя був висловив поба­жання, щоб Його похорон відбувся якнайскромніше, а ті, що схо­тіли б вшанувати його пам’ять, щоб замісць вінків на могилу зло­жили свої пожертви на працю Українського Євангельського Об’єд­нання, яке було дуже важливе для серця Покійного ... І таким то вона мусить бути для кожного з нас ... Це було б найліпшим ви­явом нашої пошани для пам’яті Покійного та належним зрозумін­ням його християнських інтенцій . . .

Нехай вільна американська земля, на якій Його просвітило світло Євангелії Христової, буде йому пером . . .

—               “ . . . Я, воскресіння й життя, говорить Господь; хто вірує в мене, коли й умре, житиме; і всякий, хто живе й вірує в Мене, не вмре ніколи!” (Івана 1 1:25-26).⁴⁶)

ПІСЛЯСЛОВО

З Божою допомогою закінчив цю розвідку про життя й ді­яльність пок. пастора В. Кузіва. Таким чином пощастило також частково сплатити борг вдячности за все добре, що зробив мені пок. пастор В. Кузів.

Виконати цю працю я зміг завдяки співробітництву коло двадцятьох осіб — сестер і братів у Христі, зазначених в тексті та реєстрі джерел. Особливо помогли мені матеріялами — брат Іван Пасічник і пастор Володимир Боровський. Останній був ініціятором, організував всю групу помічників, давав поради у складанні розвідки, яка й з’явилася на світ під його доглядом. Усім згаданим приятелям складаю тут таки свою глибоку подяку.

Автор цих рядків свідомий того, що цю розвідку склав він переважно компілятивно, і вона тільки “перше наближення до те­ми” і тому має багато недотягнень, залежних і незалежних, від її упорядчика. Сподіваюся, що наступні дослідники життя й діяль­носте пок. пастора В. Кузіва матимуть змогу, користаючи з архіву по ньому, виконати це завдання досконаліше.

1887-1958 by Leo Bykovsky Biographical Study

Summary

As indicated in its preface, this book is the first in a series of studies projected by the Ukrainian Evangelical Alliance of North America dealing with the history of the Ukrainian Evangelical move­ment. This work presented by Leo Bykovsky is biographical in nature, dealing with the life and activities of Pastor Basil Kusiw, one of the leading figures of this movement in the first half of the twentieth century. The author bases his subject not only on the published sources listed at the back of this publication, but also on manuscripts obtained from contemporaries of the late Pastor Kusiw and his collaborators, as shown in the introduction. Thus, the study is partly a joint effort.

The core of this book, following the introduction in which the role of Pastor Basil Kusiw in the history of Ukrainian religious movements is compared with that of such notables as the Metro­politan of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church W. Lypkiwskyj and Metropolitan of the Ukrainian Greek-Catholic Church

A.     Sheptytzkyj, consists of two parts — a review of Pastor Kusiw’s life, and a consideration of his qualities.

Pastor Basil Kusiw was born on February 3, 1887, in Western Ukraine. As a boy he emigrated to the United States of America in 1904. In the years 1907-1910 he studied theology in the College and Seminary at Bloomfield, N.J. In 1910 he was ordained pastor. In the same year he married. From 1910 to 1912 he was in charge of a pastorate in New York, N.Y. Between the years 1912 and 1955 he served for three different terms as pastor of the Ukrainian Presby­terian Church in Newark, N.J. From 1913 to 1927 he served intermittenly as professor of Ukrainian in the College and Seminary at Bloomfield, N.J. During the years 1917-1920 he was engaged as pastor and teacher in Canada.

In 1922 he founded, in collaboration with others, the Ukraini­an Evangelical Alliance of North America. During the period 1923-

1939   he visited Western Ukraine seven times for missionary purposes.

It was here that in 1935 he was elected Bishop (Superintendent) of the Ukrainian Evangelical-Reformed Church. Throughout his life he paid frequent visits for religious organizational purposes to Poland, Soviet Ukraine (Kiev), Western Ukraine (then under Poland), Czechoslovakia, Germany, Switzerland, and England. He took part in numerous Ukrainian, American, and international religious con­gresses. From 1946 to 1948 he was working among the Ukrainian and other war refugees in Europe (Germany) as representative of the World Council of Churches. From 1950 to 1958 he took part in the activities of the Ukrainian Free Academy of Sciences in the United States of America. In 1954 he retired; however, he continued to occupy himself usefully, often beyond his strength. From 1935 to 1955 he was chairman of the Revision Commission for the transla­tion of the Bible into Ukrainian by Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Church of Canada, Dr. Ilarion. In 1957 he was elected honorary member of the Ukrainian Evangelical Alliance of North America. He died on July 24, 1958, in Newark, N.J.

The second part of the publication deals with the qualities of the late Pastor Basil Kusiw as man, religious worker, citizen, pedagogue, publicist, and scholar. The summary of the life, activ­ities, and achievements of Pastor Basil Kusiw reveals him as a well known Ukrainian Evangelical worker, holding pastorates over a long period of time in New York, N.Y., Canada, and Newark, N.J., professor in the College and Seminary in Bloomfield; Bishop of the Ukrainian Evangelical-Reformed Church in Western Ukraine; head of the Revision Commission for the traslation of the Bible into Ukrainian language; representative of the American Y.M.C.A. and the World Council of Churches among the refugees in Europe; long­time head and honorary member of the Ukrainian Evangelical Al­liance of North America; member of the Ukrainian Free Academy of Sciences in the U.S.A. and its co-worker; and as a steady cor­respondent for the Ukrainian and foreign religious and secular press. In his conduct and ideas the late pastor was a “heretic” in the best sense of the term as used by Shevchenko. He occupies a prominent place in the history of the world-wide and Ukrainian Evangelical religious life, as a representative and organizer of the Ukrainian Evangelical movement, and as a worker not only of local but also of world-wide significance.

