11.04.2014
Скачати в інших форматах:

Корнеліс Бейл

Опора і втіха. Основи віри згідно з Гейдельберзьким Катехізисом

ЧОМУ ВІН ЗВЕТЬСЯ ІСУС. Недільний день 11

 

Запитання 29:         Чому Син Божий названий Ісусом, що значить "Спаситель"?

Відповідь:                Тому що Він спасає нас від наших гріхів, і ні в кому іншому не можна знайти спасіння.

 

Коли Бог Син став людиною, Він отримав ім’я Ісус.

Це сталося за наказом Бога. І Марія, і Йосип незалежно один від одного почули – через ангела – що Він так має зватися.[72] Це дуже важливо, бо цим іменем не хто інший, як Сам Бог, позначив, що Він послав Свого Сина, щоб врятувати нас від гріхів. Про це свідчить і саме ім’я. Ісус в Новому Заповіті означає те саме, що й Єгошуа (Ісус) в Старому Заповіті. Повністю це означає: Господь – наше спасіння.[73]

В імені Єгошуа ми не бачимо нічого особливого. Тоді як почувши "Ісус", ми думаємо про Єдиного. Та все ж за тих часів це не було тим ім’ям, почувши яке люди здивовано поглядали б. Багато людей мали таке ім’я.[74]

Відтак, Син Божий не отримав нового імені, і в цьому відношенні також уподібнився людям Свого народу чи братам.[75]

Та унікальність цього Ісуса полягає у тому, що за спасінням він не відсилав до ГОСПОДА. Він Сам був ГОСПОДОМ, що мав врятувати Ізраїль.[76] Тому сьогодні вже ніхто не може називатися Ісусом. Але як сприйняв світ велику новину про прихід єдиного істинного Ісуса, нашого Спасителя?

 

Ісуса ніколи всі не визнавали

 

У світі проблем більше, ніж достатньо. Тривожні попередження небезпідставні. В багатьох сферах треба змінювати напрямок дій. З усіх частин світу лунають крики про порятунок. На щастя, надається багато допомоги, становище намагаються покращити. Не хочемо применшувати цього, але ніхто не переймається тотальними діями, які б зробили світ повністю безпечним і щасливим. Ні в кого немає плану чи ідеї, як остаточно викорінити війни, біль, смерть, забруднення навколишнього середовища, самотність, будь-які форми нещастя. Але є Єдиний! Ісус! Бо ті, хто прийме Його, матимуть у Ньому все, що необхідно для їхнього спасіння. Все! Та все ж людство ніколи масово не приймало Ісуса. Ми не знаємо жодного періоду, коли б увесь народ, навіть якщо він називає себе християнським, обрав би Його. Очевидно, ніколи всі не були переконані, що цей Ісус врятує нас. Чому так стається? Де залишаються всі ті люди зі своїми незліченними проблемами? Чому своїми євангелізаціями ми не можемо переконати їх?

Вони називають причину цього. Вони не можуть визнати спасіння, яке здійснив Ісус, дієвим. Він рятує від гріхів, але їм це нічого не каже. Вони навряд чи знають, що таке гріх, і в будь-якому випадку вважають, що світ гнітять зовсім інші проблеми: гонка озброєнь, бідність, безробіття, хвороби, забруднення навколишнього середовища, самотність, злочини. А з цим Ісус нічого не робить, – думають вони. Немає жодного сенсу звертатись до Нього із клопотанням.

 

Вони не бачать, що головний корінь всіх проблем – це гріх. Для них це нісенітниця. А надто те, що одна людина вже 2000 років тому знешкодила цей головний корінь. Та ще й одна-однісінька! Без жодної допомоги. З тим наслідком, що сьогоднішній світ з усіма своїми проблемами має звертатися до Нього.

Доведіть це, – кажуть вони. На підставі чого можемо побачити, що Ісус викорінив причину всього лиха? Кількість аварій, війн, природних катастроф не зменшилася. Хвороби, бідність і тисячі інших нещасть радше примножуються, ніж зменшуються. І християни так само послуговуються страхуванням від пожежі чи нещасного випадку. Вони вразливі так само, як і інші, і можуть невиліковно захворіти. Що тоді має свідчити про те, що вони мають в Ісусі все, що потрібно для їхнього спасіння?

Здається, що їхні докази розсудливі. Хіба у кожного лиха не своя особлива причина? Іноді одна проблема – наслідок іншої, але часто вони майже або зовсім не мають відношення одна до одної. З небезпекою дорожнього руху треба боротися по-іншому, ніж з тяжкими захворюваннями чи кримінальною злочинністю. Землетрус спричинений зовсім іншим, ніж аварія на атомній станції. Кожна з проблем вимагає особливого підходу і вирішення. Тому, вважають вони, нам не залишається нічого іншого, як намагатися відшукати корені кожного окремого зла і знешкодити їх. Думка про те, що гріх – джерело всього лиха, не узгоджується з реальністю. Так вони міркують.

Що каже Ісус на це?

Чи є гріх дійсно злом номер один? Причиною всіх нещасть?

 

Гріхи

 

Ісус, Спаситель. Слово спасати походить зі Старого Заповіту і завжди означає, що тебе хтось врятував із вкрай скрутного становища і дав свободу.[77]

Так вчиняє Ісус. Він рятує від всякої скрути. Це звучить щедро, і Катехізис приєднується до цього, вводячи слово "добробут". Тоді ми думаємо про всі блага одночасно. Ісус дбає про це. Чудово, але коли Катехізис пізніше пояснює ім’я "Ісус", це виглядає так, ніби є тільки одне лихо: гріхи. Саме від цього рятує Ісус. Чи не позначено цим самим Його діяння надто вузько? Ми зараз придивляємося до Катехізису, але він точно повторює за Біблією. Бо Сам Бог повідомив через ангела, чому Дитина мусить зватися Ісусом: "ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів".[78] Про інші лиха – а їх було багато в ті темні часи! – ангел навіть не згадував Йосипові. Чи він їх забув? Чи вони не були достатньо важливими? Чи мусив жалюгідний стан, в якому перебував Божий народ, просто продовжуватися? Ангел не міг мати такого на увазі. Бо він сповістив Марію і Йосипа, що Ісус приведе царство Давида до нечуваної слави. Він царюватиме довіку.[79]

Це обіцяло нові часи для всього світу. Та ж чи не мусив Він для того, щоб досягти такої мети, зробити більше, ніж тільки врятувати від гріхів? Як Він розумів це Сам? Чи дотримувався Він пояснень щодо Свого імені, які надав ангел?

Приблизно тридцять років потому Ісус приступив до звершення Свого служіння. Незадовго до того ще дехто описав, для чого Він прийшов. Маємо на увазі Івана Хрестителя, який представив Ісуса народу єврейському як Агнця Божого, що "на Себе гріх світу бере".[80] Це мало бути Його завданням. З цим узгоджується те, що Іван хрестив для прощення гріхів і казав при цьому, що Ісус скріпить таке прощення гріхів хрещенням Духом Святим.[81]

Це свідчить про те, що і цей останній вісник Ісуса бачив Його і проповідував про Нього як про Спасителя від влади гріха. Та ще раз: як видно це з власних діянь Ісуса?

 

Ісус рятував від будь-якого лиха

 

Як виправдав Ісус Своє ім’я? Цікаво, що, наскільки нам відомо, Він ніколи спеціально не висловлювався щодо значення Свого імені. Він в різних відношеннях говорив про гріх і казав, що прийшов закликати грішників до покаяння.[82] Та все ж Він не вказував людям щоразу тільки на їхні гріхи, додаючи при цьому, що Він врятує їх саме від них. Він вів Свою спасительну роботу ширше. Яке місце, власне, Він відвів для гріха? В Євангелії від апостола Івана ми вже скоро бачимо, як Він перетворює воду на вино.[83] Так молодята не були виставлені на глум через те, що їхнє весілля довелось перервати, бо не стало вина. Та що спільного має таке диво зі спасінням від гріхів? Чи не є це діяння Ісуса доказом того, що Він зовсім не так однобоко розглядав гріх? Ми, принаймні, не чуємо, щоб Він надав цьому великого значення на весіллі. Три інші євангелісти теж змальовують Його як чоловіка, який допомагав людям у різний спосіб. Він зціляв сліпих, глухих, паралізованих. Піднімав мертвих. Заспокоював хвилі. Наситив натовп кількома хлібинами. Чи ж дійсно Він так прагнув того, щоб займатися винятково гріхом?

 

Ісус дійсно рятував людей від всякого лиха.

Але Він жодної секунди не втрачав з поля зору великої мети. Він зціляв хворих і підіймав мертвих, але Він не перетворив чудесним чином Палестину на рай щасливих людей. Його дива самі по собі приносили лише тимчасовий результат для обмеженої кількості людей. Для нас вони вже в минулому. Для тих людей, до речі, також. Але це були насамперед промовисті сигнали того, що станеться, коли гріх нарешті зникне: спасіння у найширшому і найглибшому розуміння цього слова. Скажімо так: добробут. Навіть весілля тоді не зможе закінчитися погано. І як сигнали того повного спасіння вони мають і для нас величезне значення.

Між іншим, одного разу у вщент заповненому приміщенні Ісус недвозначно показав, що спасіння від гріхів має для Нього найвищий пріоритет. Через отвір в даху друзі звісили до Його ніг паралізованого. Їхній задум був очевидний: чи не зцілить Ісус його? Але перше, що Він сказав, було: "Відпускаються, сину, гріхи тобі".[84] Цим Він проголосив, що Бог перекреслив усі борги. Саме це і було необхідно! Це було все. Чоловік, крім відпущення гріхів, був ще й зцілений. Але Ісус зцілив насамперед для того, щоб довести, що Його слова сповняються – навіть коли Він прощає гріхи.

Залишається запитання, чому Ісус не згадував про потребу прощення провин частіше. Чи не треба було б нам зважити на те, що люди практично ніколи не питали про це? Хто справді розумів, що Він прийшов страждати за їхні гріхи? Навіть Його учні були все ще високої думки про себе. Настанови Ісуса все ще мали переконати їх у тяжкості їхніх гріхів. Нам відома лише одна розповідь про жінку, яка просила в Ісуса прощення своїх гріхів і отримала його.[85] Це небагато. За Ісусом слідували через дива, які Він чинив.[86] Шукали зцілення. І все. Його апостоли навіть після Ісусового третього сповіщення про страждання думали про зовсім інше, а не про прощення власних провин.[87]

Для Ісуса, напевно, було прикро, що Його не шукали як Спасителя від гріхів. Щоб люди зрозуміли це, вони спершу мали пізнати свої гріхи. Як Ісус хотів досягнути цієї мети у Своїх проповідях?

 

Гріх як джерело всього лиха

 

Що є гріх? Ісус розповів про нього в різних притчах. Так, гріх блудного сина полягав у тому, що він хотів на повну насолоджуватися життям, але далеко від Бога.[88] Дуже ймовірно, що розбещений син робив дари для правильних цілей. Він не став грабіжником чи злодієм. Він навіть викликає певну симпатію. А коли настав голод і в нього закінчилися гроші, він хотів чесно заробити собі на життя, пасучи свиней. Гріх – це не завжди повна зіпсутість у моральному значенні цього слова. Грішники можуть бути дуже чесними і готовими прийти на допомогу. Але його гріх був у тому, що він жив окремо від свого батька. У притчі про винарів гріх у тому, що вони відмовилися платити належне за оренду і виставили себе за панів і господарів виноградника. Знову ж таки, дуже ймовірно, що сад був у бездоганному стані. Хто не знав більшого, вважав їх лише за працелюбних людей, які вирощували виноград скільки було снаги. Отже, вони були зовсім іншими людьми, ніж блудний син, який все розтратив! Можливо, вони були зразковими у допомозі один одному. Добрі люди. Все це може бути правдою, але вони були бунтарі, і всі їхні клопоти закінчилися катастрофою. Власник саду знищить їх. Отож, гріх світу – це не якийсь суцільний злочинний світ. Грішники – це не відверті негідники за означенням. Суттєвою рисою гріха є те, що зв’язок із Богом порушено.

Але тоді блудному сину не надто допоможуть пакунки з їжею від Червоного Хреста чи винарям – фонд допомоги аграріям. Їхнє спасіння й добробут в безпеці лише тоді, коли між ними й Богом знову лад. Це не означає, що робота Червоного Хреста не має змісту або що пошук засобів від хвороб не має користі. Ісус не казав, що винарі могли і припинити працювати. Тоді їх теж осудив би господар. Завдання обробляти землю, дане в раю, залишається в силі. Тому християни мають багато професій. Вони долучаються до вирішення різноманітних проблем. Та працюючи лише таким чином, ми не можемо перетягти світ через мертву точку. Так ми не влучаємо у головний корінь всіх нещасть. Той, хто від такої кропіткої роботи очікує все, виглядає, мов той, хто хоче викачати всю воду з затопленої долини, не полагодивши дамби. Й це вже не кажучи про незліченні рішення, що суперечать Божим законам, й тому ведуть людство з дощу та під ринву. Найперше треба викорінити гріхи. Уявіть, що ми підкорили всі проблеми: війни, тероризм, забруднення навколишнього середовища, хвороби, безробіття. Ми б могли почати з нової сторінки в райському світі. Але якщо на такому новому початку зло не викоренено радикально, світ знову зійде з рейок зі швидкістю потяга-експреса. Ми прославляємо Ісуса як нашого досконалого Спасителя тому, що Він рятує нас від гріха. Й тим самим відкриває шлях до добробуту в найширшому і найглибшому розуміння цього слова.

 

Запитання 30:      Чи вірують тоді по-справжньому в єдиного Спасителя Ісуса ті, хто шукає спасіння та добробуту в святих, в собі або ще деінде?

Відповідь:             Ні. Хоч вони і вихваляються, що належать Христу, але своїми діями вони зрікаються Його як єдиного Спасителя та Визволителя. Одне з двох: або Ісус не є досконалим Спасителем, або ті, хто насправді увірували в Нього як Спасителя, повинні мати в Ньому все, що необхідно для спасіння.

 

Люди можуть не виправдати сподівань. Тоді ми очікували від них надто багато. В цьому була наша помилка. Чи може таке трапитися і стосовно Ісуса? Чи можемо мати надто високі сподівання щодо Нього? Відповідь: віра ніколи не може очікувати забагато. Для християнина існує лише одна небезпека: що він очікуватиме від Ісуса замало. І що він тому шукатиме своє спасіння ще деінде. В цьому смертельна небезпека. Хто так чинить, зрікається єдиного Спасителя та Визволителя.

 

Вихваляються, що належать Христу

 

Люди прославляють Ісуса. Вустами.

Та зрікаються Його. Вчинками. Таке може бути. Вони так чинять без злого заміру. Це не звичайні лицеміри. Вони дійсно вважають, що славлять Його. Вони підносять Йому хвалу. Катехізис мав на увазі перш за все римо-католиків.[89] А ми – ще й сучасних теологів, які вбачають в Ісусі людину, яка "взялася" за міняльників (тодішніх "капіталістів"), перекинувши їхні столи у храмі. Адже Він виступав проти усталеного порядку з його упередженнями і дискримінацією! Він вечеряв з митарями і проповідував ненасильство. Для них Ісус – соціальний Реформатор. Радикальний Революціонер. Союзник бідних і пригноблених. Не більше. Фактично, вони ставлять Його в один ряд з Марксом, одним із засновників комунізму. Зрештою, обидва працювали над удосконаленням структур. Ісус став першим, і ми мусимо – глибоко вражені його взірцевим ставленням – продовжувати Його спасіння в нашій власній ситуації.[90]

За цим ховається "ілюзія того, що людина в глибині душі добра, прагне добра і може чинити добро"[91]. В Ісусі бачать прекрасний взірець. На їхню думку, Йому не треба бути кимось більше, бо нам до снаги продовжувати Його справу.

Так прославляють Ісуса вустами. Але Катехізис вчить нас дивитися глибше, ніж такі слова про Ісуса: вони зрікаються вчинками єдиного Спасителя і Визволителя.

 

Спасіння і добробут

 

Спасіння й добробут вимовлені на одному подиху. Вони позначають одне і те ж. Все ж ми раді цьому слову "добробут", бо воно так влучно наголошує на нашому благополуччі. Воно так чітко показує, наскільки широко можна сприймати наше спасіння. Визволивши нас від гріха, Ісус відкрив нам дорогу до добробуту в найповнішому розумінні цього слова.

І ми належимо Йому. Тілом і душею. І Він дає нам все необхідне для того, щоб ми почувалися щасливими і тілом, і душею. Саме таким буде життя на новій землі: ані смутку, ані крику, ані болю не буде там більше. Там Бог житиме з нами і Він – Сам Бог! – зітре останню сльозу з наших очей.[92]

Віра очікує вічного добробуту.

 

[72] Мт. 1:21; Лк. 1:31.

[73] H. Bavinck, Gerefromeerde Dogmatiek III, 395; B. Wentsel, Dogmatiek 3a, 260.

[74] Кол. 4:11.

[75] Євр. 2:17.

[76] Мт. 1:21.

[77] G. Kittel, Theologisches Wörterbuch NT VII, 973, 974; Ds. M.P. van Dijk, Onze enige troost en het komende rijk, 63, 64.

[78] Мт. 1:21.

[79] Лк. 1:32, 33.

[80] Ів. 1:29.

[81] Мк. 1:4, 5, 8. див. також Korte Verklaring до вірша 8.

[82] Мт. 9:13; Мк. 2:17; Лк. 5:32.

[83] Ів. 2:1-11.

[84] Мк. 2:1-12.

[85] Лк. 7:47. Див. J. Van Bruggen, Christus op aarde, 155, 156.

[86] Ів. 2:23, 24.

[87] Мт. 20:20-28.

[88] Лк. 15:1-32.

[89] Див. Zach. Ursinus, Het Schatboek I, 226: Метою цього запитання є переконати римо-католиків і інших.

[90] H. Wiersinga, Verzoening als verandering, 43 і далі. Чудову документацію і оцінку див. Ds. Joh. Francke, De jongste theologie, 1975.

[91] Див. M. Brandes в: Joh. Francke, там само, 173, 174.

[92] Об. 21:3, 4.

Евангельская Реформатская Семинария Украины

  • Лекции квалифицированных зарубежных преподавателей;
  • Требования, которые соответствуют западным семинарским стандартам;
  • Адаптированность лекционных и печатных материалов к нашей культуре;
  • Реалистичный учебный график;
  • Тесное сотрудничество между студентами и местными преподавателями.

Цей матеріал ще не обговорювався.