У центрі Євангелія – вістка про те, що Ісус зійшов з неба, щоб принести спасіння грішникам. Він здійснив це через Свою жертву на хресті. У Нікейському символі віри ми сповідуємо: "І був розп'ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований. І воскрес у третій день, згідно з Писанням". Коли ж ми читаємо Апостольський символ віри, що використовується переважно на Заході, то знаходимо цікаве доповнення: "Котрий страждав за Понтія Пилата, був розп'ятий, помер і був похований, зійшов у пекло, у третій день воскрес із мертвих". Бачимо, що між похованням та воскресінням Христа додані слова "зійшов у пекло". Багато часу цей вислів викликав суперечки, і навіть до сьогодні він тлумачиться по-різному.

Ось чому слід задати кілька питань:

1. Що рання церква мала на увазі під "сходженням у пекло"?

2. Чому ці слова були додані до Апостольського символу віри?

3. Що сьогодні різні церкви говорять про "сходження в пекло"?

4. Чи схиляє Писання до буквального розуміння цього сходження?

5. Чи важливе це вчення для нас сьогодні?

1. Що рання церква мала на увазі під "сходженням у пекло"?

На це питання відповісти нелегко, оскільки вже у ранній церкві дотримувались різних позицій щодо "сходження Христа в пекло". Я наведу декілька з них:

а) Отці церкви, особливо в перші століття, під "сходженням" мали на увазі лише те, що Христос дійсно помер. Він зійшов у "шеол" або "гадес" – до мертвих. Його воскресіння було "звільненням із гадесу" (отці посилались на такі тексти, як Мт. 12:40 і Дії 2:24,27,31). В цьому випадку "сходження" вказувало лише на дійсність смерті, оскільки Ісус Христос був дійсно правдивою людиною. Це означає, що після Своєї смерті Христос не зійшов у певне "географічне" пекло. Одним із прибічників такого підходу був Тертуліан.

б) Інші стверджували, що Христос зійшов у пекло, щоб звістити Євангеліє віруючим Старого Заповіту. Небеса були зачинені після гріхопадіння. Адам, Мойсей, пророки, Іван Хреститель та інші очікували Христа. Саме через Христове тріумфальне звіщення Своєї перемоги вони були звільнені з в’язниці, де вони перебували, і піднесені на небо. На підтвердження цієї думки часто звертаються до 1Петр. 3:18-21. Цей підхід був властивий для Оригена, Кирила Єрусалимського та інших.

в) Серед інших отців панувала думка, що Христос буквально зійшов у пекло, щоб проповідувати Євангеліє тим, хто помер, не знаючи Його: як юдеям, так і гелленам. Мертвим надавався "другий шанс": вони все ще могли покаятись і піднятись на небо. Це стосувалося особливо "добрих поган": тепер вони отримали можливість почути Євангеліє і навернутись. Цього навчали такі богослови, як Ориген та Климент Олександрійський. Було очевидним, що вони перебували під впливом язичницької філософії. Тому їхні ідеї були визнані церквою єретичними (див. Євр. 9:27; Мк. 16:16; Лук. 16:20 і далі).

г) Четверте тлумачення полягало в тому, що Христос буквально зійшов у пекло, щоб перемогти смерть і сатану, який володів владою над смертю. Христос вивів святих із пекла, наче армію (на підтвердження посилались на Кол. 1:18). Климент Олександрійський, Євсевій та інші дотримувались цієї думки. Вона стала однією з найбільш популярних, що пізніше розвинулось у вчення про "переможне сходження в пекло": Христос став людиною, щоб підкорити пекло, сатану і смерть.

2. Чому ці слова були додані до Апостольського символу віри?

Апостольський символ віри не був складений за один день. Хоча його основана структура існувала уже наприкінці другого століття, з часом до нього вносились доповнення. Слова "зійшов у пекло" були пізнім доповненням, приблизно наприкінці четверного століття.

Відомий церковний історик Дж. Келлі правильно зауважив, що ця фраза була додана тому, що слова "розп’ятий", "страждав", "помер", "похований" стосувалися лише видимої сторони життя Ісуса. Але бракувало "розлогого пояснення про те, що ж трапилось через усі ці події,   як було досягнуто викуплення людей через послідовність цих подій Ісусового життя".

Це означає, що вставка цієї фрази відображала в першу чергу не ідею про буквальне сходження в пекло, а узагальнення всього викупного значення Ісусових страждань. Тому Апостольський символ віри спочатку вказує на тілесні страждання і смерть Христа, а потім пояснює їх духовне значення! Це було важливим доповненням, адже чимало інших людей помирало жахливою смертю. Чому ж смерть Христа була особливою?! Тому що Він – справжня і праведна людина і справжній Бог водночас – взяв на Себе прокляття пекла замість нас. Таким чином Він викупив нас і став нашим Спасителем.

Хоча древні богослови, можливо, думали про буквальне розуміння сходження, все ж причину появи цієї фрази у символі слід знаходити в тому, щоб показати, як через Христову смерть ми викуплені від прокляття гріха, як Божий гнів усунуто і ми примирені з Богом.

3. Що сьогодні різні церкви говорять про "сходження в пекло"?

Й до сьогодні існують різні тлумачення сходження в пекло. Ми наведемо деякі з найбільш важливих:

1. Римо-католицька церква вважає, що Христос зійшов у пекло після Своєї смерті і поховання. Святі Старого Заповіту очікували Христа в особливому місці ("limbus partum"), допоки Він не визволить їх. До моменту визволення небеса були зачинені, душі віруючих Старого Заповіту були позбавлені можливості бачити Бога. Але Своїм сходженням Ісус відкриває їм небеса.

Православна церква не має чітко визначеної позиції з цього приводу. Але в авторитетному катехізисі митрополита Московського Філарета викладена в цілому та ж позиція, якої дотримується Рим.

2. Лютеранська церква теж вірить, що Христос буквально зійшов у пекло після Своєї смерті. Але, згідно із проповіддю Мартіна Лютера, яку він виголосив у місті Торгау, Христос зійшов у пекло, щоб повністю зруйнувати його силу: ні пекло, ні диявол не може забрати нас із рук Христа чи ще якось зашкодити нам. Це означає, що Христос зійшов у пекло як прославлений Господь!

3. У статтях із реформатських віровизнань з цього приводу ми немов би чуємо голос  Жана Кальвіна. Він вважав, що "сходження" було важливим для нашого викуплення і його слід відрізняти від смерті і поховання. Річ у тім, що Христос не лише помер, але й переніс тортури засудженої людини. Він взяв на Себе прокляття пекла, яке заслужили ми як грішники, і страждав від Божої відплати, вгамував Його гнів і задовольнив Його справедливість. Кальвін звертався до Євр. 2:14,15 і робив висновок, що Христові страждання були також переможною битвою із сатаною, смертю і пеклом.

Кальвін відкидав ідею про буквальне сходження в пекло і звільнення віруючих Старого Заповіту. Він тлумачив "сходження" образно. Сходження мало місце не після, а перед смертю Христа, коли Він страждав на хресті і відчував Себе залишеним. Впродовж трьох годин темряви Він взяв на Себе Боже прокляття і переживав агонію проклятої людини, яка знає про любов Божу, але не відчуває її. Таким чином Він визволив нас від страждань і мук пекла (див. також  Євр. 5:7-10). Після цього Христос віддав Свого духа в руки Отця, з чого можна зробити висновок про малоймовірність Його сходження до пекла після смерті.

4. Чи схиляє Писання до буквального розуміння сходження?

Отже, як ми побачили, православна, римо-католицька та лютеранська церкви стверджують, що Христос буквально зійшов у пекло після смерті, в той час як реформатські віровизнання заперечують це і розуміють вираз "зійшов у пекло" як узагальнення значення Христових страждань. Реформатський погляд узгоджується із намірами, якими керувались у ранній церкві, доповнюючи символ віри цією фразою.

Але чи схиляє Писання до буквального розуміння сходження в пекло? Важко відповісти на це питання коротко. Але я хотів би зробити кілька ремарок відносно ключового уривку, на який опираються прибічники буквального розуміння сходження – 1Петра 3:18-21:

Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений, Яким Він і духам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав; вони колись непокірливі були, як їх Боже довготерпіння чекало за Ноєвих днів, коли будувався ковчег, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води. Того образ, хрищення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа...

Особливу увагу звернемо на слова: Духом оживлений, Яким Він і духам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав. Грецьке слово, що тут перекладено як "звіщав", може також означати "свідчити", "проголошувати"; в цьому випадку – проголошувати остаточну перемогу на хресті.

Але кому звіщав Христос? Кому проголошував Євангеліє Своєї перемоги? "Духи у в’язниці" – це радше злі духи, а не люди часів Ноя. В грецькому оригіналі використовуються різні слова для позначення "духів" у вірші 19 та "душ" Ноя і його сім’ї у вірші 20. Додамо, що інші близькі тексти – 2Петра 2:4-5 і Юд. 6 теж схиляють до думки, що духи у в’язниці – це не люди. А це означає, що ідея про звільнення віруючих Старого Заповіту навряд чи може опиратися на цей текст.

Важливе й інше питання: де і як Христос свідчив про Свою перемогу? Чи справді Він сходив у пекло? Чи означає слово "зійшов" буквальне сходження у певне географічне місце? Цей текст не дає для цього серйозних підстав. Цікаво, що грецьке слово, перекладене як "зійшов" у вірші 19, вживається також у вірші 22. Але там воно стосується не "сходження" (додолу), а навпаки – вознесіння Христа на небеса! Ось чому деякі екзегети вважають, що весь цей текст говорить не про сходження (додолу), а про вознесіння Христа. Це було Його свідченням і проповіддю усім невіруючим і духам у пеклі: Христос – справді Цар! (пор. Еф. 4:9,10).

Я не можу приділяти надто багато уваги одному уривку, але хочу показати, що "ключовий текст" для буквального розуміння сходження в пекло насправді не містить того, що у ньому вбачають. І ми повинні керуватись перевіреним правилом у богослов’ї: не базувати жодне вчення на незрозумілому тексті. На жаль, саме це й трапилось у випадку із вченням про "сходження в пекло": у Писанні немає жодних чітких свідчень на його підтримку. Тому нам тут слід бути дуже обережними.

5. Чи важливе це вчення для нас сьогодні?

На перший погляд, ми могли б сказати: гаразд, ця фраза є настільки суперечливою, що можливо краще її взагалі викреслити із Апостольського символу віри? Але це був би надто радикальний крок. Кальвін називав "сходження" "узагальненням нашого викуплення" і писав: "Якщо ми відкинемо це твердження із символу віри, ми втратимо багато плодів Христової смерті" ("Настанови у християнській вірі", II.16.8). Сходження дає відраду віруючим у їхніх стражданнях. Як ми вже переконались, лише додаючи цю фразу, ми можемо ясно бачити в Апостольському символі віри значення Христових страждань і смерті!

Отже, вчення про сходження в пекло Христа на хресті впродовж трьох годин темряви є великою відрадою для віруючих: "у смерті ми вже не повинні боятись того, що приборкав наш Владика" ("Настанови", II.16.11). Христос взяв на Себе наші немочі і болі (Іс. 53) та розуміє нас, коли ми страждаємо (Євр. 4:15).

Але важливо не лише приймати, але й вірно розуміти цю важливу фразу. Ідея славного і буквального підкорення пекла, що сповідується католиками та православними, часто впливає і на розуміння самого спасіння!

Бо що ж означає спасіння? Це прийняття Христом на Себе того прокляття, яке ми заслужили, чи суть спасіння полягає в тому, що Христос бореться із сатаною і смертю? В чому полягає мета спасіння: в тому, щоб грішники були примирені з Богом чи в тому, щоб перемогти сатану?

Я би сказав, що важливе і те, і інше. Але ідея "переможного сходження в пекло" легко відвертає нашу увагу від нашої особистої вини і спонукає нас розглядати людину радше як бідолашну жертву, ніж як бідолашного грішника! Ця ідея виглядає як космічна драма, у якій Христос і сатана – дійові особи, а людина – лише спостерігач. Така ж небезпека існує і з фільмом "Нарнія". Є жертви і злочинці – але де Посередник, де примирення з Богом? Звісно, ми – жертви сатани, але це тому, що в Адамі ми всі згрішили і відпали від слави Божої!

Висновок

У вченні про сходження Христа ми знаходимо ясний і відрадний виклад значення нашого спасіння від вини та гріха. Це належно відображено у Гейдельберзькому катехізисі (питання 44):

Чому в Символі віри додається: «і зійшов у пекло»?

Щоб в нездоланних спокусах запевнити мене і надати щедру втіху в тому, що мій Господь Ісус Христос визволив мене від пекельних страху і болю. Він уможливив це визволення, перетерплюючи невимовний страх, біль, душевну тривогу і пекельні жахи, в які був занурений протягом всього Свого страждання, а особливо на хресті.