This publication concludes with the description of the funeral of Pastor Kusiw and the graveside speeches. In these he is com­pared to Johann Amos Komensky, Bishop of the Moravian and Bohemian Brethren. The text is accompanied with illustrations of scenes from different periods of Pastor Kusiw’s life.

The final section is an “epilogue” underscoring the fact that the publication represents the first attempt to rely on source material for the outline of the life and activities of Pastor Basil Kusiw.

ДЖЕРЕЛА

Особисті:

^J) Спогади упорядника про В. Кузіва та його родину й оточення від 1946-1954 pp.

²⁾        Відомості, отримані усно від: пастора В. Кузіва, пастора д-ра В. Купчинського, пастора В. Боровського, добродійки С. Кузівої, добродія Ів. Базяка, письменника Юр. Тищенка (Сірого).

Листування з:

³⁾        В. Кузівим, упродовж 1946-1958 pp.

⁴⁾         В. Боровським, від 1946-1964 pp. Особливо його листи від 12.III., 21.IV. та 1 .XI., за 1960 рік.

⁴а) Також, його зауваження до рукопису цієї розвідки, з дня 15.Х. 1963 р.

⁵⁾        С. Кузівою, листи від 30.111.1960 і 7.II.1963 та світлини.

⁶⁾        І. Базяком, лист від 5.VI.1960.

^т) І. Роберт-Ковалевичем, лист від 18.V. 1960 і світлина.

^я) Ів. Шевкеником, лист від 18.V.1960 і світлини.

°) Ів. Пасічником, лист і еляборат від 18.III та 27.111. 1960 р. і дві брошури.

^:’а) Також, його зауваження до рукопису з цієї розвідки, з дня

15.                                       Х.1963 р.

¹⁰⁾       М. Шустакевичем, лист від 18.111.1960 і брошура.

¹¹⁾       П. Олексієнком, лист від 7.ХІ.1958 р. і світлина.

Друковані:

^г-) Алетіано-Попівський, Євг. — Ян Амос Коменський і Україна. “Визвольний Шлях”, Лондон, ч. VIII, за серпень 1959 p., сторн. 931-936.

¹³⁾       Базяк, І. — Допомогова акція суперінтендента В. Кузіва укр. скитальцям в Німеччині. “Канадійський Ранок”, ч. 681, 1949.

¹⁴⁾       Його ж — Місія пастора Василя Кузіва в Німеччині в 1946-

1948          pp. “Канадійський Ранок”, чч. 903-904, 1958.

¹³) Баран, Ст. — Митрополит Андрей Шептицький (Мюнхен) 1948.

¹⁶⁾       Баранюк, Ю. — Величаве прийняття в честь пастора В. Кузіва (Нюарк, Н. Дж.), “Канадійський Ранок”, ч. 671, 1949.

¹⁷⁾       Безручко, Л. — Пам’яті проф. Юрія Кириченка. “Канадійський Ранок”, чч. 734-735, від 1 та 15 серпня 1951, сторн. 10-11.

^1R) (Биковський, Л.) — Василь Кузів (з нагоди 60-ліття). “Все­український Громадський Релігійний Збірник”, кн. II, На чужи­ні 1948, сторн. 1-8, ілюстр. (циклостил.). Накл. “Бібліотеки Укр. Євангелика”, ч. 18.

^lü) (Його ж) — Василь Кузів, з нагоди 60-ліття. На чужині 1948:

1-                                вид.,       відбитка на циклостилі, 4°, 8 сторн., ілюстр., на правах рукопису. “Бібліотека Укр. Євангелика”, ч. 19.

2-                               вид.,       друком, 8°, 12 сторн., ілюстр., “Бібліотека Укр. Єванге­лика”, ч. 19.

Його ж — Франкфурт н/Майном (Спогади). “Визвольний Шлях”, ч. XII, 1957, сторн. 1371-1380.

Бичинський, 3. — Іван Гус. Історично-біографічна студія. 3-тє вид. Торонто-Вінніпег 1955, сторн. 6.

²⁰61 Білецький, Л. — Див. його коментарі до поеми Т. Шевченка “Єретик” в “Т. Шевченко”, Кобзар, т. II, Вінніпег 1952, сторн. 314-315.

Боровський, В. — Найближчі завдання укр. церковно-рефор­маційного руху. “Сіяч”, Коломия, орган Союзу Укр. Єванг. Ре­формованих Громад, чч. 1-5, 1932; чч. 1-8, 1933.

Його ж — (Репортаж з подорожей з пастором В. Кузівим по Німеччині). “Канадійський Фармер”. Стаття друкована в дру­гій половині 1947 року.

Його ж — Пастор В. Кузів в Детройті. “Канадійський Ранок”, ч. 670, від 24 грудня, 1948.

Його ж — Історія мойого визволення. Детройт 1950, сторн. 24-

27.

Бурко, Д. — Митрополит Василь Липківський. “Всеукраїн­ський Громадський Релігійний Збірник, кн. І, На чужині 1947, на правах рукопису, сторн. 5-11, ілюстр. (циклост.)

Бучак, Л. і Кузів, В. — Б. П. Д-р Лонгин Цегельський. “Кана­дійський Ранок”, ч. 723, від 15 лютого 1951, сторн .3-4.

“В день ювілею Укр. Єванг.-Реформованої Церкви” (Акт ру­коположения на уряд суперінтендента (єпископа) пастора Ва­силя Кузіва дня 15 вересня 1935, в Коломиї, Зах. Україна). “Віра і Наука”, Коломия, ч. 10, 1935, сторн. 4-6.

Васильченко, А. — Листи зо скитальщини . . . Суперінтендент В. Кузів в Ашафенбурзі. “Канадійський Ранок”, ч. 664, 1948. “Віра й Наука” — місячник, Коломия, використано річники

1925-                                   1939, з перервами; Л. Биковський — Пастор В. Кузів і Укр. Православна Церква. “Церква й Життя”, ч. 4(37), 1963, сторн. 9-12.

Герасимович, Вс. — Українська Протестантська Церква в Ню Йорку, Н. Й. “Канадійський Ранок”, ч. 848, від 15 березня, 1956. Грушевський, М. — 3 історії релігійної думки на Україні. Львів 1925. (Друге вид. Мюнхен 1962).

Його ж — (Листи проф. М. Грушевського до В. Кузіва від

9.                                          XI.1921 до 25.VIII.1925) “Віра і Наука”, Коломия, чч. 8-9, 1935, сторн. 2-4.

Діяння Всеукраїнського Православного Церковного Собору . . .

1921                pp. Видання Всеукр. Прав. Церковн. Ради: 1-ше вид. Ки-

їв 1921, 16°, 43 ст.; 2-ге вид. Франкфурт н/Майном 1946, 8°,

32     ст.

Дольницький, М. — Мистецтву і Громаді. Ню Йорк 1953. Домашовець, Гр. — Український Єванг. Рух. “Всеукраїнський Громадський Релігійний Збірник”, кн. II, На Чужині, 1948, сторн. 24-34.

Допомогова акція Суперінтендента В. Кузіва українським скитальцям в Німеччині. “Канадійський Ранок”, ч. 681, 1949. Другий Український Євангельський З’їзд ... в днях 8, 9, 10 і 11 листопада 1947 р. в м. Аугсбурзі, Німеччина. “Всеукр. Гром. Рел. Збірник”, кн. II, На Чужині 1948, сторн. 63-64. (Євангельське віроісповідання ... в Зах. Україні під Поль­щею . . . початки . . . ) “Віра і Наука”, Коломия, ч. 1, 1925; “Свобода”, за 1925 рік.

Звернення Гол. Управи УЄО в справі відзначення 100-ліття смерти Т. Шевченка. “Канадійський Ранок”, ч. 935, 1961, сторн.

3.

І.  М. — Пастор В. Кузів у Мюнхені. “Канадійський Ранок”,

3.    665, 1948.

Іларіон, митрополит - Переклад Біблії на укр. мову за но­вого часу. “Віра й Культура”, Вінніпег, ч. 2, 1958; чч. 3-6, 1959. “Історичний начерк Укр. Єванг. Руху”. “Канадійський Ранок”, ч. 681, 1949 і дальші.

(Кирило-Методіївське Братство). В справі основания Кирило- Методіївського Братства. “Канадійський Ранок”, ч. 732, 1951. Ковалевич, Ів., Роберт — Новий переклад української Біблії закінчено. “Канадійський Ранок”, ч. 824, від 15 березня 1955. Його ж — Відбувся Собор УЄО (3-6 грудня, 1948). “Ка­надійський Ранок”, ч. 670, 1948.

К(овальчук), П. — Суперінтендент В. Кузів вертається до Америки. “Українські Вісті”, Новий Ульм, Німеччина, з дня 25 серпня 1948; “Канадійський Ранок”, ч. 663, 1948.

Його ж — Пастор Василь Кузів (некролог). “Український Прометей”, ч. 35, 1958.

Його ж — Пок. пастор Василь Кузів, почесний голова УЄО в Півн. Америці. “Канадійський Ранок”, ч. 906, 1958.

Його ж — Пастор Василь Кузів . . . помер (Летючка на двох сторінках), циклост., від 7 серпня 1958, УЄО в ПА.

(Конді, П.) — Смерть д-ра П. Конді. “Євангельська Правда”, ч. 6, 1947.

Кузів, В. — Тому десять літ! (“. . . В лютім 1925 минає десять літ як розпочато єванг. місію на Зах. Україні . . . ”) “Віра і Наука”, ч. З, 1935, сторн. 8-10.

Його ж — М. Грушевський а євангельська справа. “Віра і Нау­ка”, чч. 8-9, 1935, сторн. 2-4.

Його ж — 3 подорожі по Швейцарії (восени 1937 року). “Ві­ра і Наука”, ч. 2, сторн. 7; ч. З, сторн. 5, все за 1938 рік.

⁵¹⁾       Його ж — Михайло Грушевський а Євангельська Церква (Спогади), “Всеукраїнський Гром. Рел. Збірник”, кн. II, На Чужині 1948, сторн. 21-23.

⁵²⁾       Його ж — Д.П. в Европі . . . “Свобода”, ч. 267, 1948.

⁶³) (Кузів, В.) — Пастор В. Кузів повернув з Европи (9 листопада 1948). “Канадійський Ранок”, ч. 668, 1948.

⁵⁴⁾       Його ж — Д.П. в Европі. “Канадійський Ранок”, ч. 668, 1948.

⁵⁵⁾       (Кузів, В.) — В. Кузів вернувся з Европи. “Свобода”, ч. 267, від 16 листопада, 1948.

^г,5а) (Кузів, В.) — Признання В. Кузіву від скитальців в Европі . . . від ЗО вересня 1948. “Канадійський Ранок”, ч.681, 1949.

^5С) Його ж — Зі споминів про “Д.П.”. “Канадійський Ранок”, ч. 678, 1949.

⁵⁷) Його ж — Моя подорож до Києва, спомин. “Канадійський Ра­нок”, чч.725-730, 1951.

⁵“) Кузів, В. (і інші) — В справі основания Кирило-Методіївського Братства. “Канадійський Ранок”, ч. 73, від 8 квітня 1951.

^м) (Кузів, В.) — (Доповіді в Укр. Вільній Академії Наук, в Ню Йорку, Н. Й.) “Аннали Укр. Вільної Академії Наук”, Ню Йорк, Н. Й. (в англ. мові). Том II, літо 1952, ч. 2 (4), сторн. 349; Том IV, Зима-Весна 1955, ч. З (13), сторн. 1050; Том VII,

ч.      1-2 (23-24), 1959, сторн. 1701.

^<ІП) (Кузів, В.) — (Доповіді в Укр. Вільній Академії Наук, в Нью Йорку, Н. Й.) “Бюлетень УВАН”, ч. 4, 1952, сторн. 5; ч. 5, за липень 1952,сторн. 4; ч. 19, за серпень, 1958, сторн. З, 7, 9-та.

⁶¹) (Кузів, В.) — Помер Василь Кузів, основоположник укр. про­тестантського руху. “Свобода”, від 24.7.1958; “Канадійський Ранок”, ч. 905, від 15-го серпня 1958.

⁶¹°) (Кузів, В.) — Помер пастор Василь Кузів . . . “Нові Дні”, То­ронто. ч. 104, 1958, сторн. 18-19.

°²) (Кузів, В.) — В Ірвінгтоні відбувся похорон пастора Василя Кузіва. (26 липня 1958). “Свобода”, ч. 143, 1958.

⁶³⁾       (Кузів, В.) — Пам’яті пастора Василя Кузіва. “Бюлетень УВАН”, ч. 19, серпень 1958, сторн. 7.

⁶⁴⁾       (Кузів, В.) — Василь Кузів (Некрологи). “Аннали УВАН” (в англ. мові). Том VII, чч. 1-2, 1959, сторн. 1696-97.

⁶⁵⁾       (Кузів, В.) — (“Архів пок. пастора В. Кузіва . . . ”) “Бюлетень УЄО в Півн. Америці”, ч. 2, 1960, сторн. 16.

⁶⁶⁾       (Кузів, В.) — (Про Кузіва, В.) “Бюлетень УЄО в ПА”, ч. 2, 1960, сторн. 15, 16, 19.

^г’⁷) (Кузів, В.) — (“. . . задум аналізи ідей Т. Шевченка та його релігійного світогляду . . . ”). “Бюлетень УЄО в ПА”, ч. 2, 1960, сторн. 15.

^6в) (Кузів, В.) — Пропам’ятний фонд ім. пастора В. Кузіва. “Ка­надійський Ранок”, ч. 935, 1961.

®⁹) (Кузів, В.) — (Окремі згадки й дрібні статті про В. Кузіва в часописах: 1) “Віра і Наука”, Коломия, 1925-1939; 2) “Ді­ло”, Львів; 3) “Українські Вісті”, Новий Ульм; 4) “Україн­ська Трибуна”, Мюнхен; 5) “Наше Життя”, Авгсбург; 6) “Не­діля”, Ашафенбург; 7) “Час”, Фюрт; (всі часописи на скитальщині за час від 1946-48 pp.); 8) “Канадійський Ранок”. Вінніпег, і “Свобода”, Джерзи Ситі — за увесь час.

⁷⁰⁾       Липа, Ю. — Велитенське завдання. Святе Письмо рідною мо­вою. “Рідна Мова”, Варшава, ч. 2 (74), 1939; “Віра і Куль­тура”, Вінніпег, ч. 12 (60), 1958, сторн. 1-5.

⁷⁰а) Листи зо скитальщини (кількох дописувачів). “Канадійський Ранок”, ч. 663, 1948.

⁷¹⁾       Оглоблин, Ол. — “Грушевський Михайло” . . . “Енц. Україно­знавства”, словникова частина, том 2-ий, сторн. 454-та.

⁷²⁾       (Перша Укр. Пресвітерська Церква) — (двомовна брошура): Golden Jubilee. (1909-1959). First Ukrainian Presbyterian Church in Irvington, N.J. June 27, 1959. Banquet. (Newark, N.J., 1959).

⁷³⁾       Перша Укр. Пресвітерська Церква, Нюарк-Ірвінґтон, Н. Дж. (Короткий нарис її історії . . . ) “Канадійський Ранок”, чч. 926- 928 і дальші, 1960.

⁷⁴⁾       Приятель - Новий переклад Святого Письма. “Канадійський Ранок”, чч. 734-735, 1951, сторн. 5-та.

^7і) Резолюції Конференції працівників Укр. Єванг. Церкви 22-25 травня 1947. “Всеукр. Гром. Рел. Збірник”, кн. II, На Чужині, 1948, сторн. 59-61.

^7в) Соболь, В. і Фариняк, Е. — Пастор В. Кузів на вічу в Детройті, ЗДА. “Канадійський Ранок”, ч. 674, 1949.

⁷⁷) С(тандрет), Л. — Дещо про життя бл. п. пастора Василя Ку­зіва. “Канадійський Ранок”, ч. 905, від 15 серпня 1958, сторн. 1-2.

^7Ч) Ц(егельський), Л. — Перша Укр. Пресвітерська Церква Св. Петра і Павла в Нюарку, Н. Дж., (Огляд розвою . . . ) (Бро­шура, без подання місця видання) 1927.

⁷⁸а) Його ж — Звідки взялась і що то є єванг. віра? Гільверсум 1955, 32 ст.

⁷⁰) Чернецький, А. — Пам’яті Доброї Людини (Жмут споминів на могилу пастора Василя Кузіва). “Канадійський Ранок”, ч. 908, листопад 1958.

⁷⁹а) (Чернецький, А.) — Помер Антін Чернецький. “Свобода”, ч. 34, 1963.

⁸⁰⁾       Федів, С. — Суперінтендент В. Кузів серед скитальців в Ан­глійській зоні. “Канадійський Ранок”, чч. 658-659, 1948.

⁸¹⁾       Фесенко, М. — 3 духового життя української еміграції в Чехословаччині (В. Кузів в Подєбрадах). “Віра і Наука”, Коло­мия, ч. 2, 1925, сторн. 15-16.

⁸²⁾     Хто ми? — Декілька зауваг про науку й завдання Укр. Єванг.

Церкви . . . 2-ге вид. Франкфурт н/Майн 1946, сторн. 4-та. ^яз) Юків, Л. — Блюмфільдська Колегія і Семінарія (В Блюмфільд,

Н.     Дж.) “Канадійський Ранок”, ч. 906, 1958.

⁸⁴) Боровський, В. — Нова українська Біблія. “Євангельський Ра­нок”, чч. 955-956, за листопад-грудень 1962, сторн. 10-та.

^Я5) Пасічник, Ів. — Пастор Василь Кузів (Спомини). “Євангель­ський Ранок”, чч. 963-964, 965-966, 967-968, 969-970, за 1963 рік і далі в рукописі, сторн. 51-90.

^8G) Іларіон, митрополит ■— Біблійні Студії, том І, Вінніпег 1963. ⁸⁷) Н. В. Blavatsky — The Secret Doctrine, Vol. 1, 4th ed., Adyar... 1938, p. 63rd.

СПИСОК ОСІБ, ЯКІ СВОЇМИ ПОЖЕРТВАМИ УМОЖЛИВИЛИ ПОЯВУ В СВІТ ЦІЄЇ КНИЖКИ

Я. Яворський                $10.00

Г. Домашовець             $10.00

Павло Пасічник             $10.00

Іван Пасічник ..........    $80.00

Паст. І. Р.-Ковалевич $25.00 Видавничий Фонд

ім. Паст. В. Кузіва       $250.00

Іван і Анна Дусаненки $15.00 Семен і Марія Кунікевич $5.00

Петро Гончар                 $5.00

Домнікія Різниченко      $10.00

В. Назарук ..............     $5.00

Ольга і Михайло Задор $2.00

Марія і Лев Биковські  $150.00

Петро Боднар               $10.00

Марія Кравець              $10.00

Іван Журківський           $3.00

Михайло Савицький      $10.00

Михайло Кава              $25.00

М. Миколаєнко              $1.00

Д-р Іван Розгін            $15.00

Юсгина Чимборик          $5.00

Е. Базавлак .............     $5.00

Д-р Михайло Яремко    $15.00

Григорій Пінюта            $20.00

Володимир Ремптер        $5.00

В. Пащак                      $2.00

Іван Левенець               $5.00

Іван Вардинець            $10.00

К. Даум ..................   $10.00

М. Ступницький             $2.00

Юрій Федунець              $5.00

Олександра Палієнко      $5.00

Паст. Василь Вінявський $5.00

Ілія Басараба                $3.00

Ілія Лисогор                $25.00

К. Басняк                   $10.00

J. J. Karasievich           $10.00

J. Butowski                   $2.00

В. Новак .................     $5.00

Володимир Сковрон       $5.00

Анастасія Петращук      $10.00

Яків Кузів                   $50.00

Федір Семко                 $3.00

Дженет Марта Моррей   $20.00

Д-р Василь Розгін         $10.00

Паст. В. Кучинський $5.00 Жіноче Товариство при Укр. Пресв. Церкві

в Ірвінгтоні, Н.Дж. $20.00 Олександер Лободоцький $5.00

Паст. В. Боровський       $5.00

Іван Паньків                 $5.00

Тимофій Льода             $10.00

Петро Фурик               $10.05

Вадим Яровенко            $5.00

Данило Кузів             $100.00

Я. Крестинський            $5.00

Паст. А. Баб’юк             $2.00

Марія Бучак              $200.00

Федір Селігор                $2.78

М. Семчишин                $0.70

Михайло Подворняк     $12.50

Марія Сопінка...........     $5.00

Дмитро і Марія Горбаї     $5.00

Катерина Моравська      $5.00

СПИСОК СВІТЛИН[12])

сторінки

1.       Єпископ Василь Кузів у 1935 році ........................  5

2.       Паст. В. Кузів зі своїм батьком і мамою ...............  13

3.       Світлина Бережанської “Молодої України” ............  14

4.       Учні й учителі третьої гімназійної кляси в Бережанах

у 1903 році .........................................................  16

5.       Закладання наріжного каменя під Українську Пресвітерську Церкву в Нюарку в 1910 році        19

6.       Перша Руська (Українська) Пресвітерська Конвенція Альберти, 6-го липня 1915 р        20

7.       Паст. В. Кузів з Церковною Радою Укр. Пресвітерської Церкви в Нюарку, Н.Дж., в 1917 р       23

8.       Недільна Школа при Укр. Пресвітерській Церкві

в Нюарку перед 1918-тим роком ............................  25

9.       Укр. Пресвітерська Церква в Нюарку. (Перший будинок) 35

10.    Паст. В. Кузів всередині Укр. Пресвітерської Церкви

в Нюарку. Рік 1925                                                 36

11.    Будинок Блюмфільдського Каледжу й Духовної Семінарії 18

12.    Будинок бурси при Блюмфільдському Каледжі та Семінарії  22

13.    Паст. В. Кузів зі студентами Укр. Відділу при Блюмфільдському Каледжі та Семінарії в 1922-му р. 29

14.    Молодь при Укр. Пресвітерській Церкві в Нюарку,

яка в 1925 р. приступила до першого причастя           37

15.    Паст. В. Кузів на весні 1926 року ......................  26

16.    Будинок у Нюарку в якому жив паст. В. Кузів у 1933 р. 43

17.    Хор Укр. Пресвітерської Церкви в Нюарку в 1934 р 44

18.    Після укр. євангельського богослужения перед німець­кою Євангельською Церквою в Коломиї в 1926 р.    39

19.    Чоло процесійного походу укр. реформованих єванге­ликів в Коломиї 15-го вересня 1935 р     46

20.    Ординація на єпископа Укр. Євангельсько-Реформова­ної Церкви паст. В. Кузіва          49

21.    Єпископ В. Кузів після богослужения в Укр. Єв.-Рефор­мованій Громаді в містечку Степані на Волині  51

22.    Єпископ В. Кузів бере участь у Святі Реформації

в м. Рівному на Волині .........................................  53

23.    Пастирська Конференція Укр. Єв.-Реформованої Церкви

в 1937 р. в м. Делятині ........................................  54

24.    Учасники Синоду Укр. Єв.-Реформованої Церкви

в 1937 р. в Коломиї .............................................  57

25.    Єпископ В. Кузів під час відвідин Укр. Єв.-Реформованої Громади в с. Яблонові, Поділля         58

26.    Єпископ В. Кузів відвідує Укр. Єв.-Реформовану Громаду в м. Олександрії, Волинь        48

27.    Учасники богослужения під час Пастирської Конфе­ренції Укр. Єв.-Реф. Церкви в м. Делятині в 1937 р  50

28.    Єпископ В. Кузів під час відвідин Укр. Єв.-Реф. Громади

в с. Перемилові, Поділля, в 1939 р.......................... 56

29.    Єпископ В. Кузів між членами Укр. Єв.-Реф. Громади

в с. Кобиловолоках, Поділля .................................  47

30.    Єпископ В. Кузів серед укр. євангельських скитальців

в Ашафенбурзі, Німеччина, в 1947 р..................... 60

31.    Єпископ В. Кузів з групою укр. євангеликів та членами укр. проводу табору для скитальців в Корнбергу,

Німеччина, в 1947 р. ............................................  62

32.    Єпископ В. Кузів оглядає укр. табір для скитальців

в Корнбергу, Німеччина, 1947 р. ............................  62

33.    Єпископ В. Кузів в укр. скитальчому таборі в Корнбергу біля авта в якому відвідував табори  63

34.    Єпископ В. Кузів серед укр. євангельських скитальців

в Ноєндетельсау, Німеччина, в 1947 р..................... 65

35.    Учасники укр. євангельського богослужения в м.

Аугсбургу, Німеччина, 1947 р. ...............................  66

36.    Єпископ В. Кузів проповідує під час укр. євангель­ського богослужения в Ауґсбурґу в 1947 р  67

37.    Єпископ В. Кузів читає Св. Письмо під час Богослужения в укр. скитальчому таборі в Регенсбургу, Німеччина,

в 1947 р.............................................................. 68

38.    Єпископ В. Кузів оглядає скитальничий табір в

в Ерлянґені, Німеччина.......................................... 68

39.    Церковна Рада і Будівельний Комітет Укр. Пресвітерської Церкви в Ірвінгтоні в 1948 р  70

40.    Єпископ В. Кузів зі своєю дружиною Софією та

членами своєї родини ...........................................  73

41.    Учасники богослужения, яке відбулося з нагоди Собору УЄО в ПА в 1955 р. в Детройті, Міч    75

42.    Перший Собор Українського Євангельського Об’єднання в Північній Америці, що відбувся в 1922 р.

в Рочестері, Н. Й                                              105-106

ЗМІСТ                            Сторн.

ПЕРЕДМОВА                                                                     7

ВСТУП ......................................................................... 12

ПЕРЕБІГ ЖИТТЯ Єпископа В. Кузіва...............................    13

1887 — Народження ............................................    13

1887-1904 — Старокраєві ранні часи                          13

1904 — Приїзд до ЗДА ..........................................    14

1904-1907 — Американські ранні часи                        15

1907-1910 — Богословські студії ............................    18

1910 — Рукоположения на пастора                            18

1910 — Одруження ..............................................    21

1910-1912 — Перший період пасторування

в Ню Йорку, Н. Й. ......................................    21

1912-                                   1917  — Перший період пасторування

в Нюарку, Н. Дж..........................................   22

1913-                                   1917..................................................... — Перший період професорування в Блюмфільді, Н. Дж                                                                    22

1917-1920 — Перебування в Канаді                            27

1920-                                   1927..................................................... — Другий період професорування в Блюмфільді, Н. Дж        ............................................................ 27

1921                  -1925 — Другий період пасторування

в Ню Йорку, Н. Й........................................... 27

1921-                 1924           — Зносини з проф. М. Грушевським       28

1922 — Заснування УЄО ........................................... 30

1924 — Виїзд пастора П. Крата в Зах. Україну ..........    31

1925-1927 — Співпраця з д-ром J1. Цегельським .....    32

1925 — Перша місія в Зах. Україну ..........................    32

1925 — Поновна співпраця з проф. М. Грушевським ..    34

1925-                                   1935  — Другий період пасторування

в Нюарку, Н. Дж............................................ 34

1926-                 1951           —Співпраця з проф. Ю. Кириченком       35

1926  — Поміч православним ..................................    38

1926  — Друга місія в Зах. Україну                               38

1927 — Третя місія в Зах. Україну                                40

1927 — Перебування в Києві ................................    40

1929-1940 — Вплив господарської кризи                     42

1933 — Четверта місія в Зах. Україну                          43

1935 — П’ята місія в Зах. Україну...........................    43

1935 — Рукоположения на єпископа (суперінтендента)   45

1936 — Приїзд до Нюарку, Н. Дж., по дружину ............ 45

1935-1936 — Започаткування перекладу Св. Письма на

укр. мову                                                       52

1937                  — Перші відвідини Швейцарії .............................. 55

1938-1939 — Перебування в Нюарку, Н. Дж.                      55

1939 — Шоста місія в Зах. Україну................................    55

1937-1942 — Вихід з друку перекладу Нового Заповіту

з Псалтирем на укр. мову ............................... 55

1939 — Приїзд з дружиною до Нюарку, Н. Дж.                    58

1939 — Сьома місія в Зах. Україну .................................. 58

1925-1939 — Наслідки єванг. місійної діяльности в Зах.

Україні ......................................................    58

1939 — Другі відвідини Швайцарії                                     59

1939                  — Спроби організації укр. єванг. церкви в Філа­

дельфії, Па.................................................    59

1940                  — Праця в гаражі ............................................ 59

1941-1946 — Праця в “Вестерн Електрік Ко.” ................... 59

1946-1948 — Перебування в Европі серед укр. скитальців   59

1948                  — Треті відвідини Швайцарії                                66

1948-                                  1955   — Третій період пасторування

в Ірвінгтоні, Н. Дж..                                         69

1949                  — Укр. Єванг. Альманах ................................    71

1949-                                 1951 — Розвиток культурно-інформаційної діяльности    71

1950                  — Посвячення нової церкви в Ірвінгтоні, Н. Дж.     71

1950-                                  1958      — Співпраця з УВАН в Ню Йорку, Н. Й. 71

1951                  —Кирило-Методіївське Братство                          71

1951-                                                     Смерть                     проф. Ю. Кириченка 74

1952                  — Погіршення здоровля 74 1954 — Прощальна гостина         74

1954                  — Відхід на емеритуру                                       76

1954-                                  1955 — Тимчасове пасторування в Ірвінгтоні, Н. Дж.     76

1955-                                  1957                    — Перебування на емеритурі 76

1955                  — Закінчення перекладу Св. Письма на укр. мову 76

1957                  — Обрання почесним членом УЄО 76 1957-1958 — Поновне пасторування в Ірвінгтоні, Н. Дж.    76

1958                  — Смерть                                                         77

РОДИНА ...........................................                            77

ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ:                                           77

Єпископа В. Кузіва як: людини

церковно-релігійного діяча                78

громадянина                                    81

педагога                                         82

публіциста                                       82

науковця                                        83

Підсумок характеристики:                                               84

Єпископ В. Кузів як “Великий Єретик”                               84

Значення єпископа В. Кузіва для українства                      85

ПОХОРОН:                                                                     86

Загальне ............................................................   86

Промова пастора Л. Жабка-Потаповича                      86

Промова пастора В. Боровського                                86

ПІСЛЯСЛОВО .............................................................    88

РЕЗЮМЕ англійською мовою                                             89

ДЖЕРЕЛА: .....................                                               91

Особисті                                                                 91

Листування                                                             91

Друковані                                                               91

СПИСОК ЖЕРТВОДАВЦІВ                                                 97

СПИСОК СВІТЛИН                                                           99

ЗМІСТ ....................................................................... 101

Світлина першого Собору УЄО в ПА в Рочестері

14-16.III.1922 р.                                             105-106

Перший Собор Українського Євангельського Об’єднання в Північній Америці, що відбувся 14-16 березня 1922 року в Рочестері, Н. Й. ГОРІШНІЙ РЯД (читай зліва направо): Піюп. Іван Саластин, — тоді в Рочестер, Н. Й.; Семен Гура, диригент хору, — тоді в Ошаві, Онт.; паст. М. П. Березинський; паст. В. Купчинський; Д-р В. Лоса (чех) з Пітсбургу, Па.; Шоста і сьома особа ближче невідомі; Паст. Ілія М. Глова з Едмонтону; паст. Іван Бо друг, — тоді в Монтреалі, Квеб.; студент богословія — Іван Робертс-Ковалевич; паст. Олекса Нижанківський, тоді в Гартфорд, Конн.; паст. Лев Бучак, тоді в Торонто, Онт., Канада; паст. П. Крат. СЕРЕДНІЙ РЯД: Пані Коритко з дитиною, Рочестер, Н. Й.; паст. Й. Й. Валентійчук, з Пітсбургу, Па.; дияконка Марія Сопінка з Пітсбургу, Па.; бр. Романів, кольпортер Святого Письма в Детройті, Міч.; паст. М. Паюк, тоді ще студент в Гартфорд, Конн.; дияконка Марія Бучакова з Корецьких; американець, прізвище нам не знане; паст. Іван Яцентій, Пассаїк, Н.Дж.; бр. Петро Галенда, кольпортер Святого Письма з Мекиз Рокс. Па.; паст. Іван Коцан, тоді в Нюарку, Н.Дж.; паст. Теодор Галенда, тоді на Пітсбуржчині; паст. Василь Кузів, тоді професор в Блюмфільдській Семінарії; паст. Зенон Бичинський, редактор “Канадійського Ранку”; бр. Ол. Шумський, старший брат укр. Пресвітерської Церкви в Нюарку, Н.Дж.; паст. Дмитро Галенда з Пітсбургу, Па.; дияконка Марія Дацко з Пітсбурга; жінка поруч неї не знана. ТРЕТІЙ РЯД: с. Саластинова, паст. Вандорен, в церкві якого відбувався Собор, паст. Дж. М. Шейвер, тоді в Форт Вільям, Онт., Д-р В. Д. Лоск, суперінгендент в Нюарку, Н.Дж.; Д-р Дж. А. Гонтер з Тюлон, Ман.; далі сидить двох американських проповідників, а ще далі один канадійський пастор, — прізвища усіх трьох незнані; Д-р Колин Йонґ, суперінтендент

неанглосакських місій в Пресвітерській Церкві Канади; остання — с. Галенда з Пітсбурга, Па.

First Convention of the Ukrainian Evangelical Alliance of North America, Rochester, N.Y., March 14-16, 1922.

В Українському Євангельському Об’єднанні Північної Америки

можна замовляти:

УКРАЇНСЬКА БІБЛІЯ, перекладу митрополита Іларіона дол. 4.25

УКРАЇНСЬКА БІБЛІЯ, пер. П. Куліша.............................. 2.00

НОВИЙ ЗАПОВІТ, перекладу митр. Іларіона.................... 0.75

ГАЙДЕЛЬБЕРГСЬКИЙ КАТЕХІЗМ, або наука засад віри

Євангельсько-Реформованої Церкви ......................  0.25

КНИГА ХВАЛИ, співаник зредагував паст. І. Р.-Ковалевич .... 1.50 Г. Сковорода: КАТЕХИЗИС АБО ПОЧАТКОВІ ДВЕРІ ДО

ХРИСТИЯНСЬКИХ ЧЕСНОТ ....................................  0.20

Б. Грагам: МИР З БОГОМ ............................................  2.00

Г. Бранденбург: ДОРОГА ДО ХРИСТА............................ 1.00

Г. Бранденбург: ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА ..............  0.30

Г. Бранденбург: ЩО ПОЧАТИ МЕНІ З БІБЛІЄЮ? .............  0.20

3.      Бичинський: ІВАН ГУС ............................................  1.50

Д. Галенда: ЩО НАМ РОБИТИ, ЩОБ СПАСТИСЯ?............. 0.50

М. І. Ковалінський: ГРИГОРІЙ САВИЧ СКОВОРОДА .........  0.35

Д-р Л. Цегельський: ЗВІДКИ ВЗЯЛАСЯ І ЩО ТО Є ЄВАН­ГЕЛЬСЬКА ВІРА?        0.25

М. Грушевський: З ІСТОРІЇ РЕЛІГІЙНОЇ ДУМКИ НА УКРАЇНІ 2.00 М. Костомаров: КНИГИ БИТІЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ .... 0.50

В. Боровський: ЩЕ І ЩЕ ПРО “ВІРУ БАТЬКІВ” ................  0.10

В. Боровський: ІСТОРІЯ МОЙОГО ВИЗВОЛЕННЯ .............  0.50

В. Боровський:ТЕОДОСІЙ ДОВГАЛЮК (життєписна довідка) 0.20

П. Крат: УКРАЇНСЬКА СТАРОДАВНІСТЬ ........  брошурована 2.00

в оправі 2.50

УКРАЇНСЬКИЙ ЄВАНГЕЛЬСЬКИЙ ТРЕБНИК брошурований 1.50

в оправі 2.00

Лев Биковський: ВАСИЛЬ КУЗІВ, його життя й діяльність .... 2.00 Ф. С-чук: ХРИСТИЯНСТВО І НАЦІОНАЛІЗМ ...............................................................................  1.50

Передплачуйте й читайте орган

Українського Євангельського Об’єднання в Північній Америці ЄВАНГЕЛЬСЬКИЙ РАНОК.

Виходить двомісячно.

Річна передплата 3.00 дол.

На просьбу висилається оказові числа.

Замовляти: Ukrainian Evangelical Alliance of N. A.

22146 Kelly Road

East Detroit, Mich., 48021, U.S.A.

Іііна 2.00 дол.

^ 1-ШИЙ РЯД: Зліва сидять на землі п’ять студентів вегревільської при­ватної пресвітерської школи: 1. Михайло Пухкий, 2. Теодор Періх, 3. Іван Орчук, 4. Іван Верхомин, 5. Василь Орчук. Перед ними лежить на траві Семен Гура, диригент церковного хору; біля нього сидить на землі пастор А. М. Залізняк, місцевий душпастир і вчитель. Біля нього сидить суперінтендент місій Rev. Wm. Simons і знову чотири студенти тої самої школи: перший — Василь Франчук, другий Іван Рурик, третій Ілія Порайко і Дмитро Никифорук. Ліворуч від нього, в кінці ряду сидять двоє малих дітей пастора Андрія Вільчинського. Спереду останньо згаданих студентів сидять діти пастора А. М. Залізняка.

2-                 ГИЙ            РЯД: Тут на кріслах сидять делегати й гості: Перша зліва є мама покійного пастора Иосифа Чернявського, замордованого католицьким фанатиком в Гудеве, Саск. 2. Учителька школи Miss E. Stuart, 3. учителька Miss МсКіе, 4. з дитиною на руках дружина паст. Ілії Евстафієвича, 5. дияконка Miss Lang, 6. Mrs. Alexander Brown, дружина доктора Бравна,

7.     Mrs. G. R. Lang-, дружина Д-ра G. R. Lanp’a, convener’a Пресвітерії,

8.    Mrs. D. G. MacQueen, дружина модератора Альбертійського Синоду, Д-ра D. G. MacQueen, 9. Mrs. R. H. McPherson, дружина секретаря Пресвітерії, паст. R. Н. McPherson, 10. Емілія Плав’юк, дружина паст. Володимира Плав’юка, 11. А. Вільчинська, дружина паст. А. Вільчинського, 12. Анна За­лізняк, дружина паст. А. М. Залізняка, 13. Дві сестри (студентки) Стася й Настуня Мельниківни.

3-              ТІЙ  РЯД: 1. Делегатка П. Федорова, 2. Микола Чернявський, брат за­мордованого паст. Чернявського, 3. Григорій Винничук, 4. Микола Харук